Рішення № 74897611, 12.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. Справа № 818/1566/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Вовка О.В.,

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

представника третьої особи - Чорнобублика Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1566/18

за позовом Товариств з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт"

до Державної фіскальної служби України

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулося Товариств з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт" (далі - позивач, ТОВ "Інтерагростандарт" з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЕЙТІ" (далі - третя особа, ТОВ "СІЕЙТІ") про:

- визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 13.03.2018 №610772/37052520 про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 05.12.2017 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну №6 від 05.12.2017, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт", в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що здійснюючи свою господарську діяльність, на виконання вимог ст.201 Податкового кодексу України, ТОВ "Інтерагростандарт", через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв'язку складено і направлено ДФС України на реєстрацію податкову накладну №6 від 05.12.2017.

Згідно з квитанцій №1, які надійшли у відповідь на реєстрацію вищезазначених податкових накладних, реєстрація податкової накладної зупинена з формулюванням "ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 9 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1201. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів".

В подальшому, позивачем було направлено до ДФС України пояснення з додатками. Проте, останні не були взяті до уваги контролюючим органом, і Рішенням комісії ДФС від 13.03.2018 610772/37052520 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 05.12.2017.

Не погодившись з даним рішенням, позивачем подано скаргу, однак, рішенням комісії з питань розгляду скарг №29656/37052520 від 28.03.2018 залишено скаргу ТОВ "Інтерагростандарт" без задоволення, а рішення комісії ДФС без змін.

На переконання позивача, рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.03.2018 №610772/37052520 є протиправим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки спірне рішення відповідача не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальні фрази про те, що причиною його прийняття є: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування». Зазначаємо, що в рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх охоронюваних законом прав і інтересів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог ТОВ "Інтерагростандарт" з підстав, викладених у письмовому відзиві (а.с.62-66). Зокрема відповідач зазначає, що комісія ДФС України, аналізуючи надані документи, виходила з вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в єдиному державному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Інтерагростандарт» є юридичною особою. Види діяльності підприємства є оптова торгівля хімічним продуктами (код КВЕД 46.75) та оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21). Перебуває на обліку у ДПІ у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області. Зареєстроване за юридичною адресою: 40024, Сумська обл., місто Суми, вулиця Сумсько-Київських Дивізій, будинок 14, квартира. 89 (а.с.72-78).

Основним видом діяльності ТОВ "НВП "Стандарт" є виробництво олії соняшникової нерафінованої (КВЕД 10.41, код УКТ ЗЕД 1512, 2306).

05.12.2017 на виконання договору поставки №2017-0102/3-2 від 01.02.2017 (а.с.31) на умовах FCA склад постачальника: Сумська обл., Конотопський район, с.Юрівка, ТОВ «Інтерагростандарт» було отримано від ТОВ «ЮРІВКА» товар - сою без ГМО в кількості 483,42 т, загальною вартістю 5317621,93 гри., в тому числі ПДВ 886270,32 грн. (а.с.32). Розрахунок за товар з ТОВ «ЮРІВКА» було проведено 14.12.2017, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 2351 на суму 1 278 000,00 грн. в тому числі ПДЕ1 213 000,00 грн. (а.с.34);

- № 2882 на суму 4 741 642,19 грн. в тому числі ГІДВ 790 273,70 грн. (а.с.33).

Податковий кредит отриманий від ТОВ «ЮРІВКА» підтверджується податковою накладною №10 від 05.12.2017 на суму 5317621,93,00 грн. в тому числі ПДВ 886270,32 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстраційний номер документу: 9282825790 від 30.12.2017 (а.с.37).

06.11.2017 між ТОВ «Інтерагростандарт» та ТОВ «СІЕЙТІ» було укладено договір поставки №826. Предметом договору є постачання сої без ГМО (далі - Товар).

На виконання умов зазначеного договору 07.11.2017 ТОВ «Інтерагростандарт» на свій поточний рахунок отримав від ТОВ «СІЕЙТІ» часткову передплату за товар в розмірі 4680000,00 грн., в тому числі ПДВ 780000,00 грн. По першій події була виписана податкова накладна №4 від 07.11.2017 (зворотній бік а.с.15), яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2017.

