Рішення № 74889110, 21.06.2018, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/116/18

Провадження № 2/697/197/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді – Русакова Г.С.

за участю секретаря судового засідання – Берегової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушеням термінів її виплати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в подальшому уточненим до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушеням термінів її виплати. Свій позов мотивує тим, що ОСОБА_1 працював у Дебальцевському загоні воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця» з 13.03.2000 по 05.09.2016. Відповідно до наказу № 32/НОР-ос від 05.09.2016 позивача звільнено на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, про що зроблено відповідний запис до його трудової книжки. Згідно довідки Дебальцевського загону воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» № 394 від 05.10.2017 заборгованість по заробітній платі з лютого 2016 і по дату звільнення склала 30172,94 грн., в тому числі: за лютий 2016 – 2571,88 грн., за березень 2016 – 4902,24 грн., за квітень 2016 – 4036,45 грн., за травень 2016 – 3968,58 грн., за червень 2016 – 3062,56 грн., за липень 2016 – 2689,46 грн., за серпень 2016 – 3025,06 грн., за вересень 2016 – 5916,71 грн. Ні в день ознайомлення з наказом про звільнення, ні в день видачі трудової книжки відповідач не провів з позивачем повний розрахунок та не виплатив йому заробітну плату. Крім того, повного розрахунку не здійснено й до цього часу. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 25.01.2018 складає 64420,48 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 30172,94 грн., компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в період з лютого 2016 року по 25 січня 2018 року в сумі 6194,03 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що складає 64420,48 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, направила до суду телефонограму про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задоволити в заявлених розмірах.

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду свої заперечення, відповідно до яких ПАТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) як нова юридична особа утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Статут ПАТ «Українська залізниця» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735. Відповідно до указаної постанови ПАТ «Українська залізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Серед таких підприємств є і Державне підприємство «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957), яке повинне бути відповідачем у справі. З положень наведеного закону та постанови Кабінету Міністрів України № 200, вбачається, що усі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Українська залізниця», реорганізовуються шляхом злиття. Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями. Так, зокрема, юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 ЦК Україні), комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 ЦК України). Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав та обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта. Таким чином, відповідач вважає, що за відсутності затвердження передавального акта сама по собі вказівка у Законі та постанові Кабінету Міністрів України № 200 та Статуті, про те, що ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, у тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця», не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів. За таких обставин, відповідач вважає, що ПАТ «Українська залізниця» не стало правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця», тому є неналежним відповідачем у справі, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши заперечення, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до записів, які містяться у трудовій книжці, ОСОБА_1 працював в Дебальцівському загоні воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» з 13.03.2000 по 05.09.2016 (а.с.21-23).

Згідно наказу (розпорядження) № 32/НОР-ос від 05.09.2016 вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.18).

З довідки про заборгованість по заробітній платі № 394 від 05.10.2017, виданій Дебальцевським загоном воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця» вбачається, що заборгованість по заробітній платі на дату звільнення складає 30172,94 грн. (а.с.33).

За змістом ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У той же час необхідно зазначити, що у частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року).

Більше того, відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року передбачено, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Таким чином, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є наслідком порушення виплати належних сум працівникові у день звільнення, а відтак вказаний спір належить до категорії тих, що виникають через порушення законодавства про оплату працю, а тому з такими вимогами позивач має право звернутись до суду без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено факт сплати заробітної плати позивачу після звільнення з Дебальцевського загону воєнізованої охорони ДП «Донецька залізниця», вимоги позивача про стягнення заробітної плати підлягають задоволенню, оскільки відповідно до наданих позивачем відомостей розмір нарахованої, проте не сплаченої заробітної плати, складає 30172,94 грн.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, то позивач просив стягнути цю суму з 01.02.2016 по 25.01.2018 включно, тому суд при обчисленні його розміру застосовує положення п. п. 1, 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та виходить з такого.

З приводу розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд у цьому випадку керується положеннями пп. «л» п. 1, п. п. 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Середньоденний заробіток розраховується відповідно до даної постанови та даних відповідача про розмір заробітної плати позивача за два місяці до звільнення, а саме за липень 2016 року в сумі 2689,46 грн. та серпень 2016 року в сумі 3025,06 грн. (а.с.33)., середньоденна сума заробітної плати складає 129,87 грн. (2689,46 грн. + 3025,06 грн. = 5714,52 грн. / 44 робочих днів (22 рочих дня у липні та 22 робочих дня у серпні) = 129,87 грн.). Отриманий середньоденний заробіток слід помножити на кількість робочих днів за розрахунковий період - з 06.09.2016 (наступний день після звільнення) по 24.01.2018 (347 робочих днів х 129,87 грн.) = 45064,89 грн.

