Рішення № 7488997, 30.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.12.09р.Справа № 31/301-09 За позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача 1

відповідача 2

відповідача 3

відповідача 4

відповідача 5

відповідача 6

відповідача 7

відповідача 8

відповідача 9

відповідача 10

відповідача 11

відповідача 12

відповідача 13

відповідача 14

відповідача 15

відповідача 16 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; Відкритого акціонерного товариства "Криворізький хлібокомбінат № 1", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області; Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантер", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_10, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Приватного підприємства "РІВ", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_11, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_12, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_13, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_14, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору Суддя Єременко А.В. ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача:ОСОБА_15, дов. від 28.08.09р. Від відповідача 1: Від відповідача 2: Від відповідача 3: Від відповідача 4: Від відповідача 5: Від відповідача 6: Від відповідача 7: Від відповідача 8: Від відповідача 9: Від відповідача 10: Від відповідача 11: Від відповідача 12: Від відповідача 13: Від відповідача 14: Від відповідача 15: Від відповідача 16:не з'явився ОСОБА_16, дов. від 25.05.09р.

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився

не з'явився СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів та просить суд визнати недійсним Договір на пайову участь вкладників торгових обєктів від 22.09.2006 р., укладений між сторонами по справі.

Позов вмотивовано посиланням на відповідність Договору на пайову участь вкладників торгових обєктів від 22.09.2006 р вимогам діючого законодавства. Позивач вказує, що договір не місить порядку ведення спільних справ, сторонами не визначена частка, розмір, в тому числі у відсотках, внеску сторін у спільну діяльність, від якої залежить розподіл прибутку та покриття витрат, не обумовлено строки, етапи та інші умови спільної діяльності, у п.2.1. Договору визначено правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, а саме, земельна ділянка площею 0,0995 га передана приватному підприємству „РІВ”, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в оренду терміном на два роки у відповідності до рішення Криворізької міської ради від 27.09.2006 року № 442 є об'єктом дольової участі, а у п. 3.2. Договору визначено порядок розподілу загального майна за домовленістю сторін. Фактично відбувається передача прав та обов'язків щодо наданої в оренду ПП РІВ , ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки учасникам договору, що протирічить вимогам ст. 83 Земельного кодексу України. Позивач вказує, що набуття прав власності та права користування простим товариством земельною ділянкою мало відбутися у загальному порядку, визначеному земельним законодавством.

Відповідач - 2 згідно відзиву на позов вважає Договір на пайову участь вкладників торгових обєктів від 22.09.2006 р. є не укладеним, оскільки сторонами у передбачених законом порядку та формі не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов та просить провадження у справі припинити, посилаючись на те, що недійсною може бути визнана лише укладена угода.

Відповідач - 13 вважає, що Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме: отримання у власність спільно побудованих торгових обєктів, посилається на нікчемність правочину на підставі ч. 2. ст. 215 ЦК України, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 4 відзив та витребувані судом документи не надав. Представник відповідача - 4 у судових засіданнях проти позову не заперечував.

Відповідач - 7,- 9, - 10 відзив та витребувані судом документи не надали. У судових засіданнях пояснень по суті справи не надали.

Відповідач - 1,- 3, - 5, - 6, - 8, - 11,- 12,- 14,- 15, - 16 до судового засідання не зявилися, відзив та витребувані судом документи не надали. Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами (ст. 75 ГПК України), оскільки відповідачі були належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців прізвище, імя та по батькові фізичної особи - підприємця (відповідач 11) ОСОБА_17.

Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.09 р. строк вирішення справи був продовжений на один місяць.

По справі оголошувалася перерва 26.11.09 р., 28.12.09 р.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2006 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Криворізький хлібокомбінат №1", товариством з обмеженою відповідальністю "Пантер", приватним підприємством "РІВ", фізичними особами - підприємцями: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 був укладений договір про пайову участь власників торгових об'єктів (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, учасники зобов'язуються шляхом пайової участі спільно діяти з метою організації та будівництва торгового комплексу, розташованого у АДРЕСА_1 та отримання у власність торгових об'єктів, розташованих у зазначеному комплексі.

Учасник-1 надає земельну ділянку для будівництва торговельного комплексу, яка є обєктом пайової участі у відповідності до умов цього Договору, а також за дорученням Учасників цього Договору здійснює організацію проектних та будівельних робіт (п. 2.1 ст. 2 „Умови пайової участі” Договору).

За п. 2.2. Договору учасники зобовязуються внести грошові та інші майнові вклади для здіснення будівництва комплексу.

Учасники самостійно оформлюють право власності на передані ним торговельні обєкти, а також права на земельні ділянки за угодою Учасників. При цьому право Учасника на земельну ділянку оформлюється у відповідності із земельним законодавством, чинним на момент оформлення відповідних прав. (п.3.2. ст. 3 Договору „Розподіл часток між учасниками”).

Згідно п. 8.2. Договору, він вступає у дію з моменту підписання та діє до повного виконання зобовязань за цим Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству ( ч.4 ст. 179 ГК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність.

З аналізу викладених норм чинного законодавства вбачається, що сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству та щодо застосування яких сторонами законодавство не містить обмежень.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 1130 ЦК України встановлює, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Частина 1та 2 ст. 1133 ЦК України визначає, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду. (ч., ч. 1,3 ст. 1134 ЦК України).

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Отже, внесення Учасником 1 земельної ділянки для будівництва торговельного комплексу відповідно до умов договору, як обєкту пайової участі, є підставою в силу ст. 1134 ЦК України для використання цього майна в інтересах усіх учасників та є їх спільним майном.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2007 року між Криворізькою міською Радою (орендодавець) та приватним підприємством „РІВ”, Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договори оренди земельних ділянок, відповідно до умов яких Орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки № 1 № 2, № 3, № 4, № 5, площею 0,0089 га, 0,0234 га, 0,0500 га, 0,0112 га, 0,0060 га, які знаходиться на АДРЕСА_1 для будівництва торговельного комплексу, строком на 2 роки. Зазначені договори оренди земельних ділянок зареєстровані у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»від 01.02.2007 року №,№ 0470710800097, 040710800098, 040710800099, 0407108000100, 040710800101.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути громадяни та юридичні особи. Суб'єктами права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад можуть бути районні та обласні ради. Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

Стаття 87 ЗК України встановлює підстави виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку, а саме: право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

Відповідно до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 25 Закону України „Про оренду землі” орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Відповідно до статей 13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Усі субєкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Статтею 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

Враховуючи, що власником земельної ділянки, за адресою: вул. Рязанова - пр. Миру в Дзержинському районі м. Кривого Рогу, залишається територіальна громада м. Кривого Рогу, в особі Криворізької міської ради, є неправомірним надання Учасником 1 (відповідач -1, відповідач -12) цієї земельної ділянки для будівництва торговельного комплексу, як обєкту пайової участі, та включення до Договору пункту щодо самостійного оформлення сторонами Договору прав на земельні ділянки за їх угодою.

Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин суперечить ст., ст. 83, 87, 95 ЗК України, ст.. 25 Закону України „Про оренду землі” і підлягає визнанню недійсним, виходячи з норм ч. 3 ст. 215 ЦК України, якою встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Доводи відповідача 2 щодо не досягнення в договорі згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, з посиланням не відсутність підпису усіх сторін договору на додаткових угодах, судом відхиляються, враховуючи, що договір про спільну діяльність не виконується в момент його укладання, тому всі умови, які визначають правовідносини між учасниками та мають відношення до регламентації їх стосунків під час здійснення спільної діяльності можуть бути відображені у тексті договору у подальшому у встановлений законом спосіб.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі покладаються на всіх сторін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір на пайову участь вкладників торгових обєктів від 22.09.2006 р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством "Криворізький хлібокомбінат №1", товариством з обмеженою відповідальністю "Пантер", приватним підприємством "РІВ", фізичними особами - підприємцями: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький хлібокомбінат № 1"( 50051, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Вокзальна, 1, код ЄДРПОУ 00381516) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантер"(50025, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, вул. Каховська, буд. 31/29, код ЄДРПОУ 24994554) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3(АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_18(АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5(АДРЕСА_6, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (АДРЕСА_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 (АДРЕСА_10, ідентифікаційний номер НОМЕР_8) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_17(АДРЕСА_11, ідентифікаційний номер НОМЕР_9) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Приватного підприємства "РІВ"(50000, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, пр. Карла Маркса,1, код ЄДРПОУ 30442487) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_11(АДРЕСА_12, ідентифікаційний номер НОМЕР_10) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_12(АДРЕСА_13, ідентифікаційний номер НОМЕР_11) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_13(АДРЕСА_14, ідентифікаційний номер НОМЕР_12) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_14(АДРЕСА_15, ідентифікаційний номер НОМЕР_13) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати у справі у розмірі 5,00 грн. витрат на сплату державного мита та 13,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення віднести на позивача.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В.Єременко