Ухвала суду № 74893905, 21.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1093/18 Справа № 335/15127/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Кондакова Г.В.

суддів: Коваленко В.Д.,

ОСОБА_2

при секретарі Лошаковій А.С.

за участю прокурора Бондаренко О.М.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Запорізької області та представника потерпілого – ОСОБА_5 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працевлаштованого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ст. 113, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, по кримінальному провадженню № 22017080000000082, -

встановила:

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 22 лютого 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 повернуто прокурору для усунення недоліків, які суд вбачає у тому, що в ньому не зазначено місце проживання обвинуваченого, а лише місце його реєстрації, що в якості потерпілого визнано представника ПАТ «ЗАлК» ОСОБА_5, а не саму юридичну особу, в той час коли в обвинувальному акті вказано, що своїми діями ОСОБА_3 завдав матеріальних збитків ПАТ «ЗАлК».

Згідно запису № 116 зазначено повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні. Однак відомості про внесення даного правопорушення до ЄРДР та трьох інших правопорушень в даному реєстрі відсутні.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 упродовж 2009-2015 років заволодів майном ПАТ «ЗАлК» на загальну суму 85 991 401 грн. 58 коп., яка більш ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімуму доходів громадян, встановлений на момент вчинення злочину. Отже, відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні мали здійснювати детективи Національного антикорупційного бюро України.

Однак досудове розслідування проводилось слідчими СВ УСБУ в Запорізькій області, СВ Вознесенівського РВ ЗМУ ГУ МВСУ в Запорізькій області, СУ ГУ МВСУ в Запорізькій області та слідчого відділу прокуратури Сумської області, а процесуальне керівництво здійснювали прокурори прокуратури Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, прокурори прокуратур Сумської та Запорізької областей.

Всупереч вимог ст. 216 КПК України, вказане кримінальне провадження не було своєчасно передано за підслідністю компетентному органу досудового розслідування, а затвердження даного обвинувального акта прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням прокурором прокуратури Запорізької області є незаконним, оскільки суперечить вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки досудове розслідування даного кримінального провадження, а також затвердження обвинувального акта по даному кримінальному провадженню проводили не уповноважені на це особи, в підсумковому документі досудового розслідування містяться помилки та суттєві суперечності, суд не має можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, тому, вважає за необхідне повернути його прокурору.

Прокурор не погодився з вказаним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить ухвалу скасувати та повернути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 з додатками до нього до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для розгляду в порядку ст.ст. 314-316 КПК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що висновки суду про неконкретизованість формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті є незаконними, оскільки суд вийшов за межі своїх повноважень у підготовчому судовому засідання та надав оцінку повноти та правильності пред’явленого обвинувачення.

Твердження суду про проведення досудового розслідування неуповноваженими особами на його думку, не є обґрунтованими, оскільки оцінку даним фактам суд праві зробити за результатами розгляду справи по суті, при винесення вироку.

Представник потерпілого – ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта щодо ОСОБА_3 у суді першої інстанції.

Посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень в підготовчому судовому засіданні, вдавшись до оцінки формулювання обвинувачення.

Вказує, що матеріали справи містять заяву ПАТ «ЗАлК» щодо визнання її представником потерпілого. А обвинувальний акт містить всі анкетні дані щодо неї.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та апеляційну скаргу представника потерпілого, просив їх задовольнити.

Представник потерпілого підтримала свою апеляційну скаргу та сторони обвинувачення, просила їх задовольнити.

Обвинувачений та його захисник вважали рішення суду законним.

В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали свої позиції.

Заслухавши суддю–доповідача, думку прокурора, дослідивши та перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

У підготовчому судовому засіданні, у відповідності до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України, суд першої інстанції має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акта, за умови його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Вказаною нормою законодавець встановив вимоги до змісту обвинувального акта та підстави для повернення його судом першої інстанції прокурору.

Його повернення передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Даною ж нормою передбачено вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема анкетні відомості кожного обвинуваченого та кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Як вбачається з обвинувального акта, вказані вимоги закону органом досудового розслідування дотримані.

Так, в обвинувальному акті зазначено місце реєстрації обвинуваченого ОСОБА_3, яке є його місцем проживання. Обвинувачений пояснив, що відвідує матір, яка потребує стороннього догляду, однак кожного разу за повісткою, надісланою за місцем його реєстрації, з’являвся за викликом до органів досудового розслідування та суду.

Посилання суду першої інстанції на порушення органу слідства при вирішенні питання про визнання особи потерпілого не є обґрунтованими, оскільки повноваження юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, згідно вимог ст. 641 КПК України, здійснює її представник.

Не відповідають дійсності і посилання суду першої інстанції, що в записі № 166 в реєстру матеріалів досудового розслідування, зазначено повідомлення про призначення прокурорів у кримінальному провадженні № 22017080000000082.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в реєстрі матеріалів досудового розслідування під № 166 зазначено повідомлення про постанову про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 2201708000000023.

Висновки суду про проведення досудового розслідування та затвердження обвинувального акта не уповноваженими особами, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є незаконним та не обґрунтованим, оскільки ОСОБА_3 не підпадає під коло осіб, визначених п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, щодо яких досудове розслідування здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України.

За таких обставин, рішення суду про повернення прокурору обвинувального акта не ґрунтується на даних, які в ньому містяться. Тому ухвала підлягає безумовному скасуванню.

Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 та представника потерпілого – ОСОБА_5 – задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2018 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_3 – скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_2