Рішення № 7490480, 04.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.01.10 р.                     Справа № 36/325                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Постачальник – 2007” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк

про: стягнення 237 557грн. 79коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача:          Турченко Є.І. – по дов.;

від відповідача:          Костенко І.А. – по дов.;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Постачальник – 2007” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 237 557грн. 79коп., яка складається з основного боргу в сумі 215936грн. 96коп., пені в сумі 14478грн. 24коп., суми інфляції 5151грн. 10коп., 3% річних в сумі 1991грн. 49коп.

          Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат по оплаті державного мита в сумі 2376грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн., витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 3000грн.

          Під час розгляду спору позивач заявою №17/2 від 16.12.09р. збільшив позовні вимоги згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 215936грн. 96коп., пеню в сумі 22096грн. 50коп., суму інфляції 9469грн. 84коп., 3% річних в сумі 3147грн. 02коп., а також судові витрати, які складаються з витрат по оплаті державного мита в сумі 2506грн. 93коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн., витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 3000грн.

          Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнення.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір від 01.07.08р., видаткові накладні, банківські виписки, розрахунки.

          Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що позивач не довів факт поставки товару відповідачу саме на виконання умов договору від 01.07.08р., так як строк дії договору сплинув 31.12.08р., в накладних відсутнє посилання на цей договір і взагалі відсутнє посилання на будь-який інший договір, а також відсутнє посилання на замовлення товару покупцем, специфікацію, тощо. Факт отримання товару відповідачем не заперечується, але відповідач наполягає що отримання товару здійснювалося поза договором від 01.07.08р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

01.07.08р. сторони уклали договір, згідно якого відповідач доручає, а позивач зобов”язується від імені та за рахунок відповідача виготовляти товар, згідно специфікацій в асортименті, кількості та у строки, визначені за погодженням сторін, згідно замовлення (Додаток №1) та узгодженої Специфікації (Додаток №2), під знаком для товарів та послуг „ЕSТО перша ціна” (комбінований), право власності на який належить відповідачу на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг №85062 від 26.11.07р.

До означеного договору позивач та відповідач уклали ряд специфікацій від 27.03.09р., 02.06.09р., 11.08.09р., які підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками обох підприємств.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію за видатковими накладними №224 від 03.06.09р. на суму 258778,56грн., №180 від 02.04.09р. на суму 231216грн., №280 від 30.07.09р. на суму 87788грн. 35коп., №291 від 19.08.09р. на суму 155190грн. 05коп., №287 від 12.08.09р. на суму 36015грн., а всього на суму 768987грн. 96коп.

За приписами п.5.1 договору відповідач здійснює розрахунки з позивачем за кожну поставлену згідно замовлення партію продукції протягом 21 календарного дня з моменту постачання, якщо інше не встановлено у відповідній специфікації на таку партію.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 553050грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких, засвідчені належним чином знаходяться в матеріалах справи.

Доказів погашення боргу в сумі 215936грн. 96коп. відповідач не представив, у зв’язку з чим господарський суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 215936грн. 96коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача в частині того, що поставка товару відбувалася поза межами договору судом до уваги не приймається, оскільки хоча наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять прямого посилання на договір від 01.07.08р., який є підставою виникнення спору, але вказані в цих накладних асортимент меду та його ціна повністю відповідають асортименту та ціні, що зазначені сторонами у наданих відповідачем специфікаціях від 27.03.09р., 02.06.09р., 11.08.09р., а посилання відповідача на те, що дані специфікації укладені не к договору від 01.07.08р., суд вважає безпідставними, оскільки як позивач в заяві про уточнення позовних вимог, так і відповідач в письмових поясненнях (вх.02-41/60633 від 17.12.09р.) зазначили, що будь-яких інших договорів крім договору б/н від 01.07.08р., який є підставою виникнення даного спору, між сторонами не укладалося.

Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок від 27.04.09р., 28.04.09р., 29.04.09р., 05.05.09р., 06.05.09р., 07.05.09р., 08.05.09р., 12.05.09р., 13.05.09р., 14.05.09р., 15.05.09р., 18.05.09р., 01.07.09р., 02.07.09р., 03.07.09р., 06.07.09р., 07.07.09р., 09.07.09р., 10.07.09р., 13.07.09р., 14.07.09р., 15.07.09р., 16.07.09р., 20.07.09р., 25.08.09р., 26.08.09р., 27.08.09р., відповідач здійснював оплату товару з вказанням прямого призначення платежу „...за мед згідно договору доручення від 01.07.08р....”.

