Постанова № 74914619, 14.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4210/18

Номер справи місцевого суду: 522/3031/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

за участю секретаря: Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2, треті особи - Одеська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року,-

встановив:

13 лютого 2015 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи - Одеська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію.

Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю, яке вибуло з її власності на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2007 року (залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 січня 2008 р.), відповідно до якого право власності на підвальне приміщення було визнано за ОСОБА_3

29 травня ОСОБА_3 відповідно до договору продала ОСОБА_4 спірне підвальне приміщення, який в свою чергу 04 вересня 2007 р. продав його ОСОБА_5 Ухвалою Верховного суду України від 28 січня 2009 р. зазначені судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд досуду першої інстанції. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2009 р. позов ОСОБА_3 було залишено без розгляду. Таким чином, позивач вважає себе власником спірного майна, яке просить витребувати у ОСОБА_2Є на користь позивача, та усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2Є та скасувати запис про державну реєстрацію.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року поновлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради процесуальний строк для звернення до суду з відповідним позовом.

Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_2, треті особи - Одеська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна, усунення перешкод у користуванні та скасування запису про державну реєстрацію – задоволено.

Витребувано у ОСОБА_2 нежиле приміщення підвалу, що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м. на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Усунуто перешкоди в користуванні шляхом виселення ОСОБА_2 з нежилого приміщення підвалу що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м. на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_2 нежилого приміщення підвалу, що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м. (реєстраційний номер майна 18959018).

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 487 гривень 20 копійок.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_6 відхилено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, у якій просять суд скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Відповідно до Постанови КМУ від 05.11.1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», а також згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» від 25.11.1991 року №266-ХХІ, весь житловий та нежитловий фонд переходить до комунальної власності.

Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Тобто, рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак, враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження нежилого приміщення підвалу, що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м не приймалось, вказане приміщення вибуло з комунальної власності поза волею власника.

Відповідно до положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року №2752-VІ, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Відповідно до ст.ст.317, 319, 321, 327 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та використовувати ці права на свій розсуд. Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Комунальною власністю є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Норма частини першої статті 216 не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до Постанови КМУ від 05.11.1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», а також згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» від 25.11.1991 року №266-ХХІ, весь житловий та нежитловий фонд переходить до комунальної власності.

Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Тобто, рішення щодо відчуження комунального майна приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, однак, враховуючи те, що Одеською міською радою рішень щодо відчуження нежилого приміщення підвалу, що знаходиться у м. Одесі по вул. Пушкінській, 45, загальною площею 35,7 кв.м не приймалось, вказане приміщення вибуло з комунальної власності поза волею власника.

Відповідно до положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 року №2752-VІ, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Відповідно до ст.ст.317, 319, 321, 327 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном та використовувати ці права на свій розсуд.

Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Комунальною власністю є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, а управління цим майном здійснює безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Норма частини першої статті 216 не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись: ст. 367; п. 1 ч. 1 ст. 374; ст. 375; 381-384; 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» – залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2015 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9