Рішення № 74913328, 29.05.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/534/18 Провадження № 2/450/982/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Штойка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася з цивільним позовом до Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за ОСОБА_3, яка померла 11.05.2003 року, право власності на земельну частку пай, розміром 1.39 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №614837 від 08.02.2005 року. Свої вимоги мотивує тим, що 11.05.2003 року померла її баба ОСОБА_3. До складу спадкової маси після її смерті увійшло право на земельну частку (пай) розміром 1,39 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцю згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія PH №614837 від 08.02.2005 року. До кола спадкоємців крім неї увійшов син померлої ОСОБА_4, який у встановлений законом термін до нотаріуса з заявою про відкриття спадщини не звертався. На момент смерті спадкодавця, вона постійно проживала разом із нею АДРЕСА_1, про свою відмову від права на спадкування не заявляла, фактично прийняла спадщину після її смерті, набула право власності на вищевказану земельну частку (пай). Оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) було втрачено, що унеможливлює реалізацію її права на спадкування в загальному порядку через нотаріальну контору, атому змушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 05.03.2018 року відкрито провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з’явивилася, хоча про час та місце судового розгляду була належним чином повідомлена, однак подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, однак подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив, що визнає позов.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив про визнання позову.

Оскільки в судове засідання не явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст.247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.05.2003 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І – СГ № 295136, виданим виконкомом Верхньобілківської сільської ради 12.05.2003 року.

Так, спірні правовідносини регулюються ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на момент їх виникнення.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

З листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» випливає, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-7/99 від 09.02.1999 року, суд дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай), розміром 1,39 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало спадкодавцю згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія PH №614837 від 08.02.2005 року. Даний Сертифікат видано на підставі рішення Пустомитівської РДА від 28.05.1997 року №271.

Після відкриття спадщини, ОСОБА_1 не зверталася в державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, при цьому фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала та була зареєстрована разом з нею за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою № 113 від 10.02.2015 року, виданою Верхньобілківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №185 від 14.06.1994 року, яка діяла на момент відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Факт родинних відносин між спадкодавцем та позивачем (баба - однука) стверджується відповідними свідоцтвами про народження, а саме, Свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії ІІ – СГ №459739, Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії І-СН №393100, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, з якого вбачається, що дошлюбне прізвище позивача – «Голеньовська», свідоцтвом про розірвання шлюбу серії 1-СГ №057137.

Як вбачається з матеріалів справи батько позивача ОСОБА_2 визнав заявлені позовні вимоги та просив такі задовольнити.

Як вбачається з довідки Верхньобілківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №100 від 09.02.2015 року, за даними погосподарського обліу Верхньобілківської сільської ради за ОСОБА_3 обліковується земельний пай для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 1,39 га умовних кадастрових гектарів.

Оскільки на момент відкриття спадщини у спадкодавця були відсутні правовстановлюючі документи щодо належності майна, у спадкоємця існують перешкоди в оформленні спадкових прав.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що освідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

У пункті 3.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз’яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що позивач фактично прийняла спадщину, однак не може оформити право власності на неї, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно, те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а також обставини, які склалися так, що в іншому, крім судового порядку, позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, визнання права власності за позивачем на спірне майно не порушить прав відповідача, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК, ст.ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_6- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування за ОСОБА_3, яка померла 11.05.2003 року, право власності на земельну частку пай, розміром 1.39 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серія РН №614837 від 08.02.2005 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Львівської області або через місцевий суд до Апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН №2985211143,паспорт серії КС 456061, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 20.01.2006 року.

Відповідач: Верхньобілківська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, місце знаходження 81141, с.Верхня Білка, Пустомитівського району, Львівської області.

Третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН №1980710077, паспорт серії КС 103764, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 04.09.2002 року.

Суддя Мусієвський В.Є.