Постанова № 74880142, 18.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2902/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та ОСОБА_3 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя – Осташ А.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі о 12 год 28 хв 05 березня 2018 року, повне судове рішення складено 12 березня 2018 року, у справі №819/2386/17 за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.12.2018 ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся в суду з позовом до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – ОСОБА_5), просив визнати незаконним рішення та дії відповідача щодо незастосування заробітної плати для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року період з лютого 1994 року по січень 1999 року включно, згідно довідок від 12.12.2013 за №2474-1/с та №2474-2/с, виданих Муніципальною архівною установою міста ОСОБА_2 і Надимського району, виключивши 10% найбільш невигідного періоду страхового стажу з квітня 2006 року по червень 2010 року включно та обчислити індивідуальний коефіцієнт заробітку, включаючи весь фактичний заробіток, який відображений у вищенаведених довідках без його обмеження; зобов’язати врахувати заробітну плату для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року період з лютого 1994 року по січень 1999 року включно, згідно довідок від 12.12.2013 за №2474-1/с та №2474-2/с, виданих Муніципальною архівною установою міста ОСОБА_2 і Надимського району, виключивши 10% найбільш невигідного періоду страхового стажу з квітня 2006 року по червень 2010 року включно та обчислити індивідуальний коефіцієнт заробітку, включаючи весь фактичний заробіток, який відображений у вищенаведених довідках без його обмеження; зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії та виплатити недоплачені суми з 20.06.2017.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, викладене в листі від 14.12.2017 №446/0-11, в частині відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_3 за період з лютого 1994 року по 13 липня 1998 року із зняттям обмеження в застосуванні коефіцієнту 5,6 за вказаний період та врахуванням фактичного заробітку отриманого за вказаний період, відповідно до довідок від 12.12.2013 за №2474-1/с та №2474-2/с, виданих Муніципальною архівною установою міста ОСОБА_2 і Надимського району; зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 за період з лютого 1994 року по 13 липня 1998 року із зняттям обмеження в застосуванні коефіцієнту 5,6 за вказаний період та врахуванням фактичного заробітку отриманого за вказаний період відповідно до довідок від 12.12.2013 за №2474-1/с та №2474-2/с, виданих Муніципальною архівною установою міста ОСОБА_2 і Надимського району та виплатити недоотримані суми з 30.11.2017; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час отримання позивачем заробітної плати період з лютого 1994 року по 13 липня 1998 року обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, так як такі встановлені лише 13.07.1998 Постановою Кабінету Міністрів України №1064 «Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів», страхові внески сплачувалися до Пенсійного фонду з всієї (повної) заробітної плати, яку позивач отримував у вказаний період, а тому дії відповідача щодо нарахування пенсії із обмеженого заробітку у межах сум, що не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання заробітку, за період з квітня 1994 року по 13 липня 1998 року є неправомірними. Водночас, позивач не наполягав на задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача незаконними щодо незастосування ОСОБА_3 заробітної плати для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року за період з лютого 1994 року по січень 1999 року включно та виключення 10% найбільш невигідного періоду страхового стажу з квітня 2006 року по червень 2010 року включно та зобов'язання це врахувати, оскільки погодився із позицією відповідача щодо того, що оптимальний варіант заробітку, який відповідає періоду з червня 1994 року по травень 1999 року вибрано автоматичним способом, хоча заяви про зменшення позовним вимог позивач не подав, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області просило скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районного коефіцієнта та північної надбавки проводиться за період роботи до 01.01.1992, оскільки Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» з 01.01.1992 було передбачено, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, обчислення заробітної плати, із якої призначаються пенсії, проводиться із виключенням цих сум. Скаржник вказує, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено включення до заробітної плати північної надбавки та районного коефіцієнта. Також зазначає, що відповідно до долучених довідок до пенсійної справи про заробітну плату за період з лютого 1994 року по червень 2000 року вибрано оптимальний варіант заробітку, який відповідає періоду з 01.06.1994 по 01.05.1999 автоматизованим способом. Крім того, виключено період заробітної плати з квітня 2006 року по червень 2010 року. Скаржник звертає увагу, що ОСОБА_3 отримує пенсію тільки з 09.04.2014. Покликається на п.2 ст.41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка підлягає до застосування у спірному випадку.

ОСОБА_3 просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що норми чинного законодавства України щодо застосування обмежень розміру заробітної плати як такі, що обмежують права позивача щодо отримання пенсії в більшому розмірі, не підлягають до застосування. Скаржник вказує, що страхові внески нараховуються на всю суму заробітної плати, включаючи районні та поправочні коефіцієнти без урахування яких-небудь відрахувань та незалежно від джерел виплати. Крім того, зазначає, що суд невірно зобов’язав відповідача провести перерахунок пенсії з 30.11.2017, оскільки позивач не знав і не міг знати, що відповідач незаконним рішенням порушив його права, а дізнавшись оскаржив в установленому законом порядку, тому вважає, що слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду та відповідно провести перерахунок пенсії з 28.06.2017.

ОСОБА_5 подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в якому зазначило, що для обчислення індивідуального коефіцієнта заробітку враховуються розмір заробітної плати без врахування районного коефіцієнта та північної надбавки, до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу) у межах сум, які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Також зауважує, що позивач отримує пенсію тільки з 09.04.2014.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Тернопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та з 09 квітня 2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальний стаж роботи 39 років 6 місяців 7 днів.

Для обчислення пенсії ОСОБА_3 подав до ОСОБА_5 довідки про заробітну плату:

- від 12.12.2013 №2474-1/с, №2474-2/с, №2727/с, видані Муніципальною архівною установою м. Надима і Надимського району, за період роботи з 1994-2002 роки;

- від 28.11.2013 №25/3838, №25/3839 та від 18.03.2014 №25/820, видані ВАТ «Арктикнафтогазбуд» за період роботи з 2002-2014 роки. Вказане підприємства знаходилося в м.Надим Ямало-Ненецького автономного округу в районі Крайньої Півночі.

30.11.2017 ОСОБА_4, представник ОСОБА_3, звернувся в ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 із заявою (а.с.10), просив переглянути пенсійну справу ОСОБА_3 та перерахувати пенсію шляхом:

- застосувати заробітну плату для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року період з лютого 1994 по січень 1999;

- виключити 10% найбільш невигідного періоду страхового стажу з квітня 2006 року по червень 2010 року включно;

- обчислити індивідуальний коефіцієнт заробітку, включивши весь фактичний заробіток, який відображений у довідках без його обмеження.

ОСОБА_5 від 14.12.2017 №446/0-11 ОСОБА_4 повідомлено, що для обчислення індивідуального коефіцієнта заробітку враховуються розмір заробітної плати без врахування районного коефіцієнта та північної надбавки, відповідно до долучених довідок про заробітну плату за період з лютого 1994 року по червень 2000 року вибрано оптимальний варіант заробітку, який відповідає періоду з червня 1994 року по травень 1999 року, крім того виключено період заробітної плати з квітня 2006 року по червень 2010 року. Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_3 станом на 01.12.2017 становить 5151,87 грн., а саме: 5093,79 – розмір пенсії за віком, 58,08 грн. – доплата за 4 роки понаднормативного стажу (а.с.23-24).

Вважаючи дану інформацію відмовою в проведенні перерахунку пенсії, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, (далі – Закон №1058-IV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5 ч.1 ст.40 Закону №1058-IV).

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відтак, обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, іншого чинним законодавством не передбачено.

З копії трудової книжки ОСОБА_3 серії БТ-І №0259227 вбачається, що 23.02.1994 позивач прийнятий монтажником внутрішніх сантехсистем та обладнання четвертого розряду для роботи вахтовим методом в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області у АТ «Ярмалгазпромбуд», де працював до 28.06.2002 та звільнений за власним бажанням (а.с.25-32).

Згідно з наявними в матеріалах справи архівними довідками від 12.12.2013 №2474-1/с, №2474-2/с та від 31.01.2014 №2727/с, які подавались позивачем в ОСОБА_5 для призначення пенсії, з лютого 1994 по січень 1999 позивач отримував заробітну плату в АТ «Ярмалгазпромбуд», довідки видані на підставі особових рахунків по заробітній платі позивача.

Тобто, період роботи позивача з лютого 1994 по січень 1999 та отримана заробітна плата, яку просить врахувати позивач при обчисленні пенсії, підтверджуються записами в трудовій книжці та поданими позивачем архівними довідками, достовірність даних яких відповідачем під сумнів не ставиться, а відтак суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в силу положень ст.40 Закону №1058-IV, відповідач неправомірно відмовив у врахуванні ОСОБА_3 заробітної плати для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року за період з лютого 1994 року по січень 1999 року включно.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону (період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації), та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Таким чином, законодавцем надано перевагу особі, яка звертається за призначенням пенсії, а саме можливість виключення з обчислення заробітку «невигідних» періодів, що має на меті проведення оптимізації заробітку, яка проводиться з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що «оптимізація» в сумі складе не більш як 10 відсотків тривалості всього страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Тобто, за вибором пенсіонера з періоду, за який вираховується заробітна плата (дохід), може бути виключено (оптимізовано) вищенаведені у ст.24 та 40 Закону №1058-IV періоди, але у сумі, такі повинні становити не більше як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить виключити найбільш невигідний період страхового стажу з квітня 2006 по червень 2010, що при загальному стажі позивача 39 років 6 місяців 7 днів не перевищує 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі, а відтак позовна вимога про виключення зазначеного періоду є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача провести обчислення індивідуального коефіцієнту заробітку, включаючи весь фактичний заробіток, який відображений у вищенаведених довідках без його обмеження, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону №1058-IV, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з даними архівних довідок про заробітну плату від 12.12.2013 № 2474-1/с, №2474-2/с, №2727/с, виданих Муніципальною архівною установою м. Надима і Надимського району за період роботи з 1994-2002 роки вказана в них заробітна плата нарахована з врахуванням районного коефіцієнту та північних надбавок.

Як зазначено ОСОБА_5 у листі від 14.12.2017 №446/0-11, відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 для обчислення індивідуального коефіцієнта заробітку за періоди роботи з 01.06.1994 по 31.05.1999, з 01.07.2000 по 31.12.2006, з 02.05.2007 по 12.02.2009, з 11.03.2009 по 28.02.2014 позивачу враховано розмір заробітної плати без врахування районного коефіцієнта та північної надбавки.

Відповідно до ст.96 Закону СРСР від 15 травня 1990 року №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі - Закон СРСР №1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

При вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону (ч.3 ст.96 Закону СРСР №1480-I).

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992, на яку покликається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі в обґрунтування заявлених ним вимог, закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Відтак покликання на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення чи перерахунку пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Відповідно до положень статті 14 Федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17 грудня 2001 року №173-ФЗ фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості особам, які проживають в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях, збільшується на відповідний районний коефіцієнт, який встановлюється Урядом Російської Федерації залежно від району (місцевості) проживання, на весь період проживання зазначених осіб у цих районах (місцевостях). При переїзді громадян на нове місце проживання в інші райони Крайньої Півночі і прирівняні до них місцевості, в яких встановлено інші районні коефіцієнти, фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається з урахуванням розміру районного коефіцієнта за новим місцем проживання. При виїзді громадян за межі районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей на нове місце проживання фіксований базовий розмір страхової частини трудової пенсії по старості визначається відповідно до пунктів 2 - 5 цієї статті (тобто без урахування районного коефіцієнта).

Не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта також і Законом №1788-XII та Законом №1058-IV, які регулюють питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового.

Слід зауважити, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 1994-2002 не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, у зв'язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.

Таким чином, районний коефіцієнт та північні надбавки, які пов'язані з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами, не підлягають врахуванню до заробітку при обчислені пенсії позивача, який проживає та якому призначено пенсію на території України.

Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 07.06.2018 (справа №345/3172/17) та від 05.06.2018 (справа №348/1660/16-а).

Щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження коефіцієнтом 5,6, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону №1058-IV визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01.07.1998) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу на місяць у розрахунку на кожного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду було встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 №1064 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподаткованого доходу, з яких сплачуються збори (внески) до соціальних фондів».

Відтак, на час отримання позивачем заробітної плати у період з лютого 1994 року по 12.07.1998 (включно) обмежень щодо сум оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справлялись збори (внески) до соціальних фондів не існувало, так як такі були встановлені 13.07.1998 Постановою Кабінету Міністрів України №1064 «Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів», а тому до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії повинні враховуватись суми виплат (доходу) отримувані особою у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином дії відповідача щодо нарахування пенсії позивачу із обмеженням заробітної плати за вказаний період коефіцієнтом 5,6 є правомірними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що лист відповідача від 14.12.2017 №446/0-11, направлений за результатом розгляду звернення ОСОБА_4 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_3, не є рішенням про відмову у перерахунку пенсії, прийнятим за результатом розгляду заяви в порядку визначеному Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а містить лише відомості інформаційного характеру, а тому позовна вимога в частині визнання незаконним рішення відповідача задоволенню не підлягає з вищевикладених підстав.

За таких обставин, враховуючи положення вказаних нормативно-правових актів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у врахуванні заробітної плати для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року за період з лютого 1994 року по січень 1999 року включно, згідно з довідками від 12.12.2013 за №2474-1/с та №2474-2/с, виданими Муніципальною архівною установою міста ОСОБА_2 і Надимського району, у межах сум, які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та виключенні 10% найбільш невигідного періоду страхового стажу з квітня 2006 року по червень 2010 року включно.

Щодо дати з якої слід здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 та виплатити недоплачені суми, то з врахуванням ч.2 ст.122 КАС України та дати звернення позивача із позовом до суду – 28.12.2017, такою слід вважати 28.06.2017, що судом першої інстанції враховано не було.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції вирішуючи даний публічно-правовий спір порушив норми матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Щодо судових витрат, то у відповідності до положень ст.139 КАС України та часткового задоволення позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_3 320 грн (триста двадцять гривень) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції про сплату №43858 від 22.12.2017, та 480 грн (чотириста вісімдесят гривень) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією №121Е1618Е9 від 11.04.2018.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Тернопільського об’єднаного ОСОБА_5 пенсійного фонду України Тернопільської області та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі №819/2386/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо неврахування ОСОБА_3 заробітної плати для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року за період з лютого 1994 року по січень 1999 року включно та не виключення 10% найбільш невигідного періоду страхового стажу з квітня 2006 року по червень 2010 року включно.

Зобов’язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області врахувати ОСОБА_3 заробітну плату для обчислення пенсії за 60 місяців підряд до липня 2000 року за період з лютого 1994 року по січень 1999 року включно, згідно з довідками від 12.12.2013 за №2474-1/с та №2474-2/с, виданими Муніципальною архівною установою міста ОСОБА_2 і Надимського району, у межах сум, які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та виключити 10% найбільш невигідного періоду страхового стажу з квітня 2006 року по червень 2010 року включно.

Зобов’язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 та виплатити недоплачені суми з 28.06.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_3 320 грн. (триста двадцять гривень) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції про сплату №43858 від 22.12.2017, та 480 грн. (чотириста вісімдесят гривень) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією №121Е1618Е9 від 11.04.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_6 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 22.06.2018