Постанова № 74922796, 20.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Харків

справа № 641/1564/18

провадження № 22-ц/790/3158/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Колтунової А.І., Кругової С.С.

за участю секретаря судового засідання - Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа : Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу -Білозьорова Ганна Анатоліївна ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу - Білозьорова Ганна Анатоліївна про визнання правочинів недійсними

з апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова , постановлену 03 квітня 2018 року, під головуванням судді Чайка І.В.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в особі свого представника - ОСОБА_8 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова із зазначеним позовом, в якому просить визнати частково недійсним договір дарування від 19.07.2016 року, укладений між дарувальниками - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та обдарованим - ОСОБА_5, згідно якого дарувальники безоплатно передали у власність обдарованому належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1, в частині дарування ОСОБА_2 1/4 частини вказаної квартири також визнати частково недійсним договір дарування від 07.07.2016 року, укладений між дарувальником - ОСОБА_5 та обдарованими - ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно якого дарувальник безоплатно передав у власність належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, в частині дарування ОСОБА_5 1/4 частки подарованої йому ОСОБА_2, застосувавши наслідки недійсності в цій частині вищевказаних правочинів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що діями відповідача ОСОБА_2 позивачу була завдана значна матеріальна шкода. На думку позивача, ОСОБА_2 з метою ухилення від її відшкодування та подальшої відповідальності уклав правочин, згідно якого відповідач подарував своє майно своєму батькові ОСОБА_5, що ставить під сумнів дійсність такого правочину.

02.04.2018 року представником позивача - ОСОБА_8 подана заява про забезпечення позову - шляхом накладення заборони на відчуження квартири № АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись що невжиття заходів по забезпеченню позову може в подальшому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист позивача, за яким остання звернулась до суду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2018 року заяву представника позивача - ОСОБА_8 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено заборону на відчуження квартири № АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної спільної часткової власності -ОСОБА_3 (ІПН -НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІПН -НОМЕР_2), по 1/2 частині кожній.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та зняти заборону на відчуження квартири № АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної спільної часткової власності - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, по 1/2 частині кожній. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що позовна заява ОСОБА_1 подана передчасно, з надуманих мотивів та всупереч вимогам законодавства України. ОСОБА_1 не є стороною за договорами дарування, які просить визнати в судовому порядку недійсними, та не має до них жодного відношення. ОСОБА_3 не має перед ОСОБА_1 ніяких грошових або інших зобов'язань. При винесенні ухвали суд першої інстанції не взяв до уваги обставини та докази, на яких ґрунтується заява про забезпечення доказів.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що ОСОБА_1 визнана потерпілою в кримінальному провадженні № 120162205400001403. Розгляд справи триває до цього часу. ОСОБА_1 пред'явила цивільним позов в рамках вказаного кримінального провадження, який не розглянутий. ОСОБА_4 не має перед ОСОБА_1 ніяких грошових або інших зобов'язань. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд першої інстанції повинен був взяти до уваги інтереси не тільки позивача а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Так, ОСОБА_4 посилається на те, що вона має двоє малолітніх дітей, які постійно мешкають в спірній квартирі та там зареєстровані.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З роз*яснення даного Пленумом Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання та утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимоги, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 22 грудня 2006 року заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів дарування, предметом яких є квартира № АДРЕСА_1.

Квартира, на яку накладено заборону відчуження є предметом спору та належить на праві власності відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про те, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, відчуження спірного нерухомого майна відповідачами, з огляду на заявлені вимоги та обставини справи призведе до невиконання або утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідачами не обгрунтовано яким чином порушуються права малолітніх дітей ОСОБА_4 чи інших осіб забороною відчуження спірного нерухомого майна.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наполягають на передчасності та безпідставності позовних вимог, між тим оцінка обгрунтованості позову буде надана судом при ухваленні судового рішення по суті спору.

Крім того, в силу ст. 159 ЦПК України, відповідачі мають право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову у разі відмови у задоволенні позову.

Неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

С.С. Кругова