Постанова № 74899200, 19.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/4812/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.за участю представників учасників процесу:від позивача: представник Клименко Є.С. від відповідача: не з'явився від третьої особи: не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішенняГосподарського суду міста Києва від16.04.2018суддя Смирнова Ю.М.повний текст складено27.04.2018за позовомНаціонального антикорупційного бюро України, м. Київдоприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес", м. Київтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Київпростягнення 7 865,52 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Національне антикорупційне бюро України (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (надалі- відповідач) про стягнення з відповідача 7 865,52 грн., з яких: сума страхового відшкодування у розмірі 6765,52 грн., сума витрат на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500,00 грн., сума витрат на рецензування звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 600,00 грн.

В поданій заяві Національне антикорупційне бюро України зазначає про те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.10.2016, було пошкоджено належний Національному антикорупційному бюро України транспортний засіб - автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_1. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Opel, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0896448. Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 10 206,99 грн. покладається на відповідача. Однак, відповідач свого обов'язку з відшкодування збитків належним чином не виконав, перерахувавши позивачу лише суму коштів у розмірі 3 441,47 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача решту належної до виплати суми страхового відшкодування у розмірі 6 765,52 грн., а також суму витрат на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500,00 грн. та витрат на рецензування звіту у розмірі 600,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1, становить 3 441,47 грн., а тому вважає, що свої зобов'язання страховою компанією виконано в повному обсязі. Також приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" зазначає проте, що позивачем не надано доказів фактичного виконання ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу, у зв'язку з чим відсутні підстави для врахування податку на додану вартість до суми страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/4812/17 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження до закінчення проведення судової експертизи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/4812/17 позов задоволено частково; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" на користь Національного антикорупційного бюро України суму страхового відшкодування у розмірі 5 188,95 грн., судовий збір у розмірі 1 055,52 грн., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 593,13 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позові вимоги місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст.ст. 1166, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 26, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виходив з того, що розмір відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу - Renault, державний номер НОМЕР_1, складала 10 788,03 грн. (відповідно до Висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 9906/17-54 від 17.01.2018, складеного за результатами проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи). Однак, враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу була визначена експертами з урахуванням податку на додану вартість (20%) місцевий господарський суд, керуючись положеннями ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прийшов до висновку, що з відповідач повинен був оплати суму страхового відшкодування без врахування податку на додану вартість в розмірі 8 630,42 грн., а тому суд встановивши факт оплати відповідачем відшкодування збитків лише суму в розмірі 3 441,47 грн. та факт несплати відповідачем 5 188,95 грн. решти суми страхового відшкодування, і, відповідно, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Національного антикорупційного бюро України в розмірі 5 188,95 грн.; в частині стягнення з відповідача витрат на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500,00 грн. та витрат на рецензування звіту у розмірі 600,00 грн. відмовлено, оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу було проведено оцінювачем відповідача в межах ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" .

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/4812/17, Національне антикорупційне бюро України (надалі-скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" на користь Національного антикорупційного бюро України суму страхового відшкодування у розмірі 5 548,56 грн., суму витрат на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500,00 грн. та суму витрат на рецензування звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 600,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушення місцевим господарським судом норм процесуально права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи.

Скаржник в поданій ним апеляційній скарзі зазначає, що місцевим господарським судом невірно було визначено розмір страхового відшкодування без урахування податку на додану вартість, оскільки судом не було враховано положення підпункту «а» пункту 193.1, ст. 193 Податкового кодексу України. За твердженнями заявника апеляційної скарги, сума страхового відшкодування яка підлягає сплаті відповідачем на корить позивача складає 8 990,03 грн. Скаржник та наводить свій власний розрахунок розміру відшкодування без урахування податку на додану вартість, а саме 10 788,03 грн./120% Х 100 %).

Скаржник зазначає, що оцінювачем ОСОБА_5 огляд пошкодженого транспортного засобу не було проведено. Про огляд пошкодженого транспортного засобу позивач не повідомлявся, а тому складений 27.10.2016 ОСОБА_5 акт огляду пошкодженого транспортного засобу не є належним доказом у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 910/4812/17 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4812/17; розгляд апеляційної скарги Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/4812/17 призначено на 12.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 відкладено розгляд справи № 910/4812/17 на 19.06.2018.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з наведених у ній підстав.

