Постанова № 74883376, 14.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/2966/17 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/783/1337/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м.Львів

Справа № 442/2966/17

Провадження № 22-ц/783/1337/18

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Іванова О.О.

з участю ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, постановлену у м.Дрогобичі 12 березня 2018 року (суддя Кучаковський Ю.С.)

у справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

встановила:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4, про стягнення з відповідача в його користь боргу за договором позики в розмірі 40 000 доларів США.

7 березня 2018 року позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, позначений на плані літ. «А-2», загальною площею 244, 3 кв.м, житловою площею 100,9 кв.м, що знаходиться у м. Дрогобичі Львівської області на вулиці Св. Юра, 27/7, та належить ОСОБА_4, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що відповідач є власником згаданого будинку, іншого майна згідно інформаційної довідки у відповідача немає. Оскільки загальна сума боргу відповідача перед позивачем є значною та становить 40 000 доларів США, а ОСОБА_4 ухиляється від виконання договору та не вчинив жодних дій на погашення заборгованості, зазначає, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також загроза відчуження відповідачем належного йому будинку, що може унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2018 року заяву задоволено.

Постановлено накласти арешт на житловий будинок, позначений на плані літ. «А-2», загальною площею 244, 3 кв.м, житловою площею 100,9 кв.м, що знаходиться у м. Дрогобичі Львівської області на вулиці Св. Юра, 27/7, та належить ОСОБА_4, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначає, що у будинку, на який накладено арешт, проживає вона, її малолітня донька, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стверджує, що оскаржувана ухвала порушує права її та малолітньої дитини. Вказує, що вжитий захід забезпечення позову унеможливлює належне проживання у будинку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Встановлено, що між сторонами існує спір щодо стягнення боргу за договором позики в розмірі 40 000 доларів США..

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності та інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи зі змісту ст.ст. 149-150 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до цього Закону державна реєстрація обтяжень нерухомого майна здійснюється в Державному реєстрі прав органами державної реєстрації прав на підставі ухвали суду про накладення арешту на нерухоме майно.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ст. 3).

У ч. 4 ст. 3 Закону, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 6 березня 2018 року № 116447442: ОСОБА_4 є власником житлового будинку загальною площею 244, 3 кв.м, житловою площею 100,9 кв.м, що знаходиться у м. Дрогобичі на вулиці Св. Юра, 27/7; на даний час він утримується в місцях позбавлення волі; відомості про наявність у нього доходів чи іншого майна відсутні.

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Встановлено, що вид забезпечення позову, запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення по справі, між сторонами існує спір.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Ухвала суду прийнята з додержанням норм процесуального права.

Доводи ОСОБА_2, що застосування судом оспорюваних нею заходів забезпечення позову порушує її житлові права, а також житлові права дитини, зокрема унеможливлює проживання у спірному будинку, не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Керуючись: п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2018 рокузалишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 червня 2018 року.

Головуючий

Судді