Ухвала суду № 74912078, 19.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 1-5/2011

Провадження № 11/779/6/2018

Категорія ст. 191 ч.5 КК України

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.

Суддя-доповідач Гандзюк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів: Повзла В.В., Шкрібляка Ю.Д.,

прокурора Ільницького М.С.,

підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи за апеляційними скаргами підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 05 липня 2017 року щодо:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки м. Коломия, вул. Мазепи, 290/54, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, на утриманні 1 неповнолітня дитина, раніше судимої, останній раз 04.04.2014 року Надвірнянським районним судом за ст.,ст. 190 ч.3, 190 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі і покарання відбула, за ст.,ст. 191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України;

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, настоятель парафії Різдва пречистої діви ОСОБА_7 с. Вікняни, Тлумацького району, Івано-Франківської області, не військовозобов’язаного, раніше не судимого, за ст.,ст.191 ч.5,28 ч.3, 366 ч.2 КК України;

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, на утриманні малолітня дитина, безробітнього, військовозобов’язаного, раніше не судимого, за ст.,ст.191 ч.5; 28 ч.3; 366 ч.2 КК України;

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, жителя ІНФОРМАЦІЯ_11, Кармелюка, 3/8, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, пенсіонера, військовозобов’язаного і учасника АТО, раніше не судимого, за ст.,ст.191 ч.5; 209 ч.3,28 ч.3; 366 ч.2 КК України;

- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_13, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, працює приватним підприємцем, військовозобов’язаного, раніше не судимого, за ст.,ст.191 ч.5; 209 ч.3, 28 ч.3; 366 ч.2 КК України;

- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_15, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, розлученого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, тимчасово непрацюючого, не військовозобов’язаного, не депутата, згідно ст. 89 КК України не судимого, за ст., ст.191 ч.5; 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2, 190 ч.2, 358 ч.3 КК України, –

в с т а н о в и в :

Зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Коломийського міськрайонного суду від 05 липня 2017 року:

- ОСОБА_1 визнано винуватою за ст. ст. 191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України і призначено покарання: - за ст. 191 ч.5 КК України – 10 /десять/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 3 роки і з конфіскацією майна; - за ст.,ст. 28 ч.3, 366 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 10 /десять/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 3 роки і з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_1 постановлено рахувати з часу її фактичного затримання, а саме з 07.11.2009 року /згідно постанови суду від 16.09.2009 р. справа №1-255, т.29 а.с.27-29/, зарахувавши в цей строк час її попереднього ув’язнення з 07.11.2009 року по 09 грудня 2015 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України /чинної на момент розгляду справи/, тобто ОСОБА_1 відбула покарання і тому суд її звільнив від відбування покарання, оскільки строк попереднього ув’язнення, відбутий підсудною у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене їй основне покарання.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд ОСОБА_1 - до вступу вироку в законну силу залишено попередньою.

- ОСОБА_2 визнано винуватим за ст. ст.191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України і призначено покарання: - за ст. 191 ч.5 КК України, застосувавши ст.69 КК України - 4 /чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки і з конфіскацією майна; - за ст.,ст. 28 ч.3, 366 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_2 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 4 /чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки з конфіскацією майна.

Згідно ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1(один) рік.

На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_2 обов’язок: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу з питань пробації західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд ОСОБА_2 - до вступу вироку в законну силу залишено попередньою.

- ОСОБА_3 визнано винуватим за ст. ст.191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України і призначено покарання: - за ст. 191 ч.5 КК України, застосувавши ст.69 КК України - 3 /три/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 1 рік і з конфіскацією майна; - за ст. 209 ч.3 КК України, застосувавши ст.69 КК України - 2 /два/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 1 рік з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна; - за ст. ст. 28 ч.3, 366 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 3 /три/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 1 рік з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна.

Згідно ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1(один) рік.

На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 обов’язок: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу з питань пробації західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд ОСОБА_3 - до вступу вироку в законну силу залишено попередньою.

- ОСОБА_4 визнано винуватим за ст.,ст.191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України і призначено покарання: - за ст. 191 ч.5 КК України, застосувавши ст.69 КК України - 4 /чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки і з конфіскацією майна; - за ст. 209 ч.3 КК України, застосувавши ст.69 КК України - 3 /три/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 1 рік з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна; - за ст. ст. 28 ч.3, 366 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 4 /чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна.

Згідно ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 1(один) рік.

На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_4 обов’язок: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу з питань пробації західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд ОСОБА_4 - до вступу вироку в законну силу залишено попередньою.

- ОСОБА_9 визнано винуватим за ст. ст.191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2, 190 ч.2, 358 ч.3 КК України і призначено покарання: - за ст. 191 ч.5 КК України, застосувавши ст.69 КК України - 4 /чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки і з конфіскацією майна; - за ст. 209 ч.3 КК України, застосувавши ст.69 КК України - 3/три/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 1 рік з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна;- за ст.,ст. 28 ч.3, 366 ч.2 КК України – 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки; - за ст. 190 ч.2 КК України – 1 рік позбавлення волі, - за ст. 358 ч.3 КК України - 1 рік обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 КК України визначено остаточне покарання ОСОБА_9 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 4 /чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк 2 роки з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та з конфіскацією майна.

На підставі ст.49 КК України звільнено ОСОБА_9 від покарання за ст.,ст. 190 ч.2, 358 ч.3 КК України - у зв’язку із закінченням строків давності.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 постановлено рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 30.10.2011 року /згідно протоколу про затримання від 30.10.2011 р. т.21 а.с.2-4/, зарахувавши в цей строк час його попереднього ув’язнення з 30.10.2011 року по 29 квітня 2014 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України/чинної на момент розгляду справи/, тобто ОСОБА_9 відбув покарання і тому суд його звільняє від відбування покарання, оскільки строк попереднього ув’язнення, відбутий підсудним у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене йому основне покарання.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд ОСОБА_9 - до вступу вироку в законну силу залишено попередньою.

- ОСОБА_8 визнано винуватим за ст. 367 ч.2 КК України /в редакції закону від 05.04.2001 року/ і призначено покарання у виді 2/двох/ років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності на строк один рік.

На підставі ст.49 КК України звільнено ОСОБА_8 від покарання за ст. 367 ч.2 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд ОСОБА_8 - до вступу вироку в законну силу залишено попередньою.

Цивільні позови ІФФ АБ “Київська Русь” на суму 1 379 806,97 грн. та Тисменицької філії ВАТ “Державний Ощадного банку України” на суму 96716,11 грн. - залишено без розгляду.

Постановлено стягнути судові витрати по справі в солідарному порядку із засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 за проведення почеркознавчих експертиз на загальну суму 15523,92 грн. та окремо з ОСОБА_9 на суму 470,40 грн. на користь НДЕКЦ при ГУНП України в Івано-Франківській області рахунок р/р 35224007000209 код 25574765 МФО 836014 УДК Івано-Франківської області.

Вирішено питання про речові докази.

Накладені арешти на майно: ОСОБА_4 - квартиру по вул. Манюха,4/28 в м.Івано-Франківську; ОСОБА_9 - автомобіль марки ВАЗ-21093, 2005 р.випуску, д.н.з.НОМЕР_1, свідоцтво КХС 936143, автомобіль марки MERCEDEC-BENZ 411D н.з. 0218АК, що зареєстрований за ОСОБА_1 – зняти після вступу вироку в законну силу /т.20 а.с.206-209 та т.2 а.с.45 справи №329768 Тисменицького РВ УМВС, Т.28 а.с.108 справи № 313263/, а також повернути ОСОБА_1 документи: свідоцтво про держреєстрацію як фізичної особи-підприємця, торговий патент №683410 від 11.09.2007 р., свідоцтво про реєстрацію платника податку НБ №237808, договір купівлі-продажу ЕЕ№499993, техпаспорт на будинок №17243058, страхове свідоцтво №0411601180, довідка про взяття на облік платника податків №2713124048, повідомлення про взяття на облік, рішення №22 Корницької сільсько ради, договір оренди, декларацію про доходи.

Зміст апеляційних скарг.

Не погоджуючись з постановленим вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вважав вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

До початку апеляційного розгляду скарга відкликана.

Засуджений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вирок суду в частині визнання його винним та призначення йому покарання вважає помилковим через неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки його вина та події злочину не підтверджуються жодним доказом. Зазначає, що вирок не містить посилання на докази, які б підтверджували скоєння ним злочинів, передбачених ч.5 ст.190, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28, ч.3 ст.209, ч.2 ст.366 КК України. Не вказує які саме конкретно злочинні дії він вчинив, та якими доказами підтверджуються злочинні дії та його вина у скоєнні.

Натомість, свідок ОСОБА_10, покази якої взято за доказ його вини, ствердила в судовому засіданні про те, що він взяв у неї документи, про передачу йому коштів вона не говорила. З її показань слідує, що вона передала кошти якомусь мужчині за оформлення кредиту. Він ніколи не був працівником банку. Жодним словом даний свідок не підтвердила факт скоєння ним злочинів, у яких суд визнав його винним, адже вона не вказала на те, що саме він отримав кошти або ж йому їх передали.

Крім того, вчинення дій по легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом – 22.06.2009 року придбав квартиру по вул. Манюха, 4/28, в м. Івано-Франківську – не знайшли свого підтвердження, адже дана квартира придбана ним у 1999 році у тещі. Крім цього, всупереч вимогам ст. 26 КПК України 1960 року кримінальні справи щодо інших учасників були виділені в окреме провадження.

Також суд, вирішуючи питання про суму завданої шкоди, не повністю з'ясував обставини справи, адже свідок ОСОБА_10 погашає одержаний кредит на підставі рішення суду, а дана обставина не досліджувалась судом і впливає на кваліфікацію злочину за ст.190 ч.5 КК України. Позичальники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дану обставину підтвердили у суді, а також ці особи заперечили знайомство з ним та будь які факти передачі ними йому коштів. Дана обставина також судом не врахована.

Просить скасувати оскаржуваний вирок суду в частині визнання його винним за ст. ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України і призначення йому покарання, постановити в справі новий вирок, яким його виправдати у зв’язку з відсутністю події злочину. В решті вирок суду просить залишити без змін.

Засуджений ОСОБА_3 на вирок суду подав апеляційну скаргу, не оспорюючи доведеності вини у вчиненні злочину та призначеного основного покарання, вважає судове рішення стосовно призначення додаткового покарання є незаконним і підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність. Вважає призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна необґрунтованим, оскільки ст.77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

За таких обставин вважає що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, має бути виключено з вироку.

Просить вирок суду щодо нього змінити та виключити з вироку додатковий вид покарання як конфіскація коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та конфіскація майна.

Адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду ухвалений з порушенням законодавства. Зокрема, в судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_1 та особи, які притягуються до кримінальної відповідальності попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення злочинів, були поєднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення плану, відомого всім учасникам групи.

Крім того, дії приватного підприємця ОСОБА_1 (видача довідки про працевлаштування) не могло кваліфікуватися за ч.2 ст.366 КК України, так як видача довідки не спричинила тяжких наслідків. А також, максимальне покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України передбачене до 5 років позбавлення волі (злочин середньої тяжкості). Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України, у разі вчинення злочину середньої тяжкості особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло 5 років. В зв’язку з тим, що інкримінований ОСОБА_1 злочин за ч.2 ст.366 КК України було вчинено у 2007 році, суд не застосував положення ст.49 КК України та не звільнив останню від кримінальної відповідальності за даною статтею.

Також, в матеріалах провадження міститься довідка заступника директора ПАТ «Київська Русь» за №1480/43 від 14.11.2014 року з якої вбачається, що грошові кошти банку позичальниками були повернуті повністю, а деякими частково. Відповідно, ОСОБА_1 будучи приватним підприємцем не мала відношення до розтрати коштів ПАТ «Київська Русь», а з наданої довідки вбачається, що кошти не були розтрачені.

ОСОБА_1 взяла кредит у АБ «Київська Русь» (договір 17-07/1 від 10.10.2007 року), однак за певних умов він нею повністю не погашений, та в судовому засіданні не доведено, що остання не мала намір його повертати. А із рішення господарського суду Івано-франківської області від 09.10.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, а не вчинила кримінальне правопорушення за ч.5 ст.191 КК України.

Звертає увагу суду щодо упередженості суду першої інстанції щодо ОСОБА_1, яка перебувала під вартою більше шести років, а щодо інших було обрано підписку про невиїзд.

Просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_1 повністю.

Обставини у кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції у вироку не встановив дійсних обставин справи, не відобразив які факти він визнав встановленими, а зазначив у вироку виключно зміст обвинувального висновку. При цьому, виклав його непослідовно, несистемно та у спосіб, який не уможливлює його сприйняття та проведення логічного аналізу. Крім цього, суд так і не визначився щодо організованих злочинних груп, їх кількості та складу.

Разом з тим, описуючи окремі епізоди злочинної діяльності суд констатував протиправні діяння осіб в злочинних групах, які не були підсудними в цьому провадженні, і справи відносно яких за цим же обвинуваченням виділені в окреме провадження та знаходяться на розгляді в іншому суді.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні апелянти повністю підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та просили про їх задоволення. Прокурор погодився з апеляційною скаргою ОСОБА_3 та вважає за правильне виключити з вироку додатковий вид покарання як конфіскація коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом та конфіскація майна.Таке ж рішення просить прийняти і відносно засудженого ОСОБА_2

Обставини у кримінальному провадженні, встановлені апеляційним судом та мотиви суду апеляційної інстанції.

При ознайомленні зі змістом вироку встановлено, що вирок Коломийського міськрайонного суду від 5 липня 2017 року не відповідає вимогам, які ставляться до будь-якого індивідуально-правового акту застосування норм права. В ньому відсутні такі ознаки як обґрунтованість, мотивованість, справедливість та логічне оформлення.Вказаний документ не є переконливим, а висновки про обставини та кваліфікацію дій обвинувачених не містять правового аналізу.

Поряд з цим, судом не враховано, що вирок суду є документом виняткового значення та посідає особливе місце серед всіх судових рішень.

Насамперед, у вироку відсутня мотивувальна частина. Натомість у вироку зазначено зміст обвинувального висновку.

За змістом ч.1 ст.334 КПК України в редакції закону 1960 року (далі КПК України) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна починатися з викладу формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. При цьому, необхідно викласти весь обсяг обвинувачення кожному із обвинувачених незалежно від кількості вчинених злочинів або епізодів злочинної діяльності.

Цих вимог не дотримано і навпаки викладені обставини вчинення злочинів особами, які не були підсудними в цьому провадженні, і справи відносно яких слухаються в інших провадженнях та не закінчені розглядом. Відповідно до ст.275 КПК України розгляд справи в суді відбувається тільки щодо обвинувачених, які є учасниками цього ж провадження. В іншому випадку такий вирок порушує принципи презумпції невинуватості щодо осіб, які не є обвинуваченими та наперед констатує доведеною вину цих осіб поза межами судового розгляду щодо них.

