Постанова № 74888782, 13.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Харків

справа № 635/6683/15-ц

провадження № 22ц/790/133/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Огар І.В,

імена (найменування сторін):

позивач – Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2016 року в складі судді Березовської І.В.,

у с т а н о в и в:

В вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_4» (далі – ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2007 року укладено Кредитний договір № 67, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_4 (далі – ВАТ «ВіЕйБі Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 31 535 доларів США 00 центів зі сплатою 16,5% річних строком до 27 лютого 2027 року.

В цей же день з метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором укладено Договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 поручився перед ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», за виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором.

Однак умови кредитного договору виконані не були, у зв’язку з чим станом на 30 липня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 442 038 грн. 72 коп. (18 995 доларів США 00 центів – непогашений кредит; 1 522 доларів США 05 центів – заборгованість за відсотками за користування кредиту, 10 865 грн. 57 коп. – неустойка за несвоєчасне погашення кредиту).

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» дану суму заборгованості.

В уточнених 18 травня 216 року вимогах просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» суму заборгованості за Кредитним договором від 27 лютого 2007 року № 67 станом на 22 квітня 2016 року в загальному розмірі 601 876 грн. 38 коп. (18 995 доларів США 00 центів – непогашений кредит; 3 846 доларів США 05 центів – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 22 293 грн. 62 коп. – неустойка за несвоєчасне погашення кредиту).

18 листопада 2015 року ОСОБА_5 – представник ОСОБА_2 подала письмові заперечення на позов.

Заперечення, з урахуванням уточнень, мотивовані тим, що прострочена заборгованість за тілом кредиту розрахована з урахуванням процентів в розмірі 16,5%, а не 14%, як зазначено в тексті Кредитного договору від 27 лютого 2007 року № 67; ОСОБА_2 неодноразово звертався до позивача з пропозицією переведення боргу в гривневий еквівалент та погашення кредиту в національній валюті України, однак йому було відмовлено; крім того, розрахунок заборгованості не містить розрахунку неустойки.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2016 року позов задоволено.

З ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» солідарно стягнута заборгованість за Кредитним договором від 27 лютого 2007 року № 67 в загальному розмірі 601 876 грн. 38 коп. та по 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором від 27 лютого 2007 року № 67 належним чином не виконали, у зв’язку з чим сума заборгованості в загальному розмірі 601 876 грн. 38 коп. підлягає солідарному стягненню з підстав, передбачених частинами 1, 2 статті 543 ЦК України.

07 вересня 2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він добросовісно щомісяця з 2007 року по 2015 рік сплачував кошти в рахунок погашення кредиту в іноземній валюті; наведені в позовній заяві суми прострочених заборгованостей викликають сумніви правильності щодо їх обчислення та не містять чіткого розрахунку неустойки.

11 грудня 2017 року ОСОБА_6 – представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» подала заперечення на апеляційну скаргу.

Заперечення мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційних скарг - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 27 лютого 2007 року укладено Кредитний договір № 67, відповідно до умов якого ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 31 535 доларів США 00 центів строком до 27 лютого 2027 року.

В цей же день з метою забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором укладено Договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 поручився перед ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк» за виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за Кредитним договором № 67 від 27 лютого 2007 року.

У відповідності до розрахунку станом на 22 квітня 2016 року заборгованість складає суму в загальному розмірі 601 876 грн. 38 коп. (18 995 доларів США 00 центів – непогашений кредит; 3 846 доларів США 05 центів – заборгованість за відсотками за користування кредиту, 22 293 грн. 62 коп. – неустойка за несвоєчасне погашення кредиту).

Згідно з пунктом 1.3. Кредитного договору № 67 від 27 лютого 2007 року за користування кредитними коштами встановлювалася плата в розмірі 14% річних.