05.12.2017 позивачем поставлено товар в обсязі 442,22 т., згідно видаткової накладної №ИАС 1205-11 на загальну суму 5173 974,00 грн., в тому числі ПДВ 862 329,00 грн. (а.с.14). Базис поставки - на умовах DAP «ТОВ «Вітчизна» Сумська обл. Конотопський р-н, с.Питомник, вул.Батуринський шлях 7/1. Постачання Товару підтверджується оформленими 05.12.2017 ТТН: №0512-1 (а.с.28), №0512-2 (а.с.27), №0512-3 (а.с.26), №0512-4 (а.с.25), №0512-5 (а.с.24), №0512-6 (а.с.23), №0512-7 (а.с.22), №0512-8 (а.с.21), №0512- 9 (а.с.20), №0512-10 (а.с.19), №0512-11 (а.с.18). З боку ТОВ «СІЕЙТІ» сою отримано логістом ОСОБА_4 на підставі довіреності №696 від 04.12.2017 (а.с.17).

05.12.2017 на різницю між передплатою та фактичною поставкою була виписана податкова накладна №6 на суму 493974,00 грн., в тому числі ПДВ 82329,00 грн. та направлена на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних 28.12.2017 (реєстраційний номер 9280905250) (зворотній бік а.с.16). В цей же день згідно отриманої квитанції №1 реєстрація податкової накладної була зупинена з формулюванням «ПН/PK відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/PK в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1201. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів» (а.с.16).

На виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ ТОВ «Інтерагростандарт» 06.03.2018 було направлено на адресу ДФС пояснення з додатками на підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК (вих. №2018-0306-01 від 06.03.2018) (а.с.39).

Рішенням комісії ДФС від 13.03.2018 №610772/37052520 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 05.12.2017 (а.с.10).

На погодившись з даним рішенням було подано скаргу (вих.№2018-2003-01 від 20.03.2018), яка була зареєстрована в ДФС України 22.03.2018 вх.№3298916 (а.с.40-42).

Рішенням комісії з питань розгляду скарг №29656/37052520 від 28.03.2018 залишено скаргу ТОВ «Інтерагростандарт» без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін (а.с.43).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення від 28.12.2017 на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 (далі іменується Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) в и з н а ч е н н я к р и т е р і ю (їв) оцінки ступеня ризиків, д о с т а т н іх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанцій №1 по податковій накладній №6 від 05.12.2017 (а.с.16) вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567 від 13.06.2017. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД. Запропоновано надати пояснення та/або копії.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанції №1 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанції №1 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Щодо критерію зазначеного в квитанції №1 ("виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД"), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію визначеному в пункті 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567. В судовому засіданні представник відповідача також не зміг чітко пояснити який саме критерій оцінки ступня ризиків було застосовано в даному випадку, оскільки ввезення на митну територію України товару позивачем не відбувалося, відповідно митні декларації не досліджувались, докази перевірки залишки товару відсутні. Відповідно, представник податкового органу не зміг пояснити обставини на підставі яких відповідач дійшов висновку про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД і не довів правомірність зупинення реєстрації вищезазначеної податкової накладної.

Наказом Міністерства фінансів України №926 від 09.11.2017 "Про затвердження Змін до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" внесено зміни до Наказу №567 від 13.06.2017.

Слід зазначити, що пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567 (у ред., яка діяла на момент складання квитанції №1 від 28.12.2017) містить у собі визначення трьох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанції №1 від 28.12.2017 чітко вказати на к о н к р е т н и й вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у Квитанціях №1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі іменується Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту Квитанції №1 від 28.12.2017 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, у Квитанції №1 фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Отже, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття Рішення про реєстрацію податкової накладної.

Усні пояснення представника відповідача з посиланням на те, що документи надані ТОВ "Інтерагростандарт" до ДФС є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №6 від 05.12.2017, спростовуються тим, що позивачем, на виконання п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, надано до ДФС письмові пояснення щодо вчинених господарських операцій. Отже, позивач надіславши 06.03.2018 до ДФС пояснення, жодним чином не був поставлений до відома про будь-які недоліки щодо подання ним документів, складених з порушенням законодавства та про недостатність поданих документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.

