Рішення № 74921578, 29.05.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3658/18

Провадження № 2/638/2886/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Омельченко К.О.

Секретаря Підвисоцької А.М.

Розглянувши в порядку спрощенного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний індустріальний Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор інвест», третя особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М., про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір відступлення права вимоги за кредитними договорами від 23.02.2018 року укладений між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор інвест» щодо договору кредиту №014/1800/74/85161 від 27.02.2007 року, договір кредиту від 014/1800/82/96993 від 31.01.2008 року, договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 23.02.2018 року укладений між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор інвест» щодо договорів іпотеки №014/1800/74/85161/1 від 28.03.2007 року, договір кредиту від 014/1800/82/96993 від 31.01.2008 року недійсними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.03.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/1800/74/85161. Згідно умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 171 700,00 доларів США з цільовим призначенням придбання квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з кінцевим строком погашення 28 березня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,25 % річних.З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено іпотечний договір №014/1800/74/85161/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Середенко Н.В., реєстровий № 456, згідно якого він надав в заставу банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. 23.02.2018 року на підставі Договору відступлення права вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за вказаними кредитними договорами ПАТ «Комерційний індустріальний банк». Крім того, 23.02.2018 року на підставі Договору відступлення права вимоги за вищевказаними договором іпотеки та договором наступної іпотеки ПАТ «Комерційний індустріальний банк» набуло статусу іпотеко держателя майна, а саме: квартири АДРЕСА_1. Разом з тим, 23.02.2018 року ПАТ «Комерційний індустріальний банк» відступило право вимоги за вказаними кредитними договорами, договором іпотеки та договором наступної іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест». Таким чином ТОВ «ФК «Алькор Інвест» набуло статусу Іпотекодержателя майна, а саме: квартири АДРЕСА_1. Позивач вважає вказані договори недійсними мають правову природу договору факторингу та вказані договори укладені в період обмеження і заборони щодо укладення Договорів відступлення права вимоги (договори факторингу), законних підстав для стверджувати про набуття прав і обов'язків як нового кредитора так і іпотекодержателя не вбачається. При укладанні спірних договорів порушені вимоги ч.2 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», а саме не повідомлено в п'ятиденний строк позивача про відступлення права вимоги за договорами іпотеки. Укладені договори безпосередньо порушують майнові права ОСОБА_1 на належне йому нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав.

Суд, дослідивши письмові матеріали по справі, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 4ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалос

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» в своєму відзиві позовні вимоги ОСОБА_1 просив залишити без задоволення, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість посилаючись на наступне. На договір відступлення права вимоги розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ч.3 ст. 356 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру, нормами чинного законодавства передбачено, що право вимоги може бути оплатним і до такого роду договорів застосовуються загальні положенні про зобов'язання. За рахунок цього, представник позивача також спростував твердження позивача, щодо існування обмежень на укладання договорів, разом з тим, підкресли, що посилання позивача на Розпорядження Держкомфінпослуг «Про віднесення операцій з фінансовим активами до фінансових послуг» від 03.04.2009 втратило чинність 25.09.2015. Крім того, представником відповідача було наголошено, що твердження позивача щодо укладання спірних договорів, як наслідок спричинили порушення його майнових прав є не доведеними, оскільки в силу ч. 1 ст. 516 ЦК України за загальним правилом волевиявлення боржника не береться до уваги в разі заміни кредитора у зобов'язанні й інше не встановлено в основному договорі, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

28.03.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/1800/74/85161, згідно умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 171700,00 доларів США.

Згідно п. 8.6 вказаного кредитного договору кредитор має право повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов'язання по цьому договору, а також за договорами, пов'язаними із забезпеченням виконання зобов'язань за цим Договором третій особі без додаткового отримання згоди Позичальника у встановленому законодавством України порядку має право без згоди Позичальника.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.03.2007 ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено іпотечний договір №014/1800/74/85161/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Середенко Н.В., реєстровий № 456, згідно якого він передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з п.8.6 вказаного договору іпотеки відступлення прав за цим Договором здійснюється Іпотекодержателем без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за Кредитним договором. Відступлення прав Іпотекодержателем за цим Договором здійснюється за правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена).

31.01.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №014/1800/82/96993, згідно умов договору банк надав позичальнику кредит в сумі 184 620,00 доларів США.

Згідно п. 12.1 вказаного кредитного договору кредитор у встановленому законодавством порядку має право без згоди Позичальника відступити своє право вимоги за цим Договором будь-якій особі за умови, що одночасно він здійснює відступлення тій же особі своїх прав за Іпотечним договором. Кредитор також вправі без згоди Позичальника передати своє право вимоги за цим договором разом з правами за договором забезпечення у заставу або обтяжити ці права іншим чином.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір наступної іпотеки №014/1800/82/96993/1 від 31.01.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.О, реєстровий № 488, згідно якого вона надала в заставу банку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з п.8.6 вказаного договору іпотеки відступлення прав за цим Договором здійснюється Іпотекодержателем без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за Кредитним договором. Відступлення прав Іпотекодержателем за цим Договором здійснюється за правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена).

ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» придбало право вимоги заборгованості за кредитним договором №014/1800/74/85161 від 28.03.2007, кредитним договором №014/1800/82/96993 від 31.01.2008 з усіма додатковими договорами та угодами до нього, іпотечним договором №014/1800/74/85161/1 від 28.03.2007, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Середенко Н.В., реєстровий № 456, договором наступної іпотеки №014/1800/82/96993/1 від 31.01.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.О, реєстровий № 488 на підставі договору відступлення права вимоги та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, які укладено 23.02.2018 між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест».

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 203,215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог закону щодо відповідності змісту правочину Закону, наявності у сторін правочину достатнього обсягу дієздатності, вільного волевиявлення, форми та спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, них обумовлених.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, має повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок зміни кредитора у договорі. Неповідомлення сторони про відступлення права вимоги новому кредитору не є правовою підставою для визнання договору недійсним.

Разом з тим кредитний договір та іпотечний договір містять пункти про відступлення прав вимоги за цими договором будь - якій особі без згоди боржника та іпотекодавця, тому посилання позивача.

За змістом положень статей 512, 514, 516, 517 ЦК України, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним, та визначив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 4 ЦПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до суду наділені, зокрема, громадяни, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

В абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року N 9 також наведено роз'яснення про обов'язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача, який не є стороною правочину.

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України за загальним правилом волевиявлення боржника не береться до уваги в разі заміни кредитора у зобов'язанні й інше не встановлено в основному договорі, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Позивачем не доведено порушення його прав та інтересів укладенням відповідачем оспорюваного правочину, що зумовлює відсутність передбачених ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Таким чином, договір відступлення права вимоги та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 23.02.2018 року укладений між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор інвест» вчинені з додержанням вимог чинного законодавства, відсутні підстави для визнання їх недійсними, доводи позивача про визнання оспорюваного правочину недійсним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у зв'язку з чим суд залишає позов ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 205, 509, 510, 512, 514, 516 ЦК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», Приватного акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк». треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М., про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Суддя