Рішення № 74908399, 25.06.2018, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/14/2018

Справа № 317/5063/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

при секретарі Ніколаєнко Г.О.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про припинення дії кредитного договору та припинення обтяження майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про припинення дії кредитного договору та припинення обтяження майна. Позивач, з урахуванням уточнень від 27.10.2017 р. (т. 2 а.с. 82-86), просить визнати кредитний договір № ML 201/333/2007 від 01.10.2017 р., укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ним, припиненим, а також визнати припинення обтяження майна.

Свої вимоги мотивує тим, що 01.10.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ним був укладений кредитний договір № МL 201/333/2007 від 01.10.2007 р. Предметом договору був кредит у розмірі 115340,00 швейцарських франків. Договір укладався на період до 01.10.2027 року. За кредитні кошти він придбавав житловий будинок, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 Таким чином, придбаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_3 є поручителем за даним договором. Розмір зобов’язань ОСОБА_3 відповідно до п (а) ч. 2.1 договору поруки № SR-МL 201/333/2007 від 01.10.2007 р. є розмір зобов’язань – повернення суми боргу позичальника у розмірі 115340,00 швейцарських франків.

Відповідно до графіку платежів, ОСОБА_1 мав сплачувати певні грошові кошти, які були зазначені в ньому та розраховані до 2027 року. Позичальник, підписуючи такий графік не мав змоги перевірити правильність його складання, оскільки не має спеціальних знань, крім того, необхідно було перевірити значну кількість викладених цифр та правильність їх розрахунку.

Оскільки за умовами договору позичальник не міг впливати на умови договору та на розрахунок ануітетного графіку погашення кредиту, тому змушений був прийняти та підписати графік платежів, що був наданий банком.

29 квітня 2013 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір факторингу, згідно якого було здійснено заміну кредитора. У подальшому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало до суду позовну заяву про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали зустрічний позов про припинення дії договору поруки.

Відповідно до рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2015 р. у задоволені первісного позову відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволені, договір поруки № SR-ML-201/333/2007, укладений 01.10.2007 р. між «ОТП Банк» і ОСОБА_3 визнаний припиненим.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2015 р. було встановлено факт відсутності заборгованості за кредитним договором № МL-201/333/2007 від 01.10.2007 р. у розмірі 783216 грн. 13 коп., та встановлена переплата на суму 32150,63 швейцарських франків.

На початку грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із вимогою до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про припинення дії кредитного договору між ними, але відповіді не отримав. З метою захисту своїх порушених прав він змушений звернутись до суду.

Представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_4 було подано заперечення на позов у яких представник відповідача зазначив, що зобов’язання ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є виконаними, а висновки суду щодо відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості у зв’язку з тим, що не були надані належні та допустимі докази та не спростовані розрахунки ОСОБА_1 не є встановленням саме факту відсутності боргу. Наявність боргу за кредитним договором ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» також встановлена вчиненням нотаріусом виконавчих написів № 1529 від 28.04.2014 року та № 2691 від 17.07.2014 р. щодо звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у сумі 723314,38 грн. та 686820,71 грн. відповідно. Дані виконавчі написи є дійсними і не оскаржувалися у судовому порядку (т. 2, а.с. 61-62).

Позивач ОСОБА_1 у відповіді від 20.02.2018 р. (т. 2, а.с. 128-133) зазначив, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в наданих запереченнях посилається на ст. 599 ЦК України та вважає, що зобов’язання ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є виконаними, що на його погляд є незрозумілим. Банком вживались систематичні «дрібні» маніпулюванням з коштами ОСОБА_1, як придбання іноземної валюти не на всі кошти клієнта, окремі випадки не зарахування грошових коштів на рахунок позичальника, що проводились у безготівковому вигляді, маніпулювання щодо застосування підвищених ставок за користування кредитним коштами, що не були узгодженні із позичальником. Системно проаналізувавши всі здійснені платежі, склавши при цьому до таблиці щодо кожного додаткового договору до кредитного договору, ОСОБА_1 надав ці докази суду. Так, в позовній заяві ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимагав від ОСОБА_1 погашення всієї загальної суми кредитних коштів, що було розраховано до кінця дії договору, тобто до 01.10.2027 р., але у задоволені позову було відмовлено. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не навів доказів того, що його позовна заява була подана лише про стягнення з ОСОБА_1 частини заборгованості за кредитом, а саме – поточної заборгованості, що мала би бути позначена за який саме період стягнення йде мова. Крім того, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не надав доказів того, що на теперішній час у ОСОБА_1 існує будь-яка заборгованість. Розрахунки поточної заборгованості відсутні. Фактично в частині виконання кредитного договору в швейцарських франках ОСОБА_1 «кредитував» ПАТ «ОТП Банк», переплативши йому значну суму в іноземній валюті, що в свою чергу, при зростанні вартості швейцарського франка по відношенню до гривні і призвело до того, що інша частина кредитного договору, що була викладена вже у національній валюті, покривається повністю, ще й більше ніж передбачено договором. Так, станом на 01.10.2007 р. курс швейцарського франка по відношенню до гривні становив за 1 швейцарський франк 4,31 грн., станом на момент прийняття рішення за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» курс становить за 1 швейцарський франк – 22,61 грн., а станом на 20.02.2018 р. – 1 швейцарський франк – 29,20 грн. Таким чином, ОСОБА_1 виконав достроково свої зобов’язання перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна.

Щодо посилання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на виконавчі написи нотаріуса, позивач посилається на те, що відповідне право ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно було існувати на момент звернення. Враховуючи те, що одночасно з наданням до виконання виконавчого напису, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось із позовною заявою до ОСОБА_1, такі вимоги не можна було вже вважати беззаперечними. І саме з цього моменту з’являється спір про право на стягнення заборгованості за кредитним договором. З моменту набрання законної сили рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2015 р., у задоволені позову у стягненні грошових коштів з ОСОБА_1 у розмірі 783216 грн. 13 коп. було відмовлено та встановлена переплата на суму 32150,63 швейцарських франків.

У судове засідання з’явились позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, які позов підтримали, надали пояснення, аналогічні тим, що містяться у позові.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що переплата за попередні періоди покриває заборгованість за 2013-2027 роки. Позивач до відповідача з питанням зарахування переплати за попередні періоди в рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором не звертався. Вважає, що 32150,63 швейцарських франків набуті банком без достатньої правової підстави і він має намір звертатись до суду з питанням їх стягнення.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду представник відповідача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до суду не з’явився.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»» до суду не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01.10.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МL 201/333/2007 від 01.10.2007 р., відповідно до якого банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 115340,00 швейцарських франків на період до 01.10.2027 року.

01.10.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-201/333/2007. За даним договором предметом іпотеки є житловий будинок, розташований за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Шевченка, буд. 64. Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов’язань за кредитним договором № МL 201/333/2007 від 01.10.2007 р.

29.09.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-201/333/2007/1. За даним договором предметом іпотеки є земельна ділянка з кадастровим номером 2322188401:07:002:0926, розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Шевченка, буд. 64. Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов’язань за кредитним договором № МL 201/333/2007 від 01.10.2007 р.

За змістом договору поруки № SR-ML-201/33/2007, укладеного 01.10.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, остання поручилась за виконання ОСОБА_1 грошових зобов’язань за кредитним договором № МL 201/333/2007 від 01.10.2007 р.

У подальшому між ЗАТ «ОТП Банк» (після зміни найменування – ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 були укладені додаткові договори від 01.10.2007 р., № 1 від 05.03.2009 р., від 12.10.2010 р., № 1 від 08.02.2011 р., № 1 від 16.05.2011 р., № 1 від 06.07.2011 р., № 1 від 04.01.2012 р., якими були змінені первісні зобов’язання сторін.

Так, додатковим договором № 1 від 06.07.2011 р. сторонами визначено, що розмір кредиту складає 653789,79 грн. (п. 2.1.2).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2015 р. визнано припиненим договір поруки № SR-ML-201/33/2007, укладений 01.10.2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено у повному обсязі у задоволенні позову до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договором. Дане рішення залишено без змін судами апеляційної а касаційної інстанції.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2015 р. встановлені, та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування наступні обставини.

29.04.2013 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП БАНК» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло за кредитним договором № ML-201/333/2007 від 01.10.2007 р. та договором поруки №SR-ML-201/333/2007 від 01.10.2007 р. право вимоги в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Також даним рішенням суду встановлено наявність переплати ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-201/333/2007 від 01.10.2007 р. на суму 32150,63 швейцарських франків та відсутність поточної заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 610 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов’язання, зокрема, на підставі виконання.

