Рішення № 74920256, 12.06.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/527/18

Провадження №2/541/489/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання - Олешко Н.А.

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м.Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області, як орган опіки і піклування,

в с т а н о в и в:

07 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вказаним позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. В позові просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В позові посилалася на те, що 17 вересня 2010 року між нею та відповідачем був розірваний шлюбу. Від цього шлюбу вона виховує сина ОСОБА_4, який перебуває на її утриманні та проживає з нею. В даний час вона перебуває в шлюбі з ОСОБА_5. За останні 6 років відповідач після розірвання шлюбу ні разу не відвідав дитину, не цікавиться її життям, матеріально не утримує її, а також категорично не дає згоду на виїзд дитини за кордон, що позбавляє сина повноцінного фізичного та духовного розвитку та травмує його психіку. Таке відношення відповідача негативно позначається на самоствердженні дитини як молодої особистості та спричиняє їй душевні переживання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 причину неявки суду не повідомив, відзив не подав, про місце та час розгляду справи відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України повідомлений належним чином в т.ч. через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, розміщене 05 червня 2018 року, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с. 27, 35, 49, 60).

Представник третьої особи надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність, при винесенні рішення врахувати висновок органу опіки та піклування (а.с. 62).

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження (а.с.7). 17 вересня 2010 року між сторонами було розірвано шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.8).

Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області як органом опіки та піклування, 31 січня 2018 року, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його сина - ОСОБА_4. Даним висновком встановлено, що питання про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вже двічі розглядалося в 2017 році на засіданні комісії з питань прав дитини та було прийняте рішення про надання висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина, тим самим, надавши ОСОБА_6 можливість налагодити свої відносини з сином. Відсутність змін у поведінці батька дитини змусило ОСОБА_1 повторно звернутись до комісії з відповідною заявою. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 25.01.2018 року, ОСОБА_1 підтвердила свої наміри щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2. Останній на комісію не з'явився, електронним листом повідомив комісію, що позбавлення його батьківських прав негативно вплине на подальше життя хлопчика. ОСОБА_7 ухиляється від виконання батьківських обов'язків та не виявив бажання налагодити спілкування з сином. (а.с.17). Крім того, згідно довідок та характеристик, наданих начальними закладами, які відвідував і відвідує ОСОБА_4, батько ОСОБА_2 не забирав дитину додому, не цікавився успіхами, не спілкувався з вихователями та викладачами (а.с. 12, 15, 16).

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У ст. 3 Конвенції про права дитини зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Верховний Суд України в ч. 2 п.16 Постанови Пленуму «Про практику застосування законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2016 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Факт нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками відносно малолітньої дитини підтверджується перевіреними судом зазначеними вище доказами по справі у їх сукупності, в т.ч. показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, згідно з якими відповідач байдуже ставиться до свого сина вже протягом останніх 6 років.

На основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності суд вважає, що позивачем доведено ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, тому позовна вимога щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає до задоволення.

Суд вважає доведеним, що відповідач протягом тривалого часу систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї дитини.

Суд роз'яснює відповідачу, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, в зв'язку з повним задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягти 704,80 грн. судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 258, 280, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 166, 169 СК України суд,-

в и р і ш и в :

Задовольнити позов ОСОБА_1, що проживає в АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_2, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської област і, що знаходиться в м.Миргороді Полтавської області, вул.Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 04057468.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Постави Вітебської області Республіки Білорусь, позбавити батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року в м.Миргороді Полтавської області (актовий запис про народження № 32 від 20 січня 2009 року, місце реєстрації народження - Відділ реєстрації актів цивільного стану по м.Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судового збору 704,80 грн. (Сімсот чотири гривні 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня складення повного рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Ю. В. Сидоренко

Повне судове рішення складене 22 червня 2018 року