Рішення № 74923302, 14.06.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1446/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14.06.2018 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого – судді Шиповича В.В.

секретаря судового засідання Євтушенко М.В.

за участі законного представника

малолітнього позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018 року ОСОБА_1, як законний представник малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання за набувальною давністю права власності на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1. Свій позов мотивувала тим, що з 2000 року вона проживала із ОСОБА_5, як член сім’ї за адресою – АДРЕСА_1. ОСОБА_5 помер 28.07.2005 року, але вона продовжувала проживати за вказаною адресою, сплачувала комунальні послуги та утримувала квартиру в належному стані, що підтверджено рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №2-884/2006 від 16.01.2006 року. 16.04.2006 року народився ОСОБА_3. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-8958/07 від 13.02.2007 року встановлено факт, що ОСОБА_5, померлий 28.07.2005 року, є батьком ОСОБА_3

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-1938/07 від 09.07.2007 року за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, право власності зареєстроване у встановленому законом порядку 12.09.2007 року. Вказаним рішення суду встановлено, що право на спадкування після смерті ОСОБА_5 у рівних частках мають ОСОБА_3, батько померлого, - ОСОБА_6 та інший син померлого – ОСОБА_4, але місцезнаходження останнього вже тоді було невідоме.

На підставі договору міни від 03.04.2015 року ОСОБА_3 набув право власності ще на 1/3 частину вказаної квартири.

Таким чином, на даний час, ОСОБА_3 належить 2/3 частини квартири за адресою АДРЕСА_1, інша 1/3 частини квартири вже понад 10 років залишається неоформленою. При цьому ОСОБА_4 жодного разу не з’являвся, ані в спірній квартирі, ані в нотаріальній конторі для оформлення спадкових прав. ОСОБА_3 разом із матір’ю від народження (з 2006 року) постійно проживає у вказаній квартирі, відкрито та добросовісно володіє нею, позивач із матір’ю доглядають квартиру та утримують її в належному стані, ОСОБА_1 як законний представник позивача сплачує за житлово-комунальні послуги, несе витрати на ремонт та поліпшення житла.

ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_1 не проживає понад 10 років, в тому числі і не проживав на момент смерті батька.

Посилаючись на статтю 344 ЦК України просила суд визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/3 частину квартири за адресою - АДРЕСА_1, право власності на яку після смерті ОСОБА_5 не було оформлено.

Ухвалою суду від 14.03.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити у загальному позовному провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суд від 19.04.2018 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримали у повному обсязі позовні вимоги, підтвердили обставини викладені в позовній заяві, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Додатково ОСОБА_1 пояснила, що за наявною інформацією ОСОБА_4 виїхав на постійне місце проживання до Італії, однак його точна адреса їй не відома.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений в порядку передбаченому ЦПК України.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду передбаченими ст. 280-282 ЦПК України за відсутності відповідача ОСОБА_4 повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з’явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву на позов, а позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

28.07.2005 року помер ОСОБА_5 про, що у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції в Черкаській області 04.08.2005 року складено актовий запис № 2128 (а.с. 6).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.01.2006 року по справі №2-884/2006 (а.с. 7-8) за позовом ОСОБА_1 до Житлово-експлуатаційної контори житлово-будівельного кооперативу, третя особа – ОСОБА_6 про визнання членом сім’ї власника, та визнання права користування жилим приміщенням, - визнано ОСОБА_1 членом сім’ї ОСОБА_5 – власника квартири АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_1 право на користування квартирою №206 будинку №330 по вул. Гоголя в м. Черкаси. Рішення вступило в законну силу.

Також рішенням суду від 16.01.2006 року по справі №2-884/2006 встановлено, що ОСОБА_5 проживав з 2000 року однією сім’єю з ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_4. Після смерті ОСОБА_5 28.07.2005 року ОСОБА_1 продовжує проживати в даній квартирі, сплачує комунальні послуги та утримує квартиру в належному стані.

16.04.2006 року у ОСОБА_1 народився син, - ОСОБА_3 (а.с. 5).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.02.2007 року по справі № 2-895/07 за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа РАЦС Придніпровського району м. Черкаси про встановлення факту батьківства (а.с. 9), - встановлено факт, що ОСОБА_5, який помер 28.07.2005 року є батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішення вступило в законну силу.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.07.2007 року (а.с. 10-11) по справі №2-1938/07 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_6 Михеєвич, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, - визнано за неповнолітнім ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_5. Рішення вступило в законну силу.

Вказаним заочним рішенням суду від 09.07.2007 року по справі №2-1938/07 встановлено, що після смерті ОСОБА_5 право на спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_6 в рівних частках мають малолітній син – ОСОБА_3, батько, - ОСОБА_6, та повнолітній син - ОСОБА_4.

На підставі Договору міни від 03.04.2015 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, як законним представником ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1720, - ОСОБА_3 набув у власність ще 1/3 частину квартири АДРЕСА_5 (а.с. 13-18).

Право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_5 зареєстровано у встановленому законом порядку (а.с. 12, 17-18).

За повідомленням Першої черкаської державної нотаріальної контори №665/01-16 від 04.04.2018 року (а.с. 75-77), - після смерті 28.07.2005 року ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися:

1.Кігим ОСОБА_8, - батько спадкодавця;

2.Кігім ОСОБА_9, - син спадкодавця;

ОСОБА_10, - законний представник неповнолітнього сина спадкодавця.

На підставі вказаних заяв у Першій черкаській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа за №875/2005 р.

За повідомленням Першої черкаської державної нотаріальної контори №832/01-16 від 25.04.2018 року (а.с. 92), - заява з апостилем ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 надійшла на адресу нотаріальної контори 06.12.2005 року. У вказаній заяві місце проживання заявника було зазначене як АДРЕСА_1. Відомості про номери телефонів, адресу електронної пошти у нотаріальній конторі відсутні.

Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

За даними Спадкового реєстру заповіт від імені ОСОБА_5 не виявлений.

ОСОБА_11 довідок Житлово-будівельного кооперативу №90 № 28 від 14.12.2017 рокута №01 від 03.04.2018 року (а.с. 24, 74) - в квартирі АДРЕСА_5 зареєстровано три особи: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 – дата реєстрації 14.03.1990 року; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 – дата реєстрації 11.05.2006 року. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 – дата реєстрації 01.02.2006 року. Фактично в квартирі АДРЕСА_5 проживають: ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Оплату за квартиру АДРЕСА_5 на утримання будинку та прибудинкової території ЖБК №90 протягом 2007-2017 років здійснював ОСОБА_3.

ОСОБА_11 від 29.11.2017 року складеного ОСОБА_13 (АДРЕСА_7), ОСОБА_14 (АДРЕСА_8) та ОСОБА_15 (АДРЕСА_9) та посвідченого головою ЖБК № 90 ОСОБА_16, - в квартирі АДРЕСА_5 зареєстрований ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, але не проживає понад 10 років і на момент смерті батька – ОСОБА_5 вже не проживав кілька років (а.с. 23).

Допитана в якості свідка ОСОБА_17, пояснила суду, що ОСОБА_1 це її двоюрідна сестра, а ОСОБА_3 - племінник. З 1998 року ОСОБА_1 стала жити разом із з ОСОБА_5. Тоді ж вона і бачила останній раз ОСОБА_4. Наскільки їй відомо ОСОБА_4 ще до 2000 року виїхав з матір’ю в Італію, і з того часу знати про себе не давав. У квартирі АДРЕСА_5 проживає ОСОБА_1 з сином. В даній квартирі ОСОБА_1 зробила ремонт, поміняла вікна, двері та сантехніку. Підтримує квартиру в належному стані.

Свідок ОСОБА_13, пояснила суду, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6 з 2002 року, є сусідкою ОСОБА_1 Була знайома з ОСОБА_5. Останній розповідав про свого сина ОСОБА_18, який живе в Італії. Однак вона особисто ОСОБА_4 жодного разу не бачила.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що ОСОБА_4 та ОСОБА_20 це її двоюрідні брати. ОСОБА_4 вона бачила востаннє у серпні 1998 року. Приблизно у 1998-1999 роках він з матір’ю виїхав до Італії. Коли помер ОСОБА_5 ніхто не заперечував, щоб в квартирі по Гоголя жила ОСОБА_1 з сином. Після смерті ОСОБА_6 вона успадкувала 1/3 частину квартири АДРЕСА_10, яка йому дісталася у спадщину від ОСОБА_5. У 2015 році вона обміняла дану частку квартири, на частку ОСОБА_3 в приватному будинку. За час свого проживання ОСОБА_1 в квартирі робила поточні ремонти (в тому числі змінювала вікна, двері тощо) та оплачує комунальні послуги.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи мирно володіти своїм майном.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_11 з частинами 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст. 344 ЦК).

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року, - при вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, задоволення вимог про визнання права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Аналогічні по суті роз’яснення містяться і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

В Постанові від 12.04.2017 року по справі №676/1958/16-ц Верховний Суд України прийшов до наступних висновків, -

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1.01.2004, визначений главою 87 ЦК.

ОСОБА_11 з нормою ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у ст. 1219 ЦК (ст. 1218, 1231 цього кодексу).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст. 1220 ЦК).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст. 1268 ЦК).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч. 3, 4 ст. 1268, ст. 1269 ЦК.

Так, згідно із ч.3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття «прийняття спадщини» (гл. 87 ЦК «Здійснення права на спадкування») та «оформлення спадщини» (гл. 89 цього кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Всупереч доводами ОСОБА_1 викладеним у позові, про те, що ОСОБА_4 є таким, що прийняв спадщину виходячи лише із факту реєстрації місця проживання за однієї адресою із спадкодавцем, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька свідомо виявивши свою волю, а саме подав нотаріусу у строк визначений ст. 1270 ЦК України заяву про прийняття спадщини.

Не отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадщину, а саме - 1/3 частину квартири АДРЕСА_11, яка належить йому з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, тобто з 28.07.2005 року.

Відповідно до технічного паспорту на вказану квартиру (а.с. 19-22) вона складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень. Загальна площа квартири 52,4 кв.м., житлова – 30,6 кв.м..

Оскільки ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_11, його проживання у квартирі та користування нею, не свідчить про заволодіння чужим майном та не є правовою підставою передбаченою ст. 344 ЦК України для визнання права власності на частину квартиру, яка в порядку спадкування з 28.07.2005 року належить ОСОБА_4.

Докази сплати ОСОБА_3 коштів за житлово-комунальні послуги та на ремонт квартири (а.с. 25-49) можуть бути враховані при вирішення його позову до інших співвласників квартири про відшкодування витрат понесених на утримання квартири, оскільки відповідно до ст. 360 ЦК України, кожен із співвласників, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

В той же час внесення співвласником квартири коштів на оплату житлово-комунальних послуг та ремонт квартири не є підставою для визнання за ним права власності за набувальною давністю на частину цієї ж квартири, яка успадкована іншою особою.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 316-319, 321, 344, 1216, 1220, 1268-1270, 1296 ЦК України, керуючись ст. 3, 12-13, 81, 89, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю на 1/3 (одну третю) частину квартири №206, що знаходиться в будинку № 330/30 по вул. Гоголя у м. Черкаси.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шипович В.В.

Повний текст рішення суду складено 23.06.2018.

Головуючий: ОСОБА_21