У відповідності до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, позивачем було направлено відповідачу копії документів та пояснення до вищезгаданих господарських операціях та податкової накладної.

Суд зазначає, що Рішення комісії №610772/37052520 від 13.03.2018 не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.10).

Проте, в рішеннях не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що оскаржувані рішення прийняті у зв'язку з наданням платником податків копій документів, які не є достатніми для прийняття Комісією ДФС рішення про реєстрацію податкових накладних. Натомість, не зміг поясними суду чому надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

З абзацу 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

За відсутності чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними у реєстрації яких було відмовлено.

Відповідачем не доведено під час розгляду справи, що обсяг постачання по господарських операціях, за результатами яких видана податкова накладна №6 від 05.12.2017, не відповідає обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД.

Позивач при декларуванні зобов'язань з ПДВ по господарським операціям постачання, надав фіскальному органу податкову накладну №6 від 05.12.2017 засобами електронного зв'язку, кожній податковій накладній присвоєно реєстраційний номер.

Так, у податковій накладній №6 від 05.12.2017 (зворотній бік а.с.16), реєстраційний номер 9281007074, у розділі А, пункт І, позивач відображено обсяг операції у сумі 493974,00грн. з податковим агентом ТОВ "СІЕЙТІ", з них податкового кредиту на суму 82329,00 грн.

Крім згаданого, платник податку надав фіскальному органу документи щодо походження товару, а саме: копію договору купівлі-продажу №826 від 06.11.2017 з покупцем ТОВ "СІЕЙТІ" (а.с.11-12), копію банківської виписки від 07.11.2017 (а.с.13), копію видаткової накладної №ИАС 1205-11 від 05.12.2017 (а.с.14), копію податкової накладної №6 від 05.12.2017 (зворотній бік а.с.16), копію довіреності на отримання товару №696 від 04.12.2017 (а.с.17), копії ТТН від 05.12.2017 №0512-1 (а.с.28), №0512-2 (а.с.27), №0512-3 (а.с.26), №0512-4 (а.с.25), №0512-5 (а.с.24), №0512-6 (а.с.23), №0512-7 (а.с.22), №0512-8 (а.с.21), №0512- 9 (а.с.20), №0512-10 (а.с.19), №0512-11 (а.с.18), копію договору поставки з постачальником ТОВ "ЮРІВКА" №2017-0102/З-2 від 01.02.2017 та додатку до нього (а.с.29-31), копію видаткової накладної №251 від 05.12.2017 (а.с.32), копію платіжного доручення №2882 від 14.12.2017 (а.с.33), копію платіжного доручення №2351 від 14.12.2017 (а.с.34), копію податкової накладної №10 від 05.12.2017 (а.с.37), обороти по рахункам 281, 3611, 6311, 6811 за листопад 2017-лютий 2018р. (а.с.35).

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що кількість придбаного товару (соя) позивачем у ТОВ "Юрівка" становить 550.00 т. (а.с.31), а кількість реалізованого товару (соя) покупцю - ТОВ Сіейті" становить 422,22т. (а.с.14). Тобто посилання відповідача у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної (а.с.16) на те, що виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТЗЕД не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент - ТОВ «СІЕЙТІ» були зареєстровані платниками податку на додану вартість, На підтвердження факту придбання, подальшої реалізації товару, доставки, здійснення розрахунків підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: копіями договорів, ТТН, довіреності на отримання товару, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, тощо (а.с.11-37).

Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СІЕЙТІ», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №6 від 05.12.2017.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України від 13.03.2018 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом другим частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до яких, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 05.12.2017, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ "Інтерагростандарт" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт" до Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 13.03.2018 №610772/37052520 про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 05.12.2017 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №6 від 05.12.2017, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт", в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт" (вул.Сумсько-Київських Дивізій, буд.14, кв.89, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 37052520) судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн., сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.06.2018 року.

Суддя О.М. Кунець