Постанова № 74898898, 18.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р. Справа № 907/327/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Орищин Г.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

з участю представників сторін Конопліцького І.В., Вук У.І.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу №907/327/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» (далі - ПАТ "Закарпатгаз") про стягнення 12 291 923,07 грн., з яких: 8 835 350,23 грн. пені, 753 079,89 грн. 3 % річних, 2 703 492,95 грн. інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №13-236-Н від 04.01.2013 про купівлю-продаж природного газу в частині своєчасного проведення розрахунків за отриманий газ. За прострочення відповідачем виконання грошового зобов»язання та на підставі п. п. 7.1, 7.2 договору №13-236-Н від 04.01.2013, ст.625 ЦК України позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 15 вересня 2016 року у справі №907/327/16 у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд першої інстанції встановив, що на виконання укладеного сторонами договору №13-236-Н про купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013, позивач протягом січня 2013 року - червня 2015 року передав у власність відповідачу природний газ у обсязі 1 250 148,002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790,88 грн. Розрахунок за поставлений з січня 2013 року по червень 2015 року природний газ на загальну суму 91 506 822,14 грн. відбувся у порядку та строки, передбачені Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Також суд першої інстанції констатував, що виходячи із змісту п.п. 3.4., 6.1. договору №13-236-Н сторони узгодили такий порядок проведення розрахунків, відповідно до якого відповідач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, має надати позивачу належно оформлений акт приймання-передачі, а позивач не пізніше 8-го числа повинен повернути відповідачу один примірник оригіналу акта приймання передачі. Лише за умови повернення акту, відповідач (до 20-го числа) мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ. Позивач не надав належних підтверджуючих доказів виконання ним взятих на себе зобов'язань, визначених п. 3.4. умов договору щодо повернення (надіслання вручення) відповідачу оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником позивача та скріпленого печаткою за спірний період, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами або надання в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів. Відтак саме з вини позивача відповідач не міг здійснити своєчасний та остаточний розрахунок за поставлений газ. Тому відсутні правові підстави для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 17 січня 2017 року скасував рішення господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року у справі №907/327/16 і прийняв нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення коштів задовольнив - стягнув Публічного акціонерного товариства по газопотачанню та газифікації "Закарпатгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8835350,23 грн. пені, 753079,89грн. 3% річних, 2703492,95грн. інфляційних нарахувань, 184378,85грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 202816,73грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення - відмовив.

Вищий господарський суд України постановою від 11 квітня 2017 року у справі №907/327/16 частково задовольнив касаційну скаргу ПАТ «Закарпатгаз», скасував постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року, а справу №907/327/16 направив до Львівського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Суд касаційної інстанції вказав суду апеляційної інстанції на необхідність дослідити і перевірити арифметичну правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних з вирахуванням сум, які сплачено за Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Цими рішеннями сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений за договором №13-236-Н природний газ, а отже відсутні підстави для застосування санкцій в цій частині, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Крім того, положення п.7.2 договору застосовано без урахування змін, внесених додатковою угодою №3 від 31.12.2013. Судом апеляційної інстанції невмотивовано відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені, не перевірено при цьому доводи та не досліджено докази щодо тяжкого фінансового стану відповідача.

Львівський апеляційний господарський суд прийняв до провадження справу №907/327/16 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року.

Так, в апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Вважає, що оскаржуване рішення прийнято із порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 692, 694, 655, 664 ЦК України, без дослідження усіх істотних обставин справи, що мають значення для справи. Зазначає, що жодне положення договору №13-236-Н або закону не передбачає обумовленість зобов'язання з оплати природного газу фактом повернення покупцеві підписаного акту. Окрім того, відповідач жодного разу не заперечував проти поставки та, відповідно отримання ним, передбачених договором№13-236-Н обсягів природного газу. Місцевий господарський суд не урахував тієї обставини, що вимоги позивача про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості, яка не охоплювалися (не є предметом регулювання) Спільними протокольними рішення про організацію взаєморозрахунків, оскільки була погашена відповідачем власними коштами є правомірними, а тому підлягали до задоволення.

Під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач подав пояснення, уточнені розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Стверджує, що невиконання позивачем свого обов'язку з повернення підписаних уповноваженою особою та скріплених печаткою актів приймання - передачі, унеможливлював здійснення відповідачем повної оплати за поставлений газ, а прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних безпідставні.