Відповідач та третя особа не подали суду відзивів на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального строку України).

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані поштові повернення).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 12.10.2016 близько 17 год. 40 хв. в місті Києві по вул. Кожум'яцька, 12/3, сталася ДТП, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем Opel, державний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не впевнився, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки Renault, державний номер НОМЕР_1, який належить позивачу. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Подільського районного суду м.Києва від 25.11.2016 у справі № 758/13398/16-п, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Місцевим господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0896448.

Вказаним договором (поліс № АК/0896448) передбачено, що франшиза становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності (страхова сума) за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.

26.01.2017 приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Юнівес" листом № 17/01/26-05 повідомило позивача про здійснення розрахунку розміру страхового відшкодування та перерахування коштів в розмірі 3 441,47 грн.

Факт оплати відповідачем підтверджується випискою по рахункам від 17.01.2017 ( т. 1, а.с. 21).

Враховуючи те, що відповідачем було перераховано лише суму коштів у розмірі 3441,47 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення відповідача решти належної до виплати суми страхового відшкодування у розмірі 6 765,52 грн., а також суму витрат на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500,00 грн. та витрат на рецензування звіту у розмірі 600,00 грн.

Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог Національне антикорупційне бюро України вказує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 10206,99 грн., (з урахуванням ПДВ), посилаючись при цьому на Звіт № 6434/4 від 20.10.2016, складений товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-Асистуюча Компанія "Фаворит".

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши обґрунтованими вимоги позивача лише в частині стягнення з відповідача 5 188,95 грн. страхового відшкодування. В решті позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку ( ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 910/4812/17 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження до закінчення проведення судової експертизи.

Відповідно до Висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 9906/17-54 від 17.01.2018 розмір відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу - Renault, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, яке мало місце 12.10.2016 за участю автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2, складає 10 788,03 грн.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що у висновку та додатків до нього вартість відновлювального ремонту транспортного засобу була визначена експертами з урахуванням податку на додану вартість (20%).

Згідно з положеннями 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями законодавства передбачено, що відшкодування потерпілій особі податку на додану вартість здійснюється за наявності таких обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) реєстрація виконавця робіт з ремонту автомобіля як платника податку на додану вартість.

Місцевим господарським судом встановлено, що на момент розгляду справи транспортний засіб Renault, державний номер НОМЕР_1, відновлено не було.

Доказів протилежного позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції проте, що сума, яка відповідає розміру оціненої шкоди, підлягає зменшенню на суму податку на додану вартість та становить 8 630,42 грн. (з урахуванням визначених полісом № АК/0896448 розміру лімітів відповідальності та франшизи, вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ).

Як вже зазначалось вище та не заперечувалось позивачем, відповідачем було сплачено лише 3 441,47 грн.

Доказів сплати решти суми відшкодування відповідачем не надано.

Враховуючи викладені обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача решти суми страхового відшкодування в розмірі 5 188,95 грн., та правомірно задовольнив позов часткового.

Стосовно доводів апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми витрат на проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 500,00 грн., а також суми витрат на рецензування звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 600,00 грн., оскільки приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Юнівес" у встановлений законом строк не було направлено свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, а складений акт огляду пошкодженого транспортного засобу не є належним доказом у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно з п.п. 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-Асистуюча компанія «Фафорит» було складено 20.10.2016 звіт № 6434/4.

В свою чергу, про настання дорожньо-транспортної пригоди приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЮНІВЕС" було повідомлено 25.10.2016, факт чого сторонами визнається.

З акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) ( т. 1, а.с. 100), складеного оцінювачем ОСОБА_5, вбачається, що огляд пошкодженого транспортного засобу було проведено представником страховика 27.10.2016, тобто в межах встановленого п.п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем вимог п.п. 34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому такі доводи відповідача в цій частини є необґрунтованими.

Наведений скаржником, на його думку, в апеляційній скарзі розрахунок ПДВ спростовується вищевикладеними в постанові висновками, а тому відхиляється колегією суддів, як необґрунтований.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України

залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/4812/17 залишити без змін.

2. Справу № 910/4812/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 25.06.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна