Ухвала суду № 74911946, 21.06.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8309/18

Провадження № 11-сс/779/210/2018

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Балкового В.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2018 року про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про продовження щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19.07.2018 року, тобто в межах строку досудового розслівдування із забороною залишати місце постійного проживання цілодобово за адресою с. Княжолука, вул. Олійника, 10, Долинського району, Івано-Франківської області, з покладенням на нього відповідних обов’язків.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч.2 ст. 149 КК, однак наявність підстав, що існують ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, можливість впливати на потерпілих та свідків, не доведено в судовому засіданні.

Проте, враховуючи вагомість наявних доказів про можливу причетність підозрюваного до кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, слідчий суддя прийшов до висновку, що у відповідності до ч.4 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК)., щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На переконання слідчого судді саме цей запобіжний захід надасть змогу забезпечити адекватне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні – прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4, подав АС, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки вона винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 на строк 30 днів

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Балкового В.В., який підтримав подану АС, просить задовольнити апеляційні вимоги; пояснення підозрюваного ОСОБА_2В та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які вважають АС прокурора безпідставною, просять залишити її без задволення, а ухвалу слідчого судді – без зміни; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду та додані документи під час апеляційного розгляду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчий суддя в повній мірі дотримався.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а ч. 2 даної статті зазначає про можливість продовження строку досудового розслідування.

Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

З матеріалів клопотання вбачається, що 18 квітня 2018 року ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 19.04.2018 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 149 КК України, за вчинення яких зокрема передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

19 квітня 2018 року Івано-Франківським міським судом підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 17 червня 2018 року.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Тримання під вартою не повинно бути продовжене через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі (Leteliier v.France (Летельєр проти Франції), §51; LA, v.France ( LA проти франції), §104; Prencipe v.Monaco (Пранцип проти Монако), §79; Tiron v.Romania (Тирон проти Румунії), §§ 41-42).

Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Becciev v.Moldova (Бекчієв проти Молдови), §59).

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v.Poland (Яжинський проти Польщі) §43).

Однак зі плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Clooth v.Belgiu (Клоот проти Бельгії), §44).

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v.Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою (Neumeister v.Austria (Коймайетер проти Австрії), §10).

Відповідно до ОСОБА_5 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p., Суд повинен вживати заходів щодо усунення підстави для надходження до Європейського суду з прав людини заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Європейському суді з прав людини та сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав людини у порядку сг.206 КПК України.

Цим же листом рекомендується при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення Свропейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов’язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, про те, що при застосуванні до підозрюваного цілодобового домашнього арешту, можна уникнути ризиків, на які посилається прокурор.

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя також вірно врахував також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 зазначеного злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимості.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчим суддею поза всяким розумним сумнівом доведено можливість застосування щодо ОСОБА_2 більш м’якого запобіжного заходу, а саме у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому протягом доби залишати житло з покладенням на нього додаткових обов’язків і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

З урахуванням вищевикладеного, а також оцінюючи довідку, яка була подана під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин, АС прокурора не до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405,418, 419, 422 КПК, колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2018 року про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту – без зміни.

Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_6