Постанова № 74899456, 19.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2018 рокусправа № 808/794/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, суддя Лазаренко М. С., повний текст складено 15.02.2018 року,

по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, в якому просила визнати незаконним та скасувати Рішення № 000004 від 24.02.2017 року про притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у діях позивача відсутня вина у вчиненні порушення норм Закону України «Про рекламу», оскільки тимчасова виносна рекламна конструкція, яка була встановлена без дозволу виконавчого органу Запорізької міської ради та незаконне розміщення якої стало підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за оскаржуваним рішенням не належить позивачу та останнім ніколи не використовувалась, тому відсутні підстави для застосування до позивача відповідальності.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 24.02.2017 №000004.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 02 лютого 2017 року у присутності гр. ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1, відповідачем складено протокол про порушення законодавства про рекламу. Представник позивача повідомила, що тимчасова конструкція належить ФОП ОСОБА_1 На підставі протоколу відповідачем винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу

від 20.02.2017 № 000004. Позивачу направлено та ним отримано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу 20.02.2017 року об 11:00 у приміщенні ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області. У повідомленні позивачу запропоновано надати належним чином завірені копії документів (договір на виробництво/виготовлення реклами, довідку про вартість, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи), що обґрунтовано, із врахуванням положення частини 5 статті 27 Закону України «Про рекламу», підтверджують вартість розповсюдженої реклами, рекламодавцем/розповсюджувачем якої є ФОП ОСОБА_1 В.20.02.2017 року на розгляд справи з'явилась гр. ОСОБА_2(представник позивача за довіреністю), яка в усній формі заявила клопотання про перенесення розгляду матеріалів справи на 24.02.2017 року. Клопотання було задоволено, а представник позивача у повідомлення про розгляд справи зробила запис про повідомлення щодо наступної дати розгляду справи. 23.02.2017 року ОСОБА_2 надала накладну № 12/1 від 12.02.2017 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 отримала від ФОП ОСОБА_3 стойку для реклами вартість 70.00 грн. будь-яких інших пояснень, зауважень, заперечень та клопотань позивач не заявляла. Наявність у матеріалах справи накладної, за якою ФОП ОСОБА_4 отримав рекламний стенд не спростовує факту придбання ОСОБА_1 стойки для реклами. Головне управління Держспоживслужби в Запорізькій області здійснило всіх можливих заходів, що мають значення для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, були надані всі можливості для подання необхідних матеріалів.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.02.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийнято Рішення № 000004, яким до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в розмірі 4 250,00 грн.

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно з частиною 1 статті 16 закону України «про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;

приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Правомірність прийняття рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області передано на розсуд суду.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. (пункт 9 Порядку № 693)

Згідно з пунктом 10 Порядку № 693 Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. (пункт 11 Порядку № 693)

Пунктом 12 Порядку № 693 встановлено, що справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:

перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;

готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників. (пункт 13 Порядку № 693)

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день. (пункт 14 Порядку № 693)

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. (пункт 16 Порядку № 693)

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку. (пункт 18 Порядку № 693)

Матеріалами справи підтверджено, що 09.02.2017 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Запорізькій області складено протокол про порушення законодавства про рекламу №000001 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

У протоколі зазначено про те, що 09.02.2017 року 0 13:10, в порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» в місті Запоріжжі по вулиці Запорізька, 10б, біля магазину «СССР», розташована тимчасова виносна рекламна конструкція без дозволу виконавчого органу міської ради. Фото додається. Тимчасова виносна рекламна контрукція належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. (а. с. 40)

На зворотній стороні Протоколу № 000001 від 09.02.2017 року міститься повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, де вказано, що розгляд справи відбудеться 20.02.2017 року об 11:00..

20.02.2017 на розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу з'явилась гр. ОСОБА_2, яка була повідомлена про перенесення розгляду матеріалів справи на 24.02.2017. Крім того, їй було запропоновано надати належним чином завірені копії документів, які стосуються справи. (зворотній бік а. с. 40)

На підставі зазначеного протоколу позивачем винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 20.02.2017 року № 000004. (а. с. 47)

24.02.2017 на підставі матеріалів справи та протоколу засідання Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 24.02.2017 №000004, встановлено порушення вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме - в м. Запоріжжі по вул. Запорізька, 106, біля магазину «СССР», розташована тимчасова виносна рекламна конструкція без дозволу виконавчого органу міської ради, та прийнято Рішення № 000004 від 24.02.2017 року.

Суд судом встановлено, що тимчасова виносна конструкція, про яку йде мова у рішенні та протоколі, не використовувалась позивачем та взагалі належить іншому суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_4.

За приписами пункту 13 Порядку № 693 посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу, зокрема, отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу.

Таким чином, при прийнятті рішення про порушення реклами відповідач під час притягнення особи до відповідальності в першу чергу повинен був встановити, хто саме являється суб'єктом такого порушення, кому належить рекламний стенд.

З метою такої перевірки посадовим особам відповідача необхідно було встановити, чи проводить господарську діяльність у приміщенні магазину «СССР» в місті Запоріжжі по вулиці Запорізька, 10б, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 одноособово, чи, крім неї підприємницьку діяльність у тому ж приміщенні здійснює ще одна чи кілька суб'єктів господарської діяльності.

При цьому посилання на усне твердження гр. ОСОБА_2, яка вказала , що рекламна конструкція належить саме ФОП ОСОБА_1 не є належним доказом, за визначенням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних доказів, що підтвердили б дії відповідача стосовно належного встановлення суб'єкта розміщення реклами, беззаперечних доказів щодо належності рекламного щита саме позивачу, а не ФОП ОСОБА_4, який також є орендатором того самого приміщення, біля якого було розміщено рекламний стенд, відповідачем не надано, у апеляційній скарзі не наведено.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 19.06.2018 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 25.06.2018.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров