Ухвала суду № 7491839, 05.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ УХВАЛА

05.01.10                                                                                 Справа № 17/277.

Суддя Фонова О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", м. Лисичанськ Луганської області

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 12543 грн. 10 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув;

від відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у сумі 8756,46 грн., 3% річних у сумі 717,95 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3068,69 грн.

В судові засідання 23.11.2009, 03.12.2009, 21.12.2009 та 05.01.2010 повноважні представники сторін не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до укладених договорів №380 від 15.10.2007 та №380 від 03.12.2008 про постачання теплової енергії між Комунальним підприємством "Лисичанськтепло-мережа" (позивач у справі, як Виробником) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі, як Споживачем), відповідачем несвоєчасно сплачено позивачу кошти за надані послуги.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов укладених сторонами договорів, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 8756,46 грн., 3% річних у сумі 717,95 грн., інфляційних нарахувань у сумі 3068,69 грн. (п. 7.1, п. 7.4. договорів).

Позивач посилається на несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання за період з листопада 2007 року по липень 2009 року, однак до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження надання послуг, їх обсягу та вартості.

Крім того, згідно п. 7.4 договору №380 від 15.10.2007, оплата послуг здійснюється Споживачем на підставі виставлених Виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури.

Пунктом 7.1 договору №380 від 03.12.2008 встановлено, що плата за енергію справляється по рахункам-фактурам Виробника щомісячно в строк до 5 числа послідуючого місяця по наведеним в п. 7.1.1. та 7.1.2. договору тарифам.

Суд тричі, ухвалами від 23.11.2009, 03.12.2009 та 21.12.2009, витребував у позивача рахунки на оплату постачання теплової енергії за період з листопаду 2007 року по липень 2009 року з доказами їх надсилання чи вручення відповідачу.

          Однак, позивач, не виконав жодної вимоги щодо надання суду витребуваних документів, в жодне з чотирьох судових засідань повноважний представник позивача не прибув.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як документальне обґрунтування позовних вимог позивачем суду надано договори №380 від 15.10.2007 та № 380 від 03.12.2008 про постачання теплової енергії, що укладені між Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" (позивач у справі) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та інші документи, що не дають можливості вирішити спір по суті. Жодного витребуваного господарським судом документу позивачем під час судового розгляду справи надано не було.

Відсутність витребуваних судом доказів унеможливлює розгляд справи по суті та прийняття судом обґрунтованого рішення за результатами такого розгляду.

З урахуванням викладеного вище, позовна заява Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України з покладенням на позивача судових витрат у справі.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 12543,10 грн., отже державне мито складатиме 125,43 грн., тоді як позивачем сплачено 130,00 грн. Зайве сплачене державне мито у сумі 4,57 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ч.1 п. 5 ст. 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1.          Позов залишити без розгляду.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Комунальному підприємству "Лисичанськтепломережа", м. Лисичанськ, Луганської області, вул. Баумана, 17, ідентифікаційний код 13401321, зайве сплачене державне мито у сумі 4,57 грн.

Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита є дана ухвала, засвідчена печаткою господарського суду Луганської області.

Суддя                                                                       О.С. Фонова