Постанова № 74924308, 17.06.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 червня 2018 року м. Чернівці

справа № 727/8388/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Собчук І.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

учасники справи

позивач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 лютого 2018 року, головуючий у першій інстанції Семенко О.В.,

встановила:

ОСОБА_3 у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та спростування, стягнення моральної шкоди.

Зазначав, що є службовою особою органу місцевого самоврядування та займає виборну посаду Чернівецького міського голови.

ОСОБА_4 29 червня 2017 року під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради поширено

Справа №727/8388/17 Головуючий у 1 інстанції Семенко О.В.

Провадження №22-ц/794/468/18 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Категорія 41

інформацію «...ОСОБА_6 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник «Народного фронту» знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство «Містобуд»

будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник «Народного фронту», який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говорящя голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається на Чернівчанами...».

Посилався на те, що поширена ОСОБА_4 інформація є неправдивою,принижує його честь, гідність та ділову репутацію, завдає моральної шкоди та душевних страждань,

Просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_4 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, а саме: «...ОСОБА_6 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник «Народного фронту» знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство «Містобуд» будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник «Народного фронту», який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говорящя голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається на Чернівчанами...».

Зобов'язати ОСОБА_4 спростувати таку інформацію на найближчій сесії Чернівецької міської ради (у тому числі позачерговій), а саме: «Я, ОСОБА_4, депутат Чернівецької міської ради від фракції «Рідне місто» заявляю, що інформація, поширена мною в залі пленарних засідань Чернівецької міської ради під час пленарного засідання 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради29 червня 2017 року щодо міського голови ОСОБА_3, в якій містилися відомості щодо знищення, доведення до банкрутства та розкрадання майна комунального підприємства «Містобуд» є недостовірною та мною спростовується. Мною спростовуються такі відомості: «ОСОБА_6 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник «Народного фронту» знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство «Містобуд» будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник «Народного фронту», який тут сидить і посміхається і знущається нас депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальні підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер який сьогодні сидить, це говорящя голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається на Чернівчанами. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 лютого 2018 року у позові відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 лютого 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, про те, що ОСОБА_3 знищив комунальне підприємство «Містобуд», довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень та про зобов»язання ОСОБА_4 спростувати таку інформацію, ухвалити нове рішення.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, про те, що ОСОБА_3 довів комунальне підприємство «Містобуд» до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень.

Зобов'язати ОСОБА_4 спростувати таку інформацію на найближчій сесії Чернівецької міської ради (у тому числі позачерговій), а саме: «Я, ОСОБА_4, депутат Чернівецької міської ради від фракції «Рідне місто» заявляю, що інформація, поширена мною в залі пленарних засідань Чернівецької міської ради під час пленарного засідання 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради29 червня 2017 року щодо міського голови ОСОБА_3, в якій містилися відомості щодо знищення, доведення до банкрутства та розкрадання майна комунального підприємства «Містобуд» є недостовірною та мною спростовуються відомості про те, що ОСОБА_3 довів комунальне підприємство «Містобуд» до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень. Постановою апеляційного суду Чернівецької області вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3

В решті залишити без змін.

Зазначає про неправильне застосування положень ч.1 ст.30 Закону України «Про інформацію», неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, щодо наявності у висловлюванні ОСОБА_4 констатації факту банкрутства комунального підприємства «Містобуд», що перебуває у причинно-наслідковому зв»язку із винними діями ОСОБА_3, звинувачення ОСОБА_3 у злочинній діяльності, достовірність яких підлягає перевірці у встановлений законом спосіб.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судове рішення в частині відмови у визнанні недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, а саме: «...ОСОБА_6 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство «Містобуд» будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник «Народного фронту», який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говорящя голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається на Чернівчанами...» та спростування, стягнення моральної шкоди не оскаржується.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 лютого 2018 року в частині, що оскаржується, відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та спростування, стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1,2 ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.ст.277, 1167 ЦК України та дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що висловлювання відповідача «знищив комунальне підприємство «Містобуд», довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень» слід сприймати як словесний оборот (алегорію), який означає припинення діяльності комунального підприємства «Містобуд», є оціночним судженням щодо результатів економічної діяльності комунального підприємства «Містобуд», узагальнюючою негативною оцінкою діяльності ОСОБА_3 на посаді керівника.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною, поширену ОСОБА_4 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося 29 червня 2017 року, в частині «...ОСОБА_6 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник «Народного фронту» знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство «Містобуд» будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник «Народного фронту», який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці... Потім тихенько, тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говорящя голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається на Чернівчанами...» та спростування, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 50 000 грн., закрито провадження у справі в наведеній частині.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є депутатом VII скликання Чернівецької міської ради.

За змістом пунктів 9, 12 ч.2 ст.19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради має право: брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки.

На підставі ч.4 ст.30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради не несе відповідальності за виступи на засіданнях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

ОСОБА_4 29 червня 2017 року під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради поширено інформацію про те, що ОСОБА_3 знищив комунальне підприємство «Містобуд», довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що беручи до уваги положення статтей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

За змістом п.15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частиною першої статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є службовою особою органу місцевого самоврядування та займає виборну посаду Чернівецького міського голови.

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено у ст. 1 Закону України «Про інформацію»: суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова, інший суб'єкт при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до положень ст. 5 та ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлено, що міський голова є складовою частиною системи органів місцевого самоврядування та головною посадовою особою територіальної громади міста.

Відповідно до положень пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Крім того, у пункті 41 вказаного рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» та пункті 46 рішення цього суду від 15 липня 2010 року в справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (заява № 16695/04) наголошено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про питання, які становлять суспільний інтерес.

Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поширена ОСОБА_4 29 червня 2017 року під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради інформація про те, що ОСОБА_3 знищив комунальне підприємство «Містобуд», довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень не містить фактичних даних, в тому числі щодо вчинення ОСОБА_3 злочинів.

Натомість, в наведеній інформації містяться оціночні судження ОСОБА_4 та критика дій ОСОБА_3 щодо діяльності ОСОБА_3 на посаді директора комунального підприємства «Містобуд».

Отже, поширена ОСОБА_4 інформація міститить оціночні судження з огляду на співставлення певних фактів, які мали місце, і стосувалися публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим, а, крім того, інформація стосувалася суспільного інтересу - діяльності комунального підприємства «Містобуд».

У той же час межа допустимої критики з використанням оціночних суджень під час публічного виступу ОСОБА_4 29 червня 2017 року на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради була дотримана,

Отже, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 лютого 2018 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 12 червня 2018 року.

Головуючий - підпис (Половінкіна Н.Ю.)

Судді - підписи (Кулянда М.І., Одинак О.О.)

З оригіналом згідно: