Постанова № 74911079, 20.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3826/18 Справа № 204/5860/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Варенко О.П.,

суддів –Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Жигулі-1», Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, Шостої дніпровської державної нотаріальної контори, третя особа – ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року позивачі звернулись з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є спадкоємцями ОСОБА_6, померлої 26 листопада 2012 року, у зв’язку з чим 19 жовтня 2015 року вони звернулися до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори з метою оформлення права на спадщину після померлої ОСОБА_6, в тому числі на гараж №58, який знаходиться в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Жигулі-1» за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд.16Г, який є правонаступником майнових і немайнових прав Автогаражного кооперативу «Жигулі».

Шоста дніпровська державна нотаріальна контора звернулася до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з метою встановлення фактичних власників спірного гаража та згідно довідки останнього від 11 липня 2015 року за №10747 встановлено, що на гараж №58 відсутні відомості щодо реєстрації права власності. Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою зазначено, що оскільки за життя ОСОБА_6 право власності на гараж не зареєструвала, відтак і видати свідоцтво про право на спадщину неможливо.

Шляхом перевірки документів встановлено, що первинним власником та фактичним будівником спірного гаража був ОСОБА_7, який був батьком ОСОБА_6, та зазначено, що спадкоємцем померлого ОСОБА_7 є ОСОБА_6 Однак, під час фактичної власності гаражем, через свою легковажність, ані ОСОБА_7, ані ОСОБА_6 за своє життя не зареєстрували право власності на спірний гараж.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємці вирішили стати членами Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Жигулі-1», та зверталися до останнього спочатку в усному порядку, але згодом, не дочекавшись засвідчення рішення про взяття їх до членів зазначеного кооперативу та надання відповідного посвідчення, вони направляли листи від 16 грудня 2015 року та 16 серпня 2017 року з проханням взяти їх до членів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Жигулі-1». Проте зазначені листи останнім не були отримані через неявку до поштового відділення. Вони виконали всі належні умови для набуття членства в кооперативі та подальшому прийнятті спірного гаража, чого неможливо сказати про Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Жигулі-1», голова якого порушив не лише законодавство України, але й власний статут.

Вважають, що у відповідності до чинного законодавства України вони, як спадкоємці, мають право зареєструвати фактичне право на гараж, який спочатку належав ОСОБА_7, а потім дістався у спадок ОСОБА_6, а тому просили суд визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої 26 листопада 2012 року, на 1/3 частку за кожним гаражу №58, який знаходиться в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Жигулі-1» за адресою: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд.16 Г.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року повністю відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з таким рішенням, позивачі звернулись з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачі зазначають, що виконали всі умови для набуття членства в кооперативі та подальшому прийнятті гаражу, а третя особа-Никозаков О.І. безпідставно набув право власності на спірний гараж, оскільки посвідчення власника видавалося гаражним кооперативом всупереч вимог законодавства.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7, який помер 12 січня 2010 року, був власником гаража №58 та членом Автогаражного кооперативу «Жигулі» з 18 квітня 1973 року (т.1 а.с.22, 27-40).

Спадщину після померлого ОСОБА_7 прийняли позивач ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_6 (т.1 а.с.174,190,192,201).

З довідки №5 від 10 серпня 2009 року, виданої головою гаражного кооперативу «Жигулі-1» вбачається, що ОСОБА_6 є членом гаражного кооперативу «Жигулі-1» на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 28 квітня 2005 року №1619 і має гараж №58, що також підтверджується копією посвідчення власника гаража №58 (т.1 а.с.56-57).

26 листопада 2012 року ОСОБА_6 померла (т.1 а.с.21).

Позивачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_6, а позивач ОСОБА_3 – чоловіком (т.1 а.с.10,14,17).

Обслуговуючий кооператив «Автогаражний кооператив «Жигулі-1» є правонаступником майнових і немайнових прав Автогаражного кооперативу «Жигулі» (т.1 а.с.205-213).

Згідно протоколу №1 загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Жигулі-1» від 02 листопада 2014 року гаражний бокс №58 перейшов на баланс кооперативу у відповідності до статуту кооперативу, оскільки ОСОБА_6 померла, а за життя право на членство нікому не передала, відповідно й право користування гаражем (т.1 а.с.214-218).

19 жовтня 2015 року позивачі звернулися до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами, в яких просили видати свідоцтво про спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/3 частку кожному гаражу в Автогаражному кооперативі «Жигулі-1» (т.2 а.с. 73-75).

Відповідно до довідки КП «ДМБТІ» відомості щодо реєстрації права власності на гараж 58 в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Жигулі-» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, будинок 16 г в інвентаризаційній справі відсутні (т.2 а.с. 72).

Постановами державного нотаріуса Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 19 жовтня 2015 року позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право на 1/3 частку гаража № 58, який знаходиться в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний кооператив «Жигулі-1» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, будинок 16г, у зв’язку з тим, що така дія буде суперечити закону, оскільки на день відкриття спадщини право власності на нерухоме майно не зареєстровано (т.2 а.с. 76-78).

З наданої Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою копії спадкової справи до майна ОСОБА_7 вбачається, що єдиними особами, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті останнього є позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (т.1 а.с. 162-202).

З наданої Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою копії спадкової справи до майна ОСОБА_6 вбачається, що єдиними особами, які звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті останньої є позивачі по справі (т.2 а.с.4-78).

В посвідченні Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив «Жигулі-1» станом на час розгляду справи власником спірного гаражу №58 зазначено третю особу ОСОБА_5 (т.1 а.с.226).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачами позовні вимоги пред’явлені до неналежного відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 безпідставно набув право власності на спірний гараж, оскільки посвідчення власника видавалося гаражним кооперативом всупереч вимог законодавства, – не можуть бути прийняті до уваги, так як здійснення висновків щодо правомірності набуття майнових прав на спірне майно третьою особою у справі є передчасним за відсутності відповідного спору між позивачами та ОСОБА_5, який би підлягав вирішенню судом. Згідно ч.1 ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. За ст.50 ЦПК України позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Позивачам про наявність посвідчення власника гаража № 58, виданого Автогаражним кооперативом «Жигулі» -1 на ім’я ОСОБА_5, було відомо, проте клопотання про його залучення до участі у справі в якості співвідповідача ними заявлено не було.

Інші доводи апеляційної скарги заявників щодо суті спору також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не досліджувались судом першої інстанції в зв’язку з відсутності відповідного спору між позивачами та ОСОБА_5, який би підлягав вирішенню судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенеції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_8