Рішення № 74926417, 26.07.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20664/14-ц

Провадження № 2/761/292/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Лакет» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 11 липня 2014 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Лакет» (далі - Відповідач, ПП «Лакет») про стягнення сум, належних працівникові при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 1 жовтня 2002 року Позивач був прийнятий на посаду менеджера у Відповідача. 1 березня 2013 року Позивача було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Позивач зазначає, що на день звільнення ПП «Лакет» не виплатило Позивачеві нараховану заробітну плату за період з 01.02.2013 року по 01.03.2013 року у сумі 1200,00 грн. та компенсацію за невикористані відпустки у сумі 9045,72 грн. Крім того, Позивач зазначає, що Відповідач на день звільнення не виплатив йому заборгованість по заробітній платі за чотири місяці у сумі 5100,00 грн. У зв'язку із невиплатою Відповідачем Позивачеві всіх сум, що належать працівнику в день звільнення, останній просить стягнути, також, і середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 29 750,10 грн.

В ході судового розгляду справи Позивач, згідно заяви про збільшення позовних вимог від 20 серпня 2015 року, просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 70879 грн. 24 коп. станом на 13 серпня 2015 року(а.с. 77-78).

У судових засіданнях Позивач підтримував позовну заяву. У судове засідання, яке відбулося 04.08.2016 року, Позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглядати спір у його відсутність.

Представник Відповідача у судові засідання, жодного разу не з'явився. Повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення судового розгляд, чи про розгляд справи у його відсутність, як і заперечень на позов до суду не подавав.

Заслухавши пояснення Позивача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу від 29 вересня 2002 року № 5, Позивача було прийнято на роботу в МП «Лакет» на посаду менеджера(а.с. 82).

Крім того, судом також встановлено, що відповідно до наказу від 01 березня 2013 року № 01/03-13, Позивача було звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України(а.с. 82).

Як вбачається з індивідуальної відомості про застраховану особу, яка була надана Пенсійним фондом України, Позивачеві була нарахована заробітна плата за лютий 2013 року у сумі 1200,00 грн. та з жовтня 2013 року по січень 2013 року у сумі 5100,00 грн.(а.с. 150).

Крім того, з індивідуальної відомості про застраховану особу Позивача та з інформації яка була надана суду Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУДФС у м. Києві (а.с. 149) не вбачається, що Позивачеві при звільнені була виплачена компенсація за невикористані відпустки у сумі 9045 грн. 72 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із положеннями Наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», відповідно до статей 4, 14, 18 Закону України «Про державну статистику», враховуючи положення статей 80, 81, 95 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 19 та статті 55 Господарського кодексу України, з метою подальшого вдосконалення державних статистичних спостережень підприємств, установ, організацій щодо обліку особового складу, використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати, затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, в тому числі: № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника» та № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)».

Отже, діючим законодавством встановлена рекомендаційна форма платіжної відомості по заробітній платі, і дана відомість є належним та допустимим доказом виплати працівнику заробітної плати та інших доплат чи виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не надавалися суду докази повного розрахунку при звільненні Позивача, в свою чергу з матеріалів справи вбачається, що Позивач працював на підприємстві у спірний період та йому була нарахована заробітна плата, що підтверджується інформацією як Пенсійного фонду України так і Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУДФС у м. Києві.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за лютий 2013 року у сумі 1200,00 грн., та за період жовтень 2013 року по січень 2013 року у сумі 5100,00 грн. та компенсація за невикористані відпустки у сумі 9045 грн. 72 коп., підлягають до повного задоволення.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 70879 грн. 24 коп. станом на 13 серпня 2015 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно із положеннями Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, середньомісячна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку повинна обчислюватися виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, а не за 12 місяців, як розраховує Позивач.

Приймаючи період, за який Позивач просить стягнути середній заробіток, а саме: з 02.03.2013 року по 13.08.2015 року, задоволенню підлягає середній заробіток у розмірі 35 885,02 грн.

В частині щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 19 648,50 грн., на думку суду, слід відмовити, оскільки, даний розрахунок Позивачем був здійснений без дотримання вимог Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що висновки судової експертизи не беруться до уваги судом, оскільки, матеріалами справи підтверджується нарахування заробітної плати Позивачеві, проте, з матеріалів справи не вбачається реальна виплата заробітної плати останньому.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 512 грн. 31 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статтей 95, 116, 117 КЗпП України, Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Лакет» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - з а д о в о л ь н и т и частково.

Стягнути із Приватного підприємства «Лакет» (Код ЄДРПОУ 23386597) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 51 230 (п'ятдесят одна тисяча двісті тридцять) гривень 74 коп. (сума зазначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів), з індексацією, відповідно до вимог діючого законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Приватного підприємства «Лакет» (Код ЄДРПОУ 23386597) на користь держави судовий збір у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 31 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :