Рішення № 74916257, 13.06.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/8686/16-ц

Пров. №2/766/2692/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючий суддя – Гаврилов Д.В.,

секретар – Рєпа А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-1" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати у відповідача належне йому майно, а саме: нежитлові будівлі (виробничий цех "літ.А", виробничий цех "літ. Б", склад-битовку "літ.В", склад-сушарку "літ.Г", котельні "літ Д", склад "літ. Ж", сторожку "літ. З", навіс "літ. І", теплиці "літ.К", гаражи "літ. Е", ворота №1,2,3, огорожу №7, огорожу №4, навіс "літ.Л", огорожу №5, огорожу №6) та земельну ділянку, загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна, 39 та передати його позивачу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником вказаного майна, яке 26.12.2006 року було передано в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" згідно договору. 17.07.2013 року зазначене майно було продано з прилюдних торгів. Постановою Одеського апеляційного господарського суду визнано недійсними результати вказаних прилюдних торгів та визнано недійсним акт державної виконавчої служби про реалізацію майна. В подальшому вказане майно неодноразово відчужувалось шляхом укладання цивільних правочинів та в результаті перейшло у власність ОСОБА_2, який 30.03.2015 року на підставі договору позики та іпотеки передав це майно в іпотеку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 На думку позивача, майно незаконно знаходиться у володінні ОСОБА_2, що порушує права позивача.

Ухвалою від 27.02.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ "Сапфір-1".

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов. Додатково пояснив суду, що майно, яке має наміри витребувати позивач не є тотожним майну, яке належить ОСОБА_2 Земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна, 39 належить відповідачу на праві приватної власності. Крім того, зазначає, що нежитлові будівлі та земельна ділянка є предметом іпотеки та позивач не є тою особою, чиї права та вимоги на іпотечне майно зареєстровані у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи ПАТ "Укрсоцбанк" в судове засідання не з’явився причини неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду справи банк повідомлений належним чином.

Представник третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28.10.2008 року у справі №2-10/2008р. розірвано договір підряду від 17.01.2006 року, укладений між ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_1, стягнуто зі ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 збитки в сумі 289667 грн., 10000 грн. моральної шкоди, 1568 грн. витрат на проведення експертиз, 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 30 грн. витрат на ІТЗ. В решті позову відмовлено.

Постановою від 20.02.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Херсонській області прийнято до виконання виконавче провадження №18413001 з примусового виконання виконавчого листа №2-10 від 13.02.2009 року Білозерського районного суду Херсонської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 289667,00 грн.

В межах цього виконавчого провадження 30.06.2011 року державним виконавцем було описано та арештовано належне ФОП ОСОБА_1 майно. В першу чергу було описано та арештовано рухоме майно: деревообробні станки у кількості 19 одиниць. Також було описано та арештовано нерухоме майно, а сааме: комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею1773,3 кв.м. та земельна ділянка загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна, 39.

15.04.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонські області винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

В подальшому державним виконавцем вчинялись дії щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна та було передано до управління ДВС ГУЮ у Херсонській області заявку на реалізацію цього майна.

17.07.2013 року відбулися прилюдні торги з реалізації комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м.Херсон, пр. Сенявіна, 39.

За наслідками проведених торгів ПП «Нива-В.Ш.» складено протокол №2213201 від 17.07.2013 року по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ФОП ОСОБА_1, згідно якого переможцем торгів визначено ОСОБА_6, яким придбане майно ціною за 1021597,00 грн.

На підставі зазначеного протоколу начальником Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Херсонській області 23.07.2013 року складено акт про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів.

ФОП ОСОБА_1 не погодився з результатами проведених прилюдних торгів та з укладеним договором купівлі-продажу і оскаржив їх в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.03.2013 року у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених 17.07.2013 року філією 22 ПП «Нива-В.Ш.», оформлені протоколом №2213201, по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, належного ФОП ОСОБА_1, та визнано недійсним акт від 23.07.2013 р. про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів.

11.06.2013 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу відчужив вказане спірне нерухоме майно ОСОБА_7, який в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 26.14.2014 року відчужив його ОСОБА_8 Після чого власником майна на підставі договору позики та іпотеки 30.03.2015 року став ОСОБА_2, який передав майно в іпотеку ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Також слід зазначити, що відповідно до договору іпотеки від 26.12.2006 року за №02-23-Ф061054П-2135, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ФОП ОСОБА_1, вищевказане спірне нерухоме майно є об'єктом іпотеки. Вказаний іпотечний договір було укладено для забезпечення належного виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № Ф061054П від 26.12.2006 року, укладеного між цими сторонами.