За змістом обвинувачення вбачається, що органами досудового слідства пред’явлене обвинувачення у вчиненні злочинів в складі організованих груп, а тому суду слід було обвинувачення формулювати таким чином, щоб була зрозуміла роль кожного із співучасників, форма його співучасті (організатор, підбурювач, пособник, виконавець). Натомість у вироку ця вимога проігнорована, судом так і не визначено склад двох злочинних груп та їх структура. Як випливає зі змісту вироку, для вчинення злочинів у виді привласнення коштів акціонерного банку «Київська Русь» були створені дві злочинні групи, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також ОСОБА_9 ОСОБА_13, ОСОБА_4 Однак порядок їх діянь, взаємодії та ролей в конкретному епізоді злочинної діяльності судом не визначено.

Не вказано оскаржуваним вироком і обставин, які визначають ступінь вини кожного із співучасників.

В таких умовах, покликання апелянта про те, що вирок суду відносно ОСОБА_1 є незрозумілий не тільки в частині кваліфікації та доведеності її вини, але й в обранні їй найбільш суворого покарання в порівнянні з іншими засудженими особами є слушними.

Разом з тим, мотивувальна частина вироку, яка стосується аналізу доказів на підтвердження чи спростування обвинувачення підсудних фактично відсутня. Натомість перераховані надані досудовим слідством докази без зазначенням їх доказового значення.

Крім вказаних недоліків, вирок суду також не містить обґрунтованих висновків щодо кваліфікації діянь.

Так визнаючи ОСОБА_8 активним завербованим членом стійкої організованої злочинної групи та описуючи багатоепізодну його злочинну діяльність в групах, суд перекваліфікував його дії на службову недбалість, виключно з мотивів недобросовісного виконання службових обов’язків через незначний період роботи на умовах іспитового строку в установі банку.

Аналогічно вказавши, що ОСОБА_1 є співорганізатором злочинної групи, суд так і не визначився з її участю в кожній із груп та зазначив що всі злочинні дії вона вчиняла за попереднім зговором із окремими учасниками цих груп. При цьому, з кваліфікації її дій без жодних аргументів «випала» вказівка на ст.27 КК України.

При обранні покарання винним, суд навів однакові обставини, що пом’якшують покарання всім обвинуваченим.Зокрема, що всі вони позитивно характеризуються та мають неповнолітніх дітей.

Однак визнаючи конкретні покарання в однакових обставинах вчинення злочину та даних, що характеризують особу, суд визначив ОСОБА_1 десять років позбавлення волі реально, а працівникам утанови, щодо якої були вчинені злочини ОСОБА_14ОСОБА_3, ОСОБА_9 , які за кількістю епізодів та участі в групі взяли участь в більшому числі злочинної діяльності, були призначені умовні покарання. При цьому жодних міркувань для такого рішення суд у вироку не навів.

Всупереч правилам призначення покарання звільняючи засуджених від відбування покарання із затосуванням ст. 75 КК України суд незаконно затосував до них додаткове покарання у виді конфіскації майна та не конкретизував майно, яке було здобуте злочинним шляхом.

Не можна вважати законним і рішення суду щодо розв’язання цивільного позову, оскільки мотив про залишення цивільного позову без розгляду суперечить правилам ст. 328 КПК України .

За таких численних та грубих порушень кримінально процесуального закону (ст.367, 370 КПК України), слід константувати про постановлення процесуального документу, який явно не відповідає вимогам закону та допущену судом однобічність, неповноту і невідповідність висновків суду ( в окремих випадках їх відсутності), що тягне за собою безумовне скасування судового рішення.

Щодо результатів розгляду апеляційних скарг.

За вказаних обставин вирок суду згідно ст.374 КПК України слід скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведені порушення та недоліки, в повному обсязі та з дотриманням вимог процесуального закону дослідити наявні в справі докази, дати їм відповідну і обґрунтовану правову оцінку та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, п.10 Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.ст.365,366,367-370, 374 КПК України (в редакції 1960 року) суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 05 липня 2017 року задовольнити частково

Вирок Коломийського міськрайонного суду від 05 липня 2017 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9С скасувати, а справу щодо них повернути на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді: В.В. Повзло

ОСОБА_15