В пунктах 5.1. та 6.1.1. Кредитного договору № 67 від 27 лютого 2007 року сторони погодили, що при зміні вартості кредитних коштів на ринку фінансових послуг сторони за ініціативою банку протягом трьох днів переглядають процентну ставку за користування кредитними коштами за цим договором. У разі недосягнення згоди позичальник зобов’язаний протягом двадцяти робочих днів з дня отримання письмової пропозиції банку про зміну процентної ставки, повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами та можливі штраф та пеню. Після повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, можливого штрафу та пені дія цього договору припиняється. Не отримання банком письмової відповіді потягом двадцяти днів з моменту надіслання банком пропозиції щодо зміни процентної ставки, є підставою для дострокового припинення договору. Позичальник гарантує, що він має право на укладення цього договору і виконання своїх зобов’язань по ньому і відсутні будь-які обставини, що обмежують його право укласти і виконати цей договір.

11 листопада 2008 року банк звернувся до відповідача з листом, в якому згідно з пунктами 5.1. та 6.1.1. Кредитного договору № 67 від 27 лютого 2007 року ініціював підвищення процентної ставки до 16,5% річних з 01 грудня 2008 року.

Додатковою угодою від 21 листопада 2008 року пункт 1.3. вказаного кредитного договору викладено в іншій редакції, а саме - за користування кредитними коштами встановлювалася плата в розмірі 16,5% річних.

Додатковою угодою від 26 січня 2010 року сторони домовились, що розмір процентної ставки за користування кредитним коштами, обумовлений пунктом 1.3. основного договору з 01 грудня 2008 року встановлювався 16,5% річних. Підпункт 2.5,1. пункту 2.5. розділу 2. «Загальні умови» також викладено в іншій редакції, а саме – позичальник зобов’язався щомісячно до 25 числа кожного календарного місяця поповнювати свій поточний рахунок, визначений в пункті 2.1.3. договору, шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов цього договору (пункти 1, 2).

Вказані додаткові угоди особисто підписані ОСОБА_2

Крім того, Додатковим договором від 26 січня 2010 року, особисто підписаним банком, боржником та поручителем, пункт 1.1. розділу 1. «Предмет договору» Основного договору викладено також в іншій редакції, а саме – погоджено, що поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов’язань у повному обсязі за Кредитним договором № 67 від 27 лютого 2007 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику надано кредит в сумі 31 535 доларів США 00 центів на придбання нерухомості зі сплатою з 01 грудня 2008 року за ставкою 16,5% річних, строком повернення 27 лютого 2027 року.

Установлено, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом. Так, станом на 22 квітня 2016 року в загальному розмірі 601 876 грн. 38 коп. (18 995 доларів США 00 центів – непогашений кредит; 3 846 доларів США 05 центів – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 22 293 грн. 62 коп. – неустойка за несвоєчасне погашення кредиту).

За змістом статей 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України установлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 546 ЙЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Разом з тим за приписами частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Задовольняючи позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» і стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором від 27 лютого 2007 року № 67, суд першої інстанції правильно виходив із доведеності та обґрунтованості позивачем заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для стягнення суми в розмірі 601 876 грн. 38 коп., яка утворилась внаслідок неналежного виконання позичальником взятих за кредитним договором зобов’язань. Судом встановлено правильність розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 27 лютого 2007 року 67 за період з 28 лютого 2007 року по 26 березня 2016 року, який підтверджує невиконання боржником взятих на себе зобов’язань перед кредитором. Зокрема, із розрахунку вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитом здійснено за період з 26 січня 2015 року по 25 лютого 2015 року в розмірі 129 доларі 07 центів. Протилежного боржник не довів, належних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості не надав.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що наведені в позовній заяві суми прострочених заборгованостей викликають сумніви правильності щодо їх обчислення та не містять чіткого розрахунку неустойки, є безпідставними. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 – представник позивача пояснила, що розмір пені розраховувався за ставками, зазначеними в договорі. Так, в пункті 4.5. Кредитного договору від 27 лютого 2007 року № 67 сторонами було погоджено, що за несвоєчасне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20% від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. Тому пеня нараховувалась із такого розрахунку: тіло кредиту + відсоток на дату розрахунку = сума + комісія (якщо існувала) + 20% на розрахунок заборгованості.

Посилання на те, що боржник добросовісно щомісяця з 2007 року по 2015 рік сплачував кошти в рахунок погашення кредиту в іноземній валюті, на висновки суду не впливають та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п.1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 серпня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 6 656 грн. 71 коп. (шість тисяч шістсот п’ятдесят шість грн. 71 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_8