При вирішенні позовних вимог щодо зобов'язання виплати заборгованості по компенсації за несвоєчасно сплаченої заробітної плати, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Порядок індексації регулюється Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Постановами Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 та від 20.12.1997 за № 1427.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі якщо має місце затримка виплати заробітної плати на кілька місяців індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін, поділених на 100 відсотків.

Враховуючи те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження або спростування викладених у позовній заяві відомостей, суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок компенсації втрати громадянином частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати за період з лютого 2016 року по грудень 2017 року у сумі 6194,03 грн.

Посилання відповідача на те, що ПАТ «Укрзалізниця» не є правонаступником ДП «Донецька залізниця» та не відповідає за зобов'язаннями останнього спростовуються наступним.

Державне підприємство «Донецька залізниця» на теперішній час є юридичною особою та громадських формувань у передбаченому законом порядку не припинило свою діяльність.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Аналіз наведеної норми права дає підстави, що за її змістом належним відповідачем у справі є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою працівником укладений трудовий договір.

У той же час, Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Постанова № 200) і додатком 1 (Постанова № 200) до неї; до списку юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Укрзалізниця», віднесено ДП «Донецька залізниця».

Законом № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - Товариство).

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Пунктом 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 4442-VI встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення товариства залізничного транспорту загального користування відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Відповідно до Закону № 4442-VI та на виконання його вимог Постановою № 200 утворено ПАТ «Українська залізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття.

Із комплексного аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ «Українська залізниця», на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка на підставі цього Закону від імені держави здійснює функції вищого органу управління Товариством.

Зважаючи на викладене, питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом № 4442-VI, в якому публічне акціонерне товариство взяло на себе обов'язки відповідати за зобов'язаннями, зокрема із виплати заробітної плати перед працівникам Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Та обставина, що майно ДП «Донецька залізниця» перебуває на території, яка не підконтрольна Україні, та відповідно не передано його до ПАТ «Українська залізниця» за передавальним актом у відомче управління ПАТ «Українська залізниця», не може бути обставиною залежності працівника від отримання ним законних виплат за виконану роботу.

При цьому, у межах своїх повноважень та на часткову зміну п. 5 Постанови № 200 Кабінет Міністрів України 12 листопада 2014 року прийняв Постанову № 604, згідно з якою майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включаються до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 зазначеної Постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 цієї Постанови.

З наведених підстав, керуючись положеннями ст. 7 Закону № 4442-VI, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 2 , 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 21, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, ст. 7 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», ст. ст. 12, 13, 81, 259, 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушеням термінів її виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (адреса якого: м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, поштовий індекс 84404, код ЄДРПОУ 01074957) ПАТ «Укрзалізниця» (адреса: МСП м. Київ-150, вул. Тверська, 5, поштовий індекс 03150, код ЄДРПОУ 40075815), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі в розмірі 30172,94 грн. (тридцять тисяч сто сімдесят дві гривні 94 копійки).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (адреса якого: м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, поштовий індекс 84404, код ЄДРПОУ 01074957) ПАТ «Укрзалізниця» (адреса: МСП м. Київ-150, вул. Тверська, 5, поштовий індекс 03150, код ЄДРПОУ 40075815), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в період з лютого 2016 року по 25 січня 2018 року в сумі 6194,03 грн. (шість тисяч сто дев'яносто чотири грн. 03 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (адреса якого: м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, поштовий індекс 84404, код ЄДРПОУ 01074957) ПАТ «Укрзалізниця» (адреса: МСП м. Київ-150, вул. Тверська, 5, поштовий індекс 03150, код ЄДРПОУ 40075815), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2016 по 24.01.2018 в розмірі 45064,89 грн. (сорок п'ять тисяч шістесят чотирі гривні 89 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (адреса якого: м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, поштовий індекс 84404, код ЄДРПОУ 01074957) ПАТ «Укрзалізниця» (адреса: МСП м. Київ-150, вул. Тверська, 5, поштовий індекс 03150, код ЄДРПОУ 40075815), судовий збір в розмірі 704,80 грн. на користь держави.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Суми невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку визначено без урахування утриманих податків з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_3

Згідно оригіналу, який знаходиться в матеріалах справи № 697/116/18

Головуючий Г . С . ОСОБА_3