Ухвала суду № 74909271, 13.06.2018, Буський районний суд Львівської області

УХВАЛА

судового засідання

Єдиний унікальний номер №439/1670/17

Провадження №1-кп/440/56/2018

13 червня 2018 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Мельник С. Р.

при секретарі Особа О.О.

за участю прокурора Замороз Р.В.

захисника Мельник О.І.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Буська кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

22.01.2018 р. з Апеляційного суду Львівської області до Буського районного суду Львівської області на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 10.01.2018 р. направлено для розгляду кримінальне провадження №12017140160000287 від 11 травня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Ухвалою суду від 25 січня 2018 р. по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні захисник Мельник О.І. заявив клопотання про повернення обвинувального акту. Клопотання обґрунтував тим, що відомості, які повинен містити обвинувальний акт визначено у ч.2 ст.291 КПКУкраїни. Зокрема, згідно із п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак, всупереч вищенаведеній нормі, обвинувальний акт не містить чіткого викладу фактичних обставин, а також у ньому відсутній такий обов'язковий елемент як формулювання обвинувачення.

У вказаному обвинувальному акті відсутні відомості про спосіб проникнення у житло обвинуваченим ОСОБА_3, а саме у будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Фактичними обставинами кримінального правопорушення вважаються час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Згідно із ч.1 ст.91 КПК України, до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, належать подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмірпроцесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненогокримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чипом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставоюзакриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення відкримінальної відповідальності або покарання.

Отже, обвинувальний акт не відповідає положенню п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить чіткого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення (не конкретизовано, в який спосіб ОСОБА_3 проник у житло, зякого викрав грошові кошти).

У вказаному обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, що є йогообов'язковим елементом.

Розуміння поняття «формулювання обвинувачення» як складової частиниобвинувального акта має визначатися у логічному зв'язку з положеннями ст.373 КПКУкраїни, яка визначає вимоги до змісту вироку та оперує поняттям «формулюванняобвинувачення, визнаного судом доведеним». Такий системний аналіз нормкримінального законодавства дає підстави вважати, що у формулювання обвинувачення

повинні зазначатися місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальногоправопорушення, форми вини і мотиви кримінального правопорушення.

У вказаному обвинувальному акті міститься лише виклад встановленихфактичних обставин кримінального правопорушення та правова кваліфікаціякримінального правопорушення, однак відсутня будь-яка вказівка наформулювання обвинувачення, що є порушенням п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Більше того, обвинувальний акт повністю дублює повідомлення про підозру, що єнедопустимим.

Згідно із вимогами ст. ст. 109, 291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який у сукупності з обвинувальним актом повинен бути складений з дотриманням вимог КПК України для можливості призначеннясудового розгляду. З огляду на це, доцільно також зазначити недоліки, які містяться уРеєстрі матеріалів досудового розслідування:

1) У Розділі II («Реєстр процесуальних рішень») немає відомостей про складенняобвинувального акта, який відповідно до ч.4 ст.110 КПК України є процесуальнимрішенням;

2) У Розділі І («Реєстр процесуальних дій») відсутні відомості про такі процесуальнідії:Повідомлення про підозру (визначення "повідомлення" міститься у частині 1статті 111 КПК України, яка передбачає, що повідомлення у кримінальномупровадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор,слідчий суддя чи суд повідомляють певного учасника кримінальногопровадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної діїабо про прийняте процесуальне рішення, чи здійснену процесуальну дію.Таким чином, законодавцем чітко визначено, що повідомлення є процесуальною дією);

Залучення експерта Долінського І.К.; залучення захисника (ПІП) до участі у кримінальному провадженні; роз'яснення прав підозрюваному під час досудового розслідування

Вручення обвинувального акта підозрюваним та їх захиснику; надсилання його до суду;

3) У Розділі І («Реєстр процесуальних дій») помилково вказано не процесуальні дії, а документи, у яких вони зафіксовані, зокрема: замість «огляд місця події» - «протокол огляду місця події» (пункти №2, 8,13, 15)

замість «огляд предметів» - «протокол огляду предметів» (пункти №16-17)

замість «допит свідка» - «протокол допиту свідка» (пункти №4-6, 10-12, 18-20)

замість «допит потерпілої/потерпілого» - «протокол допиту потерпілої/потерпілого» (пункти №3,9)

замість «допит підозрюваного» - «протокол допиту підозрюваного» (пункти

№21,23)

замість «пред'явлення речей для впізнання» - «протокол пред'явлення речей для впізнання» (пункт №22)

замість «пред'явлення особи для впізнання за фотознімками» - «протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками» (пункт №24-25)

замість «надання доступу до матеріалів досудового розслідування потерпілій» - «протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування потерпілій» (пункти №26, 28)

замість «надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику» - «протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному та його захиснику» (пункт №27);

Серед процесуальних дій помилково вказано «затримання особи», яке згідно із п.8 ч.2 ст. 131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження

У Розділі II («Реєстр процесуальних рішень») зазначено помилкові відомості щодо Ухвали про проведення огляду, а саме помилково зазначено дату винесення ухвали як «17.11.2017», хоча ухвалу було винесено «20.11.2017»;

У Розділі II («Реєстр процесуальних рішень») відсутнє таке процесуальне рішення як Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді арешту тимчасово вилученого майна;

4) У Розділі III («Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані під час досудового розслідування») не вказано відомості про такі заходи забезпечення:

Тимчасове вилучення майна (оскільки було заявлено клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, то було здійснено тимчасове вилучення майна, однак застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження не відображено у Реєстрі матеріалів досудового розслідування);

Затримання особи (яке помилково віднесено до процесуальних дій).

