Постанова № 74900451, 19.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/992/16 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Степанюка А.Г. Борейко Д.Е.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глобал" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю " БК " Азур Груп", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глобал" звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю " БК " Азур Груп", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» про віднесення до нікчемних правочинів (договорів) договорів, укладених між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глобал» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 1, нежитлове приміщення №524; код ЄДРПОУ 38901520) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. №54; код ЄДРПОУ 20017340), а саме: - договору №95-15-1 відступлення права вимоги, укладеного 01.09.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глобал» щодо передачі останньому права вимоги за кредитним договором від 31.03.2015 р. №95-15, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп»; - договору про відступлення прав за договором іпотеки від 31.03.2015 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованим в реєстрі за №367, укладеного 02.09.2015 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції», та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глобал», оформлене у вигляді наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. від 16.10.2015 р. №51-ос «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» в частині підпункту 1.3 пункту 1 та пункту 2 в частині вчинення дій стосовно договорів відступлення права вимоги №95-15-1 від 01.09.2015 р. та відступлення прав від 02.09.2015 р. за договором іпотеки від 31.03.2015 р. Позов в іншій частині залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Луньо І.В. звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

До Київського апеляційного адміністративного суду 13 червня 2018 року від ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глобал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

До Київського апеляційного адміністративного суду 13 червня 2018 року від представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки дана справа відноситься до юрисдикції господарського суду .

Клопотання мотивовано тим, що Великою Палатою Верховного Суду прийнято рішення від 16 травня 2018 року по справі №910/17448/16 та рішення від 11 квітня 2018 року по справі № 826/992/16 щодо підсудності вказаної категорії справ.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скаргиз, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а провадження у справі закриттю, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2015 р. між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та ПАТ «Глобал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №95-15-1, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступив у повному обсязі, а новий кредитор набув право вимоги до боржника - ТОВ «БК «Азур Груп» вимагати виконання останнім зобов'язання за кредитним договором від 31.03.2015 р. №95-15 у повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.1 договору відступлення права вимоги, новий кредитор здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь первісного кредитора в сумі 30 934 000,00 грн., шляхом перерахування первісному кредитору суми компенсації в безготівковому порядку до 30.09.2015 р.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що з дня набуття чинності цим договором боржник несе всю повноту відповідальності перед новим кредитором за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за основним договором у відповідності до його умов.

02.09.2015 р. між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» (первісний іпотекодержатель) та ПАТ «Глобал» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 31.03.2015 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В., зареєстрованим в реєстрі за №367, в якому сторони погодили, що первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває прав за іпотечним договором (зі всіма змінами і доповненнями до нього), який укладений між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_9 і ОСОБА_10

Згідно п.п. 2, 3 вказаного договору, до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав, включаючи, але не обмежуючись, правом звернути стягнення на предмет іпотеки. Підписанням цього договору первісний іпотекодержатель підтверджує дійсність зобов'язань за іпотечним договором. Оплата відступлення прав вимоги за цим договором включена до суми, яку новий іпотекодержатель сплатив первісному іпотекодержателю за договором про відступлення.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. №613 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 р. №172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням, у АТ «Банк «Національні інвестиції» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Національні інвестиції», визначені ст.ст. 37-39 Закону, начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015 р., включно.

16.10.2015 р. Уповноваженою особою видано оскаржуваний наказ, яким визнано нікчемними договір відступлення права вимоги №95-15-1 від 01.09.2015 р. та договір відступлення прав від 02.09.2015 р. за договором іпотеки від 31.03.2015 р. (п. 1.3).

Листом від 23.10.2015 р. №3924/03 Уповноважена особа повідомила позивача, що договори відступлення права вимоги №95-15-1 від 01.09.2015 р. та відступлення прав від 02.09.2015 р. за договором іпотеки від 31.03.2015 р. є нікчемними, відповідно до п.п. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 01.12.2015 р. №853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №214 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням, розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Національні інвестиції», визначені, зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-51 Закону, начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу на два роки з 03.12.2015 р. до 02.12.2017 р. включно.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що вищевказані договори не містять ознак нікчемності, а тому застосування наслідків нікчемності правочинів не може бути застосовано до позивача, так як зазначені правочини не є нікчемними.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Так, статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».

У даній справі правовідносини стосуються дій Уповноваженої особи Фонду щодо віднесення до нікчемних правочинів (договорів) договорів, укладених між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глобал» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно п.17 ч.1 ст.2 цього Закону, Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ст.3 наведеного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

В силу ч.1 ст.4 вказаного Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч.2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених ст.19 цього Закону, здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч.5 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно ч.2 ст.37 зазначеного Закону, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами ч.1 ст.54 цього Закону, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, за змістом наведених правових норм, на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Однак, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог позивача до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується на підставі спірних договорів, що відповідачем віднесено до нікчемних правочинів.

Згідно із частинами першою та другою статті 38 цього Закону, Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів банку, зокрема, забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №826/992/16 від 11 квітня 2018 року, щоб застосувати наслідки нікчемного правочину, Банк як сторона такого правочину повинен звернутися з відповідним позовом до суду. Вказане свідчить про відсутність у Фонду та його уповноваженої особи повноважень відносно контрагентів Банку у правочинах, віднесених у наказі, підписаному уповноваженою особою Фонду, до нікчемних.

Оскільки позивач оскаржує наказ про віднесення правочинів до нікчемних, виданий уповноваженою особою Фонду не як суб'єктом владних повноважень, а як органом управління Банком, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.

Також, згідно вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі № 826/992/16, відносини між сторонами господарських договорів, у яких однією зі сторін є банк, який виводиться з ринку і від імені якого діє уповноважена особа Фонду або Фонд, є приватноправовими. Відповідно, спори щодо нікчемності правочинів між суб'єктами господарювання є господарсько-правовими і мають розглядатися судами господарської юрисдикції. У цих правовідносинах Фонд або його уповноважена особа, діючи від імені Банку, не мають владних повноважень щодо іншої сторони цих правочинів. Оскільки уповноважена особа Фонду не виступає у цих правовідносинах як самостійний суб'єкт, а діє від імені Банку, саме Банк є належним відповідачем у справі.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діє з 15.12.2017 р.), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим, з огляду на суб'єктний склад та зміст правовідносин, а також, ураховуючи те, що спір пов'язаний з укладенням господарських договорів, а тому висновки суду першої інстанції про розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства помилковими.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №910/17448/16, який, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, з урахуванням правових позицій, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Частиною 1 ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів дійшла висновку що, у відповідності до ч.1 ст.319 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, роз'яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду господарської юрисдикції.

Керуючись ст.ст.238, 243, 250, 315, 319, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Глобал" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю " БК " Азур Груп", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій - закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду для захисту своїх прав в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Степанюк А.Г. Повний текст постанови виготовлено 25.06.2018 року