Рішення № 74928294, 14.03.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/69810/17-ц

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,

при секретарі: Петровій Ю.О.,

за участю:

позивача: не з'явився;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (далі - відповідач, ПрАТ «Український страховий дім») в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 49 155,97 грн., в тому числі належну до сплати суму страхового відшкодування у розмірі 26913,12 грн., компенсацію вартості оцінки майнової шкоди за звітом № 602/14 від 02.06.2014 року у розмірі 500,00 грн., компенсацію інфляції за період прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 19 236,61 грн., три проценти річних за період прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 2 506,24 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.04.2014 року водієм ОСОБА_2, який керував автомобілем «КІА СЕRATO», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоєно дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб «ЗАЗ TF698К СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.04.2014 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «КІА СЕRATO», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована ПрАТ «Український страховий дім», водій ОСОБА_3 звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП та заявою позивача про виплату страхового відшкодування до яких було додано всі документи, що вимагалися відповідачем для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. Зазначене повідомлення та заяву з необхідними документами було направлено відповідачу в електронному вигляді, а згодом надано й на паперових носіях. Вказані документи відповідачем одержано 25.06.2014 року, отже, відповідач зобов'язаний був виплатити суму страхового відшкодування до 24.09.2014 року, проте до даного часу рішення за заявою позивача відповідачем не прийнято, страхове відшкодування не виплачено. Позивачем було вжито заходів щодо визначення розміру завданої шкоди, який, згідно Звіту № 602/14 від 02.06.2014 року про оцінку майнової шкоди, становить 26 913,12 грн. За таких обставин, посилаючись на положення п. 22.1 ст. 22, п. 35.1 ст. 35, п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд стягнути на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 26 913,12 грн.; витрати, сплачені за складання звіту, у розмірі 500,00 грн.; інфляцію у розмірі 19 236,61 грн. та 3% річних у розмірі 2 506,24 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення суми страхового відшкодування та справу призначено до судового розгляду на 11.12.2017 року.

11.12.2017 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, справу було знято з розгляду та призначено на 27.12.2017 року.

22.12.2017 року на адресу суду надійшла письмова заява позивача про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.

27.12.2017 року у зв'язку із неявкою учасників судового процесу та відсутністю доказів про те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, розгляд справи було відкладено до 29.01.2018 року.

29.01.2018 року у зв'язку із неявкою учасників судового процесу та відсутністю доказів про те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, розгляд справи було відкладено до 21.02.2018 року.

30.01.2018 року на адресу суду надійшла письмова заява позивача про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.

21.02.2018 року у зв'язку із неявкою учасників судового процесу та відсутністю доказів про те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, розгляд справи було відкладено до 14.03.2018 року.

Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017 року, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.

Згідно п. 9 Перехідних положень ЦПК України, встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, зокрема, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як визначено у ч.ч. 2, 3, 4 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, зважаючи на значення справи для сторін, складність справи, визначив необхідність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 14.03.2018 року представник позивача не з'явився, проте, в матеріалах справи містяться письмові заяви позивача від 14.12.2017 року та 19.01.2018 року про розгляд справи за відсутності його представника за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.2018 року не з'явився, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки невідомі.

Згідно ч. 1 ст. 182 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Як встановлено частиною 8 статті 179 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки позивач просив розглядати справу за відсутності його представника, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов на адресу суду не направив, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів за відсутності учасників судового процесу.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 06.04.2014 року в Жовтневому районі м. Маріуполя ОСОБА_2, керуючи автомобілем «КІА СЕRATO», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Леніна від вулиці Купріна на перехресті з вулицею Зелінського, при повороті ліворуч на зелений сигнал світлофору не надав дорогу автомобілю «ДЕУ Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.

Автомобіль «ЗАЗ TF698К СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 (а.с. 11).

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 22.04.2014 року у справі № 263/3741/14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 14).

Відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Отже, оскільки шкода завдана з вини ОСОБА_2, вона підлягає відшкодуванню за рахунок останнього.

Згідно ст.. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, № 1961-IV (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.. 4 Закону, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону, страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Так, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 станом на 13.04.2014 року була застрахована у ПрАТ «Український страховий дім», що підтверджується Полісом серії АС № 2377484.

Як визначено у ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Таким чином, ПрАТ «Український страховий дім» відповідає перед позивачем за заподіяну ОСОБА_2 шкоду в межах 50 000,00 грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, пунктом 22.1 ст. 22 Закону встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

15.04.2014 року ОСОБА_3 було направлено на адресу відповідача повідомлення про ДТП (а.с. 8-9), а ОСОБА_1 - заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 10), які були одержані останнім 25.06.2014 року.

У відповідності до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Оскільки ПрАТ «Український страховий дім» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не направив свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, ОСОБА_1 уклав договір з суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 для визначення спричиненої внаслідок ДТП шкоди.

Згідно Звіту № 602/14 від 02.06.2014 року про оцінку майнової шкоди, завданого власнику транспортного засобу, який складений на замовлення позивача ФОП ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, складає 26 913,12 грн. (а.с. 14-25).

Вартість складання вказаного Звіту склала 500,00 грн. та була сплачена позивачем про що свідчить фіскальний чек до прибуткового касового ордеру № 177 (а.с. 13).

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був виплатити суму страхового відшкодування не пізніше 24.09.2014 року, проте, ПрАТ «Український страховий дім» виплату страхового відшкодування не здійснило.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження виплати страхового відшкодування позивачеві відповідач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ПрАТ «Український страховий дім» суми страхового відшкодування в розмірі 26 913,12 грн. та витрат по оплаті звіту в розмірі 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення зобов'язання інфляційні втрати в розмірі 19 236,61 грн. та три проценти річних в розмірі 2 506,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між особою та страховою компанією договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 року у справі №6-282цс17, від 21.12.2016 року у справі №6-1003цс16, від 01.06.2016 року у справі №6-927цс16, від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16.

Отже, зважаючи на те, що ПрАТ «Український страховий дім» зобов'язано було виплати позивачу суму страхового відшкодування 24.09.2014 року, проте виплату не здійснило, тобто прострочило виконання грошового зобов'язання, то, перевіривши наданий позивам розрахунок, суд з ним погоджується та вважає, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 19 236,61 грн. та трьох процентів річних в розмірі 2 506,24 грн. за весь час прострочення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн., що підтверджується квитанцією від 01.11.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 640,00 грн. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст. 3, 4, 6, 9, 22, 28, 34, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 15, 16, 525, 526, 625, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України; ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 81, 82, 133, 141, 142, 179, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, площа Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) 49 155 (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) грн. 97 коп., з яких: 26 913 (двадцять шість тисяч дев'ятсот тринадцять) грн.. 12 коп. - сума страхового відшкодування; 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. - витрати, сплачені за виготовлення звіту; 19 236 (дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн.. 61 коп. - інфляційні втрати; 2 506 (дві тисячі п'ятсот шість) грн.. 24 коп. - три проценти річних.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, площа Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.04.2018 року.

Суддя І.В. Кирилюк