Пунктами 9.1 договорів іпотеки № PML-201/333/2007 та № PML-201/333/2007/1 визначено, що вони діють до повного виконання зобов’язань іпотекодавцем.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вважає, переплата на суму у розмірі 32150,63 швейцарських франків, встановлена рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2015 р., може бути зарахована в рахунок погашення усіх майбутніх платежів до закінчення дії кредитного договору, проте погодитись із цим не можна.

Так, частиною № 2 кредитного договору № ML-201/333/2007 від 01.10.2007 р. визначено, що дострокове виконання боргових зобов’язань за ініціативою позичальника можливе за умови дотримання певних умов (п. 1.8).

Жодних дій, спрямованих на виконання вимог п.п. 1.8.1-1.8.5, ОСОБА_1 не вчинялось.

У подальшому, 04.01.2012 р. додатковим договором № 1 визначено оновлені умови дострокового виконання боргових зобов’язань з ініціативи позичальника (п.п. 2.1.11.1-2.1.11.3).

Жодних дій, спрямованих на виконання вимог п.п. 2.1.11.1-2.1.11.3 додаткового договору № 1 від 04.01.2012 р., ОСОБА_1 також не вчинялось.

Сам лише факт переплати грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 32150,63 швейцарських франків за попередні періоди, жодним чином не свідчить про виконання ним зобов’язань за кредитним договором, які існують до 2027 року. Жодного платіжного документа, якій би вказував на сплату ОСОБА_1 боргових зобов’язань після 2012 року суду не надано.

Як вже відзначав суд, додатковим договором № 1 від 06.07.2011 р. сторонами визначено, що розмір кредиту складає 653789,79 грн. (п. 2.1.2), однак відповідачем не надано доказів сплати вказаного кредиту у повному обсязі.

Не можна погодитись із доводами позивача про те, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2015 р. фактично встановлено те, що усі зобов’язання ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виконані. Як видно з судових рішень, ними встановлювалось саме відсутність заборгованості за кредитним договором на час звернення до суду, а не зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором взагалі.

Так, в ухвалі від 07.11.2016 р. суд касаційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження суми заборгованості ОСОБА_1, не спростувало розрахунку останнього, з якого вбачається відсутність заборгованості.

За змістом експертного висновку спеціаліста від 20.05.2018 р., який виконаний на замовлення адвоката ОСОБА_2 особами, які не є судовим експертами, позичальник має заборгованість за кредитним договором станом на 20.02.2018 р. у розмірі 719469,34 грн., у той час коли банк має заборгованість на цю ж дату у розмірі 936112,95 грн.

Хоча даний документ не є висновком експерта у розумінні ЦПК України, проте як розрахунок заборгованості вказує на наявність у ОСОБА_1 невиконаних зобов’язань перед відповідачем на час розгляду справи у суді.

Суд не може не врахувати, що у матеріалах справи фактично відсутній належним чином виконаний розрахунок ОСОБА_1, який би міг перевірити суд, який би розкривав порядок погашення ним заборгованості за кредитним договором до 2027 року (які кошти ним сплачені слід зарахувати та чому в рахунок погашення майбутніх платежів), обґрунтування застосування певного курсу швейцарського франку до курсу гривні. Фактично позиція позивача зводиться лише до констатації факту відсутності заборгованості, що є неприпустимим.

Суд не може не врахувати, що на час розгляду справи у суді ані кредитний договір, ані додаткові угоди не визнавались недійсними (повністю або в окремій частині), а тому підлягають виконанню у повному обсязі з огляду на наявність презумпції правомірності правочину.

Виходячи з вищевикладеного, наразі відсутні підстави для визнання кредитного договору припиненим.

Зважаючи на те, що питання припинення обтяжень лежить у площині доведення припинення дії кредитних зобов’язань та, відповідно, кредитного договору, судом у ході розгляду справи встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання припиненим кредитного договору, у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для припинення обтяжень.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Шевченка, буд. 64, РНОКПП НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28-д, код ЄДРПОУ 36789421), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166) про припинення дії кредитного договору та припинення обтяження майна – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено 25.06.2018 р.

Суддя Д.І. Сакоян