Поряд з цим, на виконання вказівок Вищого господарського суду України відповідач подав контрозрахунок з вирахуванням сум, погашених за Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за договором і з урахуванням умов п.7.2 договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.12.2013 до договору №13-236-Н , а також додаткові обґрунтування до відзиву щодо проведення нарахувань. Відповідач просить суд урахувати цей контррозрахунок при прийнятті рішення. Перераховані відповідачем суми є такими: пеня - 7 176 183,31 грн., 3% річних - 689 382,36 грн., інфляційні - 233031,29 грн.

За клопотанням представників сторін суд неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях. Представники сторін надали додаткові клопотання, документи, пояснення, заяви, заперечення.

Відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочку виконання судового рішення, а в подальшому клопотання зупинити апеляційне провадження до вирішення справи №907/590/17, предметом спору у якій є вимога ПАТ «Закарпатгаз» до Головного управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаменту фінансів Закарпатської ОДА, ТОВ "Закарпатгаззбут" та ПАТ НАК Нафтогаз України про зобов»язання підписати Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 8 098 596,96 грн.

Позивач подав заперечення на заяву про зменшення штрафних санкцій та розстрочку виконання рішення. Вважає, що відповідач не довів наявності виняткових обставин для зменшення розміру пені та наявності передбачених статтею 233 ГК України підстав для розстрочки виконання рішення суду. Також позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження, вказав на відсутність законних підстав для вчинення такої процесуальної дії.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року у справі №907/327/16 слід скасувати повністю і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову, зменшити розмір пені на 50 відсотків з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Такі ж вимоги передбачено й статтею 193 ГК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

За умовами статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Частиною 6 статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом частин першої та третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до вимог статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу).

Відповідно до матеріалів справи 04 січня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №13-236-Н за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ виключно для подальшої реалізації населенню, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Протягом 2013-2015 років сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору №13-236-Н, якими змінювали ціну газу, строки дії договору, порядок розрахунків.

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За умовами 6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.04.2014р. до договору) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національної валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Пунктом 7.2 договору (в чинній редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2013 р. до договору№13-236-Н) передбачено, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 Договору).

Згідно із п. 9.2 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки.

Додатковою угодою №2 від 19.06.2015р. до Договору сторони домовились про таке:

- вважати договір №13-236-Н від 04.01.2013 р. таким, що припинив дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015 р.;

- викласти статтю 11 «Строк дії договору» в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».

На виконання умов договору №13-236-Н від 04.01.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у обсязі 1 250 148,002 тис. м3 на загальну суму 790 428 790,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач не заперечив факт отримання ним протягом 2013 - 2015 років природного газу в наведених вище обсягах і сумі. Сторони підтверджують, що станом на дату звернення до суду із позовом відповідач повністю оплатив вартість отриманого газу. Однак сторони мають різну позицію щодо настання строків проведення розрахунків, що впливає на настання відповідних правових наслідків.

Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаментом фінансів Закарпатської ОДА, ПАТ "Закарпатгаз" та ПАТ НАК Нафтогаз України у березні, квітні, грудні 2013 року, вересні, жовтні, грудні 2014 року, січні, лютому, березні, травні, червні, липні 2015 року та в лютому 2016 року підписано Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та проведені відповідні оплати на загальну суму 91 506 822,14 грн. за отриманий відповідачем згідно договору №13-236-Н від 04.01.2013 природній газ (т.2, а.с. 212-247; т.3, а.с.1-28).

Умовами Спільних протокольних рішень змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов`язань перед кредитором за поставлений природний газ згідно умов договору купівлі-продажу № 13-236-Н від 04.01.2013. Відтак у цій частині розрахунків немає підстав для застосування санкцій передбачених умовами договору № 13-236-Н та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Ці обставини справи сторони не заперечують.

Решту заборгованості у сумі 698 921 968,74 грн. відповідач сплатив позивачу з порушенням умов договору №13-326-Н щодо строків оплати.

Виходячи із умов п.п. 3.4., 6.1. договору №13-326-Н підписання продавцем (позивач) наданого покупцем (відповідач) акта приймання-передачі газу не впливає на момент виникнення у відповідача (покупця) обов»язку вчасно оплатити вартість отриманого і спожитого газу. Адже саме покупець зобов'язаний надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти приймання-передачі газу слугують підставою для остаточних розрахунків.

Таким чином, за умовами договору №13-326-Н обов`язок відповідача оплатити отриманий газ не пов`язаний з підписанням актів позивачем. Несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не звільняє відповідача від обов'язку у встановлений термін сплатити вартість фактично поставленого і спожитого природного газу, що зафіксована відповідачем в актах приймання-передачі газу.

Тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про відсутність прострочення виконання грошового зобов»язання, оскільки затримка позивача в оформленні актів приймання-передачі газу звільняє від відповідальності за порушення строків оплати. Наявність актів приймання-передачі газу є обов`язковою умовою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування.

Суд першої інстанції не урахував умов договору №13-326-Н і приписів закону та дійшов помилкового висновку про відмову у позові.

Щодо розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України у цій справі відповідач подав суду апеляційної інстанції контрозрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно із контррозрахунком відповідача, за прострочення виконання грошового зобов»язання за договором №13-326-Н у загальній сумі 698 921 968,74 грн. сума пені становить 7 176 183,31 грн., 3% річних - 689 382,36 грн., інфляційні втрати - 233031,29 грн.

При цьому відповідач урахував строк припинення дії Договору з 30.06.2015р. та умови пункту 7.2. договору (в редакції додаткової угоди №3 від 31.12.2013) щодо початку строку нарахування пені з 20.07.2015р.; вимоги щодо нарахування індексу інфляції - виключно за повний календарний місяць, у якому боржником не проведено виконання грошового зобов'язання; вимоги щодо розрахунку 3% річних - у період прострочення не зараховано ті дні, у яких відповідачем проводилась оплата; вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України щодо перенесення строку остаточного розрахунку якщо такий припадає на вихідний чи св»ятковий день.

Відповідач просить суд прийняти поданий контррозрахунок і взяти до уваги при постановленні рішення у разі задоволення позову.

Отже, відповідач визнав прострочення ним виконання грошового зобов»язання за договором №13-326-Н у загальній сумі 698 921 968,74 грн. (з вирахуванням сум, погашених за Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за договором №13-326-Н, які сплачені вчасно); підтвердив настання наслідків такого прострочення у вигляді нарахування сум 7 176 183,31 грн. пені, 689 382,36 грн. 3% річних, 233031,29 грн. інфляційних втрат. Позивач не спростував порядку і підстав здійсненого контр розрахунку.

За таких обставин, ураховуючи такі загальні засади цивільного законодавства, як свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, а також засади змагальності сторін у господарському процесі, - суд апеляційної інстанції вважає доведеними позовні вимоги у частині стягнення 7 176 183,31 грн. пені, 689 382,36 грн. 3% річних, 233031,29 грн. інфляційних втрат.

Водночас суд апеляційної інстанції керується положеннями ст.233 ГК України, 551 ЦК України, ст.83 ГПК України та вважає, що є підстави для часткового задоволення клопотання відповідача і зменшує на 50 відсотків розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі 3 588 092,15 грн.

При цьому суд ураховує, що до подання позову відповідач погасив заборгованість за договором №13-326-Н; фінансовий стан відповідача, підтверджений бухгалтерськими довідками, звітами про фінансові результати за 2015, 2016 роки; відсутність доказів понесених кредитором збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов»язань за договором №13-326-Н.

Відповідач не надав доказів наявності конкретних обставин, що унеможливлюють виконання ним рішення суду, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Також немає підстав для зупинення апеляційного провадження до вирішення справи №907/590/17, предметом спору у якій є вимога ПАТ «Закарпатгаз» до Головного управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Департаменту фінансів Закарпатської ОДА, ТОВ "Закарпатгаззбут" та ПАТ НАК Нафтогаз України про зобов»язання підписати Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на суму 8 098 596,96 грн. З огляду на предмет спору справа №907/590/17 не є пов»язаною із справою №907/327/16, рішення в якій переглядається судом апеляційної інстанції.

За вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Тому рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково - стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 689 382,36 грн. трьох відсотків річних, 233031,29 грн. інфляційних втрат, 3 588 092,15 грн. пені. Сума пені зменшена на 50 відсотків.

Витрати зі сплати судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на відповідача. При обрахунку судового збору суд виходить із загальної суми 8 098 596,96 грн. (689 382,36 грн. + 233031,29 грн. + 7 176 183,31 грн.) без урахування зменшення на 50 відсотків суми пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 вересня 2016 року у справі №907/327/16 скасувати повністю і прийняти нове судове рішення:

Позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» задовольнити частково. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 689 382,36 грн. трьох відсотків річних, 233031,29 грн. інфляційних втрат, 3 588 092,15 грн. пені та судові витрати: 121478,83 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 133 627,03 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції та 221 254,62 грн. за розгляд справи судом касаційної інстанції.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддя Г.В. Орищин