Крім того, відповідач всупереч статті 33 ГПК України не довів суду наявності договірних відносин між сторонами за іншим, ніж спірний договір, правочином, та не надав доказів наявності конклюдентних правовідносин поставки поза договором.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем видаткові накладні є належними та допустимими доказами здійснення передачі відповідачу товару саме по договору від 01.07.08р. та прийняття цієї продукції останнім, тому наявність або відсутність замовлень відповідача не може спростувати факту отримання та прийняття товару відповідачем. Докази незгоди відповідача з належністю виконання позивачем своїх зобов’язань по договору щодо передачі товару (якість, строки поставки тощо) суду не надавалися. Відсутність письмових замовлень відповідача на товар не є перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки з огляду на наступне.

Статтею 688 ЦК України передбачено, що Покупець зобов’язаний повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару у в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних застережень щодо неналежності виконання Продавцем свого зобов’язання щодо поставки (стосовно якості, недостачі, строків тощо). Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, а також пункту 29 Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 року № 888, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого Товару, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що Покупець погодився з поставкою товару.

Відсутність довіреності відповідача на отримання товару також не є достатнім законним підґрунтям для висновку, що поставка товару здійснювалася поза межами спірного договору.

Посилання відповідача на те, що поставка товару відбувалася після закінчення строку дії договору від 01.07.08р. суд вважає безпідставними, оскільки згідно п.10.1 названого договору він діє з моменту підписання до 31.12.08р., але у всякому разі до повного виконання обов’язків сторін за договором.

Крім того, згідно п.6.4 договору за порушення строків оплати товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.04.09р. по 17.12.09р. в сумі 22096грн. 50коп.

Однак під час розрахунку пені позивачем були порушені вимоги п.6 ст.232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково та стягує з відповідача пеню за період з моменту виникнення права вимоги по кожній накладній, з урахуванням поступового зменшення боргу відповідачем, в сумі 21950грн. 01коп.

Також, згідно ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3147грн. 02коп. за період з 23.04.09р. по 17.12.09р., та суму інфляції 9469грн. 84коп. за період з 23.04.09р. по 01.12.09р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 3147грн. 02коп., з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, наданий позивачем розрахунок суми інфляції 9 469грн. 84коп. за період з 23.04.09р. по 01.12.09р., суд вважає арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки даний розрахунок здійснений за кожен день прострочення, тоді як індекс інфляції розраховується в цілому за весь місяць, а не за кожен день. Крім того, згідно рекомендацій Верховного Суду України (лист від 03.04.97р. №62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”) вважається, що суми, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число місяця, інфляційні зміни розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця – інфляційні зміни розраховуються з урахуванням цього місяця.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в цій частині задовольняє частково та стягує з відповідача суму інфляції 6 072грн. 33коп.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом. Між позивачем та адвокатом Турченко Євгеном Івановичем (свідоцтво №1540 від 01.10.03 року) 07.10.09 року був укладений договір №17 про надання правової допомоги.

Пунктом 4.1 означеного договору встановлено розмір витрат за послуги адвоката у сумі 3 000грн., які позивачем оплачені в повному обсязі, що підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру №17 від 15.10.09р.

Адвокат Турченко Є.І. надав позивачу послуги згідно договору №17 від 07.10.09р. на суму 3000грн., що підтверджується актом про виконання робіт від 15.10.09р.

Таким чином, витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник через неправильні дії останнього.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Постачальник – 2007” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” м.Донецьк з урахуванням уточнення задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” (83012, м.Донецьк, вул. Соколина, б.38, р/р26003959968354 у філії ПУМБ м.Донецька, МФО 335537, ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Постачальник – 2007” (83050, м.Донецьк, вул. Р.Люксембург, 20б/2, р/р26008010114610 у ВАТ КБ „Південкомбанк” м.Донецьк, МФО 335946, ЄДРПОУ 35127494) основний борг в сумі 215936грн. 96коп., пеню в сумі 21950грн. 01коп., 3% річних в сумі 3147грн. 02коп., суму інфляції 6072грн. 33коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 3000грн., витрати по оплаті держмита в сумі 2471грн. 06коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232грн. 66коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В іншій частині позову відмовити.

          В судовому засіданні 04.01.2010р. за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

          Повний текст рішення підписано 04.01.2010р.

Суддя