Згідно із положеннями ч.4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу. Системний аналіз норм КПК України свідчить про те, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду, який повинен містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта. І саме тому обвинувальний акт, як підсумковий документ досудового розслідування, не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі його складові повинні бути узгоджені як між собою, так із доданими до обвинувального акта додатками. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 25.07.2000 р., ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», зазначає, що «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинуваченні, що є необхідним для підготовки адекватного захисту». У рішенні від 9.10.2008 р., прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», а також у рішенні від 19.12.1989р. у справі «Камасінські проти Австрії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, наполягав на призначенні справи до судового розгляду. Заперечення обґрунтовував тим, що відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. |

Відповідно до ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Згідно пункту 5 частини другої статті 291 КПК, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У Постанові Верховного Суду України (далі - Суд) від 24.11.2016 у справі №5-328кс16 (далі - Постанова) колегія суддів провела аналіз цієї норми та встановила що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

4) При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально - правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно п.3 Постанови, термін «обвинувачення» належить тлумачити на підставі п.13 ч.1 ст.3 КПК України, як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченому законом України кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Це поняття співвідноситься з нормою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, свобод з огляду на недотримання гарантій права на справедливий суд.

Також вищевказана Постанова ВСУ тлумачить, що відповідно до частини другої ст.42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Висунення обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акту (ч.2 ст.347 КПК), а суд роз'яснює суть обвинувачення і з'ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміло воно йому ( ч.1 ст.348 КПК України).

Також Суд звертає, увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлювчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Що стосується обвинувального акта щодо ОСОБА_3 то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Вказані вимоги ст.291 КПК України повністю дотримані стороною обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 наведені та викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а сам виклад фактичних обставин справи є частиною обвинувального акту та являють собою пред'явлене обвинувачення.

Окрім цього, в ст.291 КПК України, не вказана вимога щодо зазначення в обвинувальному акті способу вчинення злочину.

Також, виходячи зі змісту ч.2 ст.337, ч.1 ст.338 КПК України під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитись від підтримання державного обвинувачення, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується.

Відповідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключений перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону. Крім цього, відповідно до ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідно є додатком. Сам по собі реєстр матеріалів досудового розслідування є не обвинувальним актом, а додатком до нього, та повинен містити формально-довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження. Інформація, яка міститься в реєстрі, самостійного доказового значення не має. З доданого реєстру є зрозумілим шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження. Інші недоліки, допущені органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

В обґрунтуванні свого клопотання захисник посилається на рішення ЄСПЛ. Користуючись цим правом сторона захисту повністю знівелювала змістом та метою прийняття цих рішень, оскільки використала тільки уривки необхідні для обґрунтування свого клопотання, не оцінивши суті порушених питань в цих рішеннях.

Так, в обґрунтування клопотання використовувалося рішення ЄСПЛ «Mattoccia v. Italy», то ЄСПЛ зазначив, що «обвинувачені мають бути «негайно» і «детально» поінформовані про причину обвинувачення, тобто про висунуті проти них факти, що лежать в основі обвинувачення, та про характер обвинувачення, тобто про правову кваліфікацію цих фактів. Тим часом як обсяг «детальної» інформації, на яку робиться посилання у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин у кожній справі, обвинувачені мають у будь-якому разі отримувати достатню інформацію, необхідну для повного розуміння обсягу висунутих проти них обвинувачень, з огляду на підготовку відповідного захисту», у цьому сенсі відповідність інформації має бути оцінена відповідно до пункту З (Ь) статті 6. Те саме стосується змін в обвинуваченні, зокрема зміни його «причини». Зокрема суд зазначив, що «в цій справі перед захистом постали надзвичайні труднощі. Оскільки інформацію, яка містилася в обвинуваченні, була нечіткою стосовно важливих деталей з приводу часу та місця, її постійно заперечували і виправляли під час суду, та з огляду на тривалий період між переданням до суду і самим судовим розглядом (понад три з половиною роки) порівняно з оперативністю, з якою проведено суд (менше місяця), справедливість вимагала, щоб заявникові надали більше можливостей і засобів для практичного та ефективного захисту, наприклад, виклику свідків для встановлення алібі.

Аналогічне використане для обґрунтування клопотання рішення «Абрамян проти Росії» та «Камасінські проти Австрії». Рішення ЄСПЛ «Абрамян проти Росії» ніяким чином не стосується даної справи, оскільки суть цієї справи полягає в тому, що заявник дізнався про нову юридичну кваліфікацію інкримінованого йому злочину під час оголошення судом вироку, тобто суд самостійно перекваліфікував його дії З шахрайства та одержання хабара, тому ЄСПЛ вказав, що заявник не мав можливості якимось чином відреагувати на таку зміну в розгляді кримінальної справи стосовно нього в суді, що з огляду на різницю між двома злочинами, безперечно, порушило його право на захист. В цьому і полягало як каже заявник про «необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати

вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт (з додатками) відносно ОСОБА_3 слід повернути прокурору Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури Замороз Роману Володимировичу для виконання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з абз.1 п.2 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. Кваліфікуючою ознакою даного кримінального правопорушення є проникнення у житло. В обвинувальному акті не зазначено способу проникнення у житло. Тому вважаю, що прокурором не дотримано вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки в обвинувальному акті не в повній мірі викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, які у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, а саме не містить чіткого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

Керуючись п.3 ч.3 ст.314 КПК України суд, -

у х в а л и в :

Клопотання захисника Мельник О.І. про повернення обвинувального акту прокурору задоволити.

Матеріали обвинувального акта з додатками у кримінальному провадженні за №12017140160000287 від 11 травня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України повернути прокурору Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури Замороз Роману Володимировичу.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення через суд, який ухвалив судове рішення.

Суддя С. Р. Мельник