Вирок № 74924317, 25.06.2018, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4387/18

Провадження № 1-кп/727/253/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Меренчук Р.Ю.

за участю прокурора Дуць О.П.

за участю захисника ОСОБА_1

за участю потерпілої ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, без постійного місця проживання, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 31.08.1995 року за ст.140 ч.3, ст.46-1 КК України (в редакції 1960 р.) до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі; вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 06.10.1998 року за ст.140 ч.3 КК України (в редакції 1960 р.) до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі; вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04.12.2001 року, за ст.185 ч.3, ст.43 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі; вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 12.01.2006 року за ст.186 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі, вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 20.08.2007 року за ст.186 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі, вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.06.2012 року за ст.194 ч.2 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, -

за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Так, ОСОБА_3, не маючи постійного місця проживання, протягом декількох останніх днів березня 2018 року тимчасово проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно усної домовленості з власницею даної квартири ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Під час проживання між ОСОБА_3 та власницею квартири ОСОБА_2 виникли неприязні відносини через небажання останньої забезпечувати в подальшому житлом ОСОБА_3, про що вона йому повідомила зранку, 29 березня 2018 року.

Однак, в той же день, 29 березня 2018 року, о 20 год. ОСОБА_3 прибув до квартири АДРЕСА_1, вимагаючи від ОСОБА_2 впустити його до житла. Од ержавши відмову від ОСОБА_2, ОСОБА_3, у ході виниклого конфлікту, на ґрунті виниклого умислу, спрямованого на умисне знищення та пошкодження майна шляхом підпалу, вирішив підпалити квартиру ОСОБА_2

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_3, 29.03.2018 року о 20:00 год., перебуваючи перед входом в квартиру АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, дістав з власної кишені запальничку та підпалив сумку яка знаходилась на веранді будинку.

Після чого, ОСОБА_3, з місця скоєння злочину пішов, чим своїми умисними діями спричинив потерпілій ОСОБА_2, матеріальну шкоду на суму 65000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину визнав повністю. Вказав суду, що влаштувався на роботу двірником та не мав де проживати. За порадою однієї з двірників він звернувся до потерпілої з приводу тимчасового проживання, на що та погодилась та сказала йому платити 700 гривень щомісяця. Він прожив у потерпілої приблизно тиждень та сказав, що зможе заплатити за житло десь через місяць. Приблизно 28-29 березня 2018 року, він прийшов додому, однак потерпіла його не впускала та сказала, що в неї зникли її кошти. Обвинувачений на таку поведінку потерпілої розізлився, взяв запальничку та підпалив сумку, яка перебувала на веранді. Потім обвинувачений, злякавшись за життя потерпілої, пішов до телефонного апарату та зателефонував в поліцію, де повідомив, що по вул.Сторожинецькій горить будинок. Оскільки він перелякався за життя потерпілої, яка залишилась у квартирі, він повернувся та побачив її у швидкій, де останній міряли тиск. У вчиненому розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Показання ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала суду, що дійсно здавала житло обвинуваченому. За день до вказаних подій у неї з обвинуваченим виник конфлікт, внаслідок чого останній вдарив потерпілу телефоном по голові. Наступного дня, коли обвинувачений повернувся з роботи, потерпіла сказала, що не впустить його до будинку. Тоді ж потерпіла побачила вогонь на веранді та вибігла з хати. Вказала суду, що веранда її будинку була дерев’яною, там знаходились її речі, які під час пожежі згоріли. Вказала, що просила тоді сусідку зателефонувати в службу з надзвичайних ситуацій, також сусідка зателефонувала сину потерпілої. Ствердила, що сам момент підпалу вона не бачила, внаслідок пожежі на даний час у її будинку немає світла. На даний час матеріальна шкода їй не відшкодована, а тому цивільний позов підтримала в повному об’ємі, просила його задовольнити.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

ОСОБА_3 погодився на скорочений порядок судового слідства, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту, допиту потерпілої та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його, як особу, пояснивши, що рішення його добровільне і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування за ч.2 ст.194 КК України, як умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, кваліфіковані правильно.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він є особою раніше неодноразово судимою, зареєстрований з 2012 року на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом синдром залежності від алкоголю, перебуває на консультативному обліку у лікаря-психіатра з діагнозом короткочасна демонстративна реакція в стані алкогольного сп’яніння з суїцидальними висловлюваннями у особи з легкою розумовою відсталістю. Згідно висновку судово-психіатричного експерта КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» №168 від 17.04.2018 року підекспертний ОСОБА_3 на даний час ознак хронічного психічного захворювання не виявляє, а виявляє ознаки легкої розумової відсталості з порушенням поведінки, він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, підекспертний ОСОБА_3 ознак психічного захворювання та ознак будь-якого іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, а виявляв ознаки легкої розумової відсталості з порушенням поведінки, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час, підекспертний ОСОБА_3 на даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Так, враховуючи те, що злочин вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 належить до категорії тяжких злочинів, потерпілій завдана злочином шкода не відшкодована, той факт, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 не можливе без реального відбування покарання, підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст.ст.75, 76 КК України – немає.

Разом з тим, враховуючи те, що обвинувачений винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину; попросив вибачення у потерпілої, а також враховуючи стан його здоров’я, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 можливо призначити покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі.

Стосовно заявленого потерпілою ОСОБА_2 цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 65000,00 грн., то заявлений цивільний позов підлягає до задоволення повністю, в розмірі, який встановлений відповідним актом про пожежу від 29.03.2018 року, згідно якого збитки, завдані пожежею в квартирі АДРЕСА_3, складають 65000 гривень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню, а саме на суму 65000,00 грн., яка доведена матеріалами кримінального провадження та визнана самим обвинуваченим. При цьому, задовольняючи цивільний позов на зазначену суму, суд враховує той факт, що обвинуваченим станом на даний час матеріальна шкода потерпілій не відшкодована.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

Також в порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню доля речових доказів.

Керуючись ст.ст. 100, 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України і призначити йому покарання за данною статтею КК України у вигляді 4-х років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – тримання під вартою. Строк покарання рахувати з моменту затримання, а саме з 29.03.2018 року.

Цивільний потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином – задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 65000,00 (шістдесят п’ять тисяч) гривень.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: запальничку марки «Cricket», яка згідно постанови слідчого від 03.04.2018 року визнана речовим доказом по кримінальному провадженню та згідно квитанції №3401 від 03.04.2018 року передана в камеру зберігання речових доказів Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області – знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 кошти в сумі 4576,00 (чотири тисячі п’ятсот сімдесят шість) гривень на користь держави, в рахунок відшкодування витрат на проведення в ході досудового розслідування судових експертиз.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Чебан В.М.