Відповідно до договору № 271016-К про відступлення права вимоги за договором кредиту ПАТ "Укрсоцбанк" відступив право своїх вимог за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № Ф061054П від 26.12.2006 року ТОВ «Фінансова компанія «Адамант», яке в свою чергу за договором від 28.10.2016 року відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Сапфір-1».

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 ЦК України, визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які викладені в пункті 23 постанови від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до ст. 387 ЦК України та ч.3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача. Та згідно роз'яснень наданих в п. 30 вказаної постанови, у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З’ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши наведені нормативні положення та роз’яснення суду касаційної, суд дійшов наступних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 387 та 388 ЦК України позивач, який звернувся до суду за захистом з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинен довести своє право власності на майно, знаходження майна саме у володінні відповідача, незаконність володіння відповідачем спірним майном, а також наявність однієї з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, для витребування майна. У разі доведення всіх наведених обставин, вимоги позивача будуть законними і обґрунтованими та підлягатимуть задоволенню.

Суд вважає, що в судовому засіданні позивач належними та допустимими доказами не довів вказаних обставин з огляду на наступне.

Так, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо належності йому спірного майна. Оскільки в ході примусового виконання рішення суду про стягнення з позивача заборгованості було звернуто стягнення на належне йому майно. Задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені, та не свідчить про відновлення права власності позивача в тому обсязі, який існував до примусового виконання рішення суду. В цьому випадку спірне майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просив витребувати з володіння відповідача наступне майно: нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна, 39, які складаються з: виробничого цеху (літ. А), виробничого цеху (літ. Б), складу-битовки (літ.В), складу-сушарки (літ.Г), котельні (літ.Д), сторожки (літ.З), навісу (літ.І), теплиці (літ.К), гаражів (літ.Е), воріт (№1,2,3), огорожі (№7), огорожі (№4), огорожі (№5), огорожі (№6), та земельну ділянку, загальною площею 0,8543 га за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна, 39.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2015 року за відповідачем на підставі декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 25.09.2015 року та свідоцтва про право власності від 09.10.2015 року зареєстровано право власності на нежитлові приміщення виробничого комплексу та кафе за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна Адмірала, буд. 39, що складаються з: столярного цеху (літ.А), загальною площею 695,3 кв.м, Кафе (літ.1А), автомайстерні (літ.Б), загальною площею 349,4 кв.м, офісу (літ.В) загальною площею 69,5 кв.м, автомайстерні (літ.Г) загальною площею 130,4 кв.м, котельні (літ.Д) загальною площею 19,8 кв.м, битовка (літ.Ж) загальною площею 25,9 кв.м, шиномонтаж (літ.З) загальною площею 23,9 кв.м, склад (літ.Е) загальною площею 274,8 кв.м.

З огляду на вказаний витяг та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації судом встановлено, що майно, яке позивач просить витребувати у відповідача, та майно, яке належить останньому не є тотожними.

Позивачем не було спростовано доводи представника відповідача відносно того, що майна, яке належало позивачу, на час розгляду справи не існує, воно було перебудоване і перетворене в інше майно. Суд роз’яснював позивачу та його представнику право заявити клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи для з’ясування вказаних обставин, яким вони не скористались.

Отже, наявність спірного майна саме у володінні відповідача позивачем не доведено в судовому засіданні.

Суд також не погоджується з доводами позивача щодо незаконності володіння відповідачем спірним майном. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, щодо яких згідно вимог ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності. До матеріалів справи позивачем не долучено жодного судового рішення, в якому було б встановлено неправомірність володіння відповідачем спірним майном або визнано недійним правочин, на підставі кого відповідач набув спірне майно. Тобто обставина неправомірності володіння відповідачем спірним майном не була підтверджена позивачем.

Крім того, підставою для задоволення позову позивачем зазначено положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, згідно якої якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з тим, за обставинами справи суд вважає, що факту вибуття з володіння позивача спірного майна не з його волі іншим шляхом не було, оскільки майно було описано, арештовано та передано на торги під час тривалої процедури виконавчого провадження, яка стала наслідком невиконання позивачем боргового зобов'язання, встановленого рішенням суду. Отже, у даному випадку можна говорити про вибуття спірного майна з володіння власника супроти його бажання, проте не супроти його волі, оскільки цьому передували його свідомі порушення зобов'язання, встановлені рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, така нормативна гарантія направлена на забезпечення виконання рішення суду та на захист інтересів добросовісного набувача і виключає можливість витребування від нього чи від іншого наступного набувача придбаного в такому порядку майна.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 204, 317, 321, 328, 387, 388, 391 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_9