Рішення № 7490784, 05.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.01.10 р.                     Справа № 1/301пн                               

за позовом: Орендного підприємства ”Квант” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Донецької філії

про зобов’язання вчинити певні дії

                              Суддя                                         З.П. Азарова

Представники:

Від позивача: Кольчик І.К. – директор, Кольчик О.І. – представник, Кривец О.С. – представник

Від відповідача: Ходикін С.В. - представник

В засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ:

Орендне підприємство ”Квант” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Донецької філії про зобов’язання сплатити відсотки у сумі 10 520 грн. 55 коп. за користування коштами за договором банківського вкладу в національній валюті № 70/Ю-07 від 05.07.2007р. та повернути вклад у сумі 300 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: договір банківського вкладу в національній валюті № 70/Ю-07 від 05.07.2007р. з додатковими договорами №№ 1 від 14.07.2008р., 2 від 13.10.2008р., 3 від 29.10.2008р., 4 від 29.04.2009р.

Банк не надав відзив, а його філія заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009р. був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009р. до 21.07.2009р. та призначена тимчасова адміністрація банку строком на один рік. Постановою Національного банку України № 447 від 05.08.2009р. продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009р. по 21.01.2010р. Стаття 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” передбачає, що протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Крім того, відповідач заявив клопотання про заміну первісного відповідача належним Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ, оскільки філія банку не є юридичною особою та не відповідає по зобов’язаннях банку.

Клопотання залишено судом без задоволення. З розглядаємого позову вбачається, що позивач визначив відповідачем саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ, а не Донецьку філію, яка є відокремленим підрозділом. Відповідно до Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994р. № 02-5/492 з внесеними змінами підсудність справи визначається відповідно до розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи. При чому стороною у справі – відповідачем є юридична особа, від імені якої діє його підрозділ. Таким чином, клопотання про заміну сторони не підлягає задоволенню. Крім того, слід зазначити, що пунктом 1.3 Положення про Донецьку філію Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” закріплено, що філія не є юридичною особою, входить до складу банку на правах відокремленого структурного підрозділу, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, від імені банку виступає перед третіми особами, державними та не державними установами, підприємствами і організаціями, здійснює банківські операції, які передбачені положенням в межах письмового дозволу наданого банком, самостійно бере участь у системі міжбанківських електронних розрахунків та працює на єдиному кореспондентському рахунку з банком.

Згідно з пунктом 3.1 вказаного положення філія має право здійснювати банківські та інші операції, передбачені положенням про Філію, на підставі дозволу, наданого банком і погодженого з Управлінням Національного банку України у Донецькій області, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу, за винятком операцій, для проведення та обліку яких у філії немає належних умов (у тому числі відповідного програмного забезпечення і приміщення, спеціального профільного банківського обладнання, комп’ютерної техніки, комунікаційних засобів, спеціалістів відповідної кваліфікації тощо) або які філії не мають права здійснювати згідно з вимогами чинного законодавства України, а пунктом 4.1 положення передбачено, що для досягнення цілей та здійснення операцій філія має право: укладати угоди, які випливають з характеру банківських операцій, передбачених положенням; отримувати від підприємств та організацій звіти, баланси та інші документи, які підтверджують їх платоспроможність, а також забезпеченість кредитів, що надаються; проводити експертизу проектних рішень по будівництву, розширенню, реконструкції та технічному переозброєнню об’єктів, які намічено здійснювати за участю філії; з дозволу банку надавати кредити, під заставу майна, поруки та гарантії, а також перевіряти цільове використання наданих кредитів; по узгодженню з банком на підставі угод з клієнтами встановлювати процентні ставки на проведення активних та пасивних операцій, а також розмір комісійної винагороди за надані філією послуги; за кошти банку та за його дорученням здійснювати купівлю майна та розпоряджатися ним; в межах повноважень, наданих філії, звертатись до суду для вирішення спорів згідно з чинним законодавством України. Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 05.07.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі керуючого Донецької філії товариства та Орендне підприємство ”Квант” уклали договір банківського вкладу в національній валюті № 70/Ю-07, згідно з яким банк (відповідач) прийняв на себе зобов’язання відкрити вкладнику (депозитний) рахунок в ТОВ “Укрпромбанк”. Вкладник (позивач), в свою чергу, зобов’язався перерахувати грошові кошти у безготівковій формі в сумі 300 000 грн. 00 коп. (вклад) на рахунок, а банк зобов’язався прийняти їх, сплатити проценти за користування коштами з розрахунку 16 % річних та повернути суму вкладу 14.07.2008р.

Додатковою угодою № 1 від 14.07.2008р. був збільшений розмір відсоткової ставки процентів до 19,5% річних та продовжений строк повернення вкладу до 13.10.2008р., а додатковою угодою № 2 від 13.10.2008р. був визначений розмір процентів 20% річних та встановлений строк повернення вкладу 28.10.2009р.

Відповідно до пункту 2.2 договору нарахування процентів здійснюється банком щомісяця з 25 числа попереднього місяця по 24 число (включно) поточного місяця та в день повернення вкладу. Згідно з пунктом 2.3 договору проценти нараховуються від дня, наступного за днем надходження суми вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходження вкладу на рахунку.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору банк зобов’язався прийняти на зберігання суму грошових коштів вкладника, а відповідно до пункту 3.1.2 договору він прийняв на себе зобов’язання повернути вкладнику вклад та виплатити проценти згідно умов договору. Вклад та нараховані проценти перераховуються банком в безготівковій формі на поточний рахунок вкладника за реквізитами, вказаними в пункті 7 договору. Додатковими угодами №№ 3 від 29.10.2008р., 4 від 29.04.2009р. ці реквізити були змінені.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов договору вкладник перерахував на депозитний рахунок грошові кошти, передбачені договором. Однак, відповідач в порушення умов договору не повернув вклад у встановлений договором строк і починаючи з серпня 2009р. не здійснював перерахування відсотків за користування вкладом у сумі 10 520 грн. 55 коп.

В силу статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Стаття 340 Господарського кодексу України визначає, що депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщенні ощадних (депозитних) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства та умов договору.

Враховуючи, що банк порушив умови договору банківського вкладу та не повернув його з нарахованими відсотками, позивач правомірно звернувся з позовом, який підлягає задоволенню.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на неможливість повернення вкладу та сплати відсотків у зв’язку з введеням постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009р. мораторію з 21.01.2009р. до 21.07.2009р., строк дії якого продовжений постановою № 447 від 05.08.2009р. до 21.01.2010р., оскільки тимчасовий адміністратор банку не скористався наданим йому статтею 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” правом припиняти будь-які банківські операції. Відповідач не надав суду такого розпорядження тимчасового адміністратора. Крім того, відповідно до статті 2 вищезазначеного Закону мораторій - це зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. Слід зазначити, що постановою Правління Національного банку України № 447 від 05.08.2009р. продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також на зобов’язання щодо переказу кошів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

У розглядаємій справі предметом спору є невиконання банком своїх зобов’язань по поверненню вкладу та сплаті відсотків за його користування на підставі укладеного договору банківського вкладу шляхом перерахування його на розрахунковий рахунок вкладника, вказаний у договорі.

Зобов’язання банку повернути вклад з депозитного рахунку клієнта та сплатити відсотки не є грошовим зобов’язанням, оскільки клієнт не вимагає від банку сплати належних йому грошових коштів, а доручає виконати певну операцію з власними коштами, здійснивши перерахування суми з одного рахунку клієнта на інший. Тому, на думку суду, застосування мораторію не впливає на зобов’язання банку щодо виконання умов договору депозитного вкладу.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Орендного підприємства ”Квант” задовольнити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Україн-

ський промисловий банк” (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357325, свід. пл. ПДВ № 35482036, НБ 216341, індивідуальний податковий №193573226650) в особі Донецької філії (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 93, МФО 335924, код ЄДРПОУ 26353084, свід. пл. ПДВ № 32482036) сплатити відсотки за користування коштами у сумі 10 520 грн. 55 коп. та повернути вклад у сумі 300 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на п/р 26001060287282, відкритий у Донецькому РУ “Приватбанк”, МФО 335496, код ЄДРПОУ 04726372 Орендному підприємству ”Квант” (83001, м. Донецьк, пр. Гурова, 2, п/р 26001060287282 у Донецькому РУ “Приватбанк”, МФО 335496, код ЄДРПОУ 04726372).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україн-

ський промисловий банк” (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в Головному управлінні НБУ по Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19357325, свід. пл. ПДВ № 35482036, НБ 216341, індивідуальний податковий №193573226650) в особі Донецької філії (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 93, МФО 335924, код ЄДРПОУ 26353084, свід. пл. ПДВ № 32482036) на користь Орендного підприємства ”Квант” (83001, м. Донецьк, пр. Гурова, 2, п/р 26001060287282 у Донецькому РУ “Приватбанк”, МФО 335496, код ЄДРПОУ 04726372) судові витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення оголошено у засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя