Постанова № 74907425, 20.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/4144/17 Номер провадження 22-ц/775/882/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №3 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Гонтар А.Л., у місті Дружківці Донецької області (повний текст судового рішення складений 29 березня 2018 року) в справі номер 229/4144/17 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона працювала на посаді провідного спеціаліста відділу з організації бухгалтерського обліку дирекції з фінансів Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на непідконтрольній території України в м Горлівці.

Згідно з наказом №295-к від 31 березня 2017 року ОСОБА_3 звільнена з роботи на підставі ст. 36 КЗпП України за згодою сторін з 31 березня 2017 року.

Позивачці не виплачено належні при звільненні суми, а саме: заробітну плату з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року, а також компенсацію за невикористану відпустку, також їй не видано трудову книжку.

Просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 17809,44 гривень, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 21191,20 грн., середній заробіток за затримку видачі трудової книжки у сумі 113332,80 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 550,00 грн.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки – відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу в якій просила апеляційний суд скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є

незаконним.

Судом не надано ніякої правової оцінки відносно листа від 12.04.2017 року, який засвідчує факт заборгованості відповідача перед позивачем, також не наведено ніякої правової позиції щодо помилковості чи безпідставності наведених позивачем розрахунків із заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Вважає, що посилання суду на обов’язковість наявності первинних документів (табелю обліку робочого часу) для розрахунку є безпідставними, оскільки ці документи не мають правового значення для справи.

Зазначає, що суд безпідставно в порушення ст. 79 ЦПК України прийняв до уваги надані відповідачем докази щодо втрати кадрових та бухгалтерських документів стосовно працівників, які працювали на непідконтрольній території України, оскільки не встановлено відповідними органами факту втрати цих документів. Відповідач мав призначити комісію для встановлення переліку відсутніх документів та причин їх пропажі або знищення, та надати суду такий акт.

Судом безпідставно прийнято до уваги наказ №81/5 від 08.05.2015 року, який винесений відповідачем відповідно постанови Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015 року для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не звернуто увагу на те, що відповідно цих наказів відповідачем введено на підприємстві обмін інформації та документації між контрольованою та неконтрольованою територією з використанням засобів електронного зв’язку. Тому у відповідача повинні бути всі необхідні для виплати позивачеві всіх сум при звільненні, а також трудова книжка.

Апелянт зазначає, що науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України, який був наданий відповідачем на підтвердження настання форс-мажорних обставин, є недопустимим доказом, оскільки не породжує правових наслідків. Тільки сертифікат Торгово-промислової палати засвідчує форс-мажорні обставини.

Тому судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про звільнення відповідача в подальшому від виконання своїх зобов’язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116, 235 КЗпП України.

Вказує на те, що висновки суду про відсутність вини відповідача про порушення позивачем спеціального порядку отримання дублікату трудової книжки та звільнення відповідача від надання дублікату трудової книжки є такими, які не ґрунтуються на законі чи іншому нормативно-правовому акті України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» на керівника підприємства, установи, організації покладена відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

ОСОБА_4 обласної організації профспілки, на який посилається позивачка як на доказ її позовних вимог, не містить відомостей щодо наявності заборгованості заробітної плати перед позивачем. Позивачем не надано доказів на підтвердження її роботи у березні 2017 року.

Також позивачем не надано доказів того, що усі бухгалтерські та кадрові документи на кожного працівника підприємства знаходяться на контрольованій території України.

Зазначає, що розрахунок середнього заробітку позивача не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки він здійснений виходячи з повного розміру доходів позивача за останні 12 місяців, без відокремлення сум, які не підлягають врахуванню.

Також вважає, що вини відповідача у невидачі через форс-мажорні обставини трудової

книжки нема, і суд першої інстанції правильно дійшов до такого висновку.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 підтримав, просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу не

визнав, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_3 працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді провідного спеціаліста відділу організації бухгалтерського обліку та звітності та відповідно до наказу №295-к від 31 березня 2017 року звільнена з посади на підставі ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 125, том 1).

Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України від 5 вересня 2017 року, заробітна плата позивачу за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались (а.с. 17, том 1).

21.07.2017 року ОСОБА_3 зверталась до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про виплату належних їй сум при звільненні (а.с. 14, том 1).

З заяви від 27.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 просила відповідача видати трудову книжку, направивши її на адресу: 84511, м. Бахмут, вул. Міру, 41, абонентська скринька 8 (а.с. 15, том 1).

Відповідно до наказу від 8 травня 2015 року на період проведення Антитерористичної операції на території Донецької області забезпечено розділення обліку бухгалтерських операцій, що проводяться на контрольованої і неконтрольованої територіях, та ведення кадрового обліку на співробітників, виконуючих роботу на контрольованої і неконтрольованої територіях. Ведення бухгалтерського обліку та зберігання документації на персонал, що перебуває на неконтрольованій території, здійснювати співробітниками дирекції по персоналу, що перебувають на НКТ (а.с. 64, том 1).

З листа ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» від 16.03.2017 року та витягу з ЄРДР видно, що порушено кримінальне провадження №1207100000000150 за фактом незаконного блокування господарської діяльності (а.с. 65-67, том 1).

Листом №68/1742/ис від 20.03.2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» повідомлено про неможливість вивезення первинних документів в порядку пп. 38.11. п. 38 розділу 10 ХХ Податкового Кодексу України (а.с. 72-73, том 1).

З наказу про зміни в організації ведення діяльності №188а-ОД від 17.03.2017 року вбачається, що припинено виробничу діяльність підприємства з використанням майна, над яким втрачений контроль з 13 березня 2017 року (а.с. 74, том 1).

Актом перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування №05-20-3333/0028 від 03.08.2017 року встановлено, що здійснити нарахування заробітної плати за березень 2017 року та здійснити розрахунок компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток неможливо у зв'язку із втратою контролю над всім майном, документацією, архівом, комп'ютерними системами, системами обліку, програмами забезпечення, що залишились в зоні АТО (а.с. 77-91, том 1).

Згідно Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 07.07.2017 року визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків відповідачем, передбачених трудовим договором (а.с. 92-111, том 1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною п’ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.ст. 117, 235 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні та видачі трудової книги включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові

палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 працювала на ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та була звільнена 31 березня 2017 року на підставі ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року розпочато проведення антитерористичної операції. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Наказом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» від 08.05.2015 року №289-ОД здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій державною владою території.

Позивачка ОСОБА_3 не перемістилась з непідконтрольної території, продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.

Науково-правим висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року №2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з 13 березня 2017 року (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийому чи звільнення таких працівників, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припиняти свою дію певні правовідносини.

Втрата контролю і доступу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, а тому немає можливості ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

Згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Управління Пенсійного фонду України від 5 вересня 2017 року, заробітна плата позивачу за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались.

Факт звільнення ОСОБА_3 з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Отже, доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

За таких обставин, у трудових правовідносинах між відповідачем ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_3 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» об'єктивно, з причин від нього не залежних був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішенні спору.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 29 березня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 25.06.2018 року.

Суддя: