Постанова № 74879965, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3319/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Рижого А.А.,

представника відповідача: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохем Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ «Біохем Україна» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20 лютого 2017 року №0006151201, яким за затримку реєстрації податкових накладних до нього застосовано штраф.

В обгрунтування вимог посилається на те, що ним вчасно направлено для реєстрації податкові накладні, проте отримано квитанції з повідомленням про неможливість реєстрації через «можливе припинення договору про визнання електронної звітності», у той час як такий договір на момент направлення накладних був чинним, що не заперечується контролюючим органом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що порушення позивачем строку реєстрації податкових накладних у ЄРПН сталося не з вини платника податків, а через дії контролюючого органу, який за відсутності законодавчо визначених підстав відмовив у їх прийнятті. Місцевий суд дійшов до висновку, що за таких обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як протиправне.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення,яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права та не з'ясовано всі обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено перевірку дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної ТОВ «Біохем Україна», за результатом якої складено акт від 01.02.2017 №50/26-50-12-01-14.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, а саме порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платника податку на додану вартість та розрахунків коригування до таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а саме: податкові накладні від 21.12.2016 №81, 77, 75, 73, 78, 74,80, 76, 79; від 20.12.2016 №7271; від 22.12.2016 №№84, 82, 87, 88, 83, 85; від 23.12.2016 №№89, 90, 92, 94, 93 зареєстровані в ЄРПН 10.01.2017.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2017 №0006151201, яким позивачу нараховано штраф в сумі 34 587,97 грн.

Уважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

За приписами п. 120-1.1 ст. 120 Податкового кодексу порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу лише за наявності його вини.

З матеріалів справи убачається, що дійсно податкові накладні від 21.12.2016 №81, 77, 75, 73, 78, 74,80, 76, 79; від 20.12.2016 №7271; від 22.12.2016 №№84, 82, 87, 88, 83, 85; від 23.12.2016 №№89, 90, 92, 94, 93 зареєстровані в ЄРПН 10.01.2017, тобто з пропуском п'ятнадцятиденного терміну.

Разом із тим, податкові накладні були направлені для реєстрації з дотриманням п'ятнадцятиденного строку, а саме: від 20.12.2006 - 04.01.2017, податкові накладні від 21.12.2016 - 05.01.2017, податкові накладні від 22.12.2016 - 06.01.2017, податкові накладні від 23.12.2016 - 07.01.2017, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, які долучено до матеріалів справи.

При цьому, з квитанцій убачається, що документи доставлені до ДФС, проте не прийняті через порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА від 10.04.2008 №233, з посиланням на можливе припинення дії договору про визнання електронної звітності.

Натомість, судом установлено, що 28.12.2016 позивачем укладено з податковим органом договір №3 про визнання електронних документів, який набирав чинності з моменту його підписання сторонами.

Листом від 27.01.2017 №1116/10/26-50-08-04 податковий орган на запит позивача повідомив про чинність договору про визнання електронних документів та зазначив, що при відправленні податкових документів платник самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції).

Ані в суді першої інстанції, ані під час розгулу справи апеляційним судом відповідачем не надано доказів наявності підстав для відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації.

Наведені обставини свідчать про те, що підставою для неприйняття податкових накладних в електронному вигляді та відмови в їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних послугували причини, які не відповідали дійсності, а позивач, у свою чергу, під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації цих документів у Реєстрі в термін до 15 днів.

Таким чином, оскільки затримка реєстрації податкових накладних виникла не з вини позивача, висновок суду першої інстанції про протиправність застосування контролюючим органом до нього штрафу згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічним правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №815/2745/17.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення позивачем вимог податкового законодавства України, однак не наводить жодного доводу відносно висновків місцевого суду про протиправність застосування контролюючим органом до позивача штрафу.

Таким чином, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року).