Рішення № 74877234, 15.06.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/89/18

Провадження № 2/347/212/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

Головуючої-судді: ОСОБА_1,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

з участю представника позивачки : ОСОБА_2

представника відповідача : ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Нижньоберезівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання нечинними рішень Нижньоберезівської сільської ради в частині передачі у власність земельної ділянки, передачу землі у власність, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до Нижньоберезівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання нечинними рішень Нижньоберезівської сільської ради в частині передачі у власність земельної ділянки, передачу землі у власність.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_4 являється власником житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташовані по вул.Шевченка,609 в с.Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області. За даним спадковим будинковолодінням за померлою ОСОБА_6 числилася земельна ділянка загальною площею біля 0,80га. А тому, маючи право на отримання у безоплатну приватну власність земельну ділянку, що під будівлями та для їх обслуговування в розмірі, що не перевищує 0,25га, позивачка звернулася до сільської ради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо саме такої площі земельної ділянки. Рішенням Нижньоберезівської сільської ради №13-9/2012 від 07.07.2012р. земельну ділянку площею 0,57га, яка рахувалася за господарством ОСОБА_6 передали у вільний земельний фонд сільської ради. Рішенням цієї ж ради від 14.04.2013р. №5-13/2013 позивачці надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,10га, а ОСОБА_7 на 0,50га. З таким рішенням позивачка не погодилася і оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.03.2014р. змінено рішення Косівського районного суду від 04.12.2013р., визнано недійсним та скасовано рішення Нижньоберезівської сільської ради від 14.04.2013р. №5-13/2013 та зобов»язано Нижньоберезівську сільську раду розглянути питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будвіель і споруд, яка розташована по вул.Шевченка, 609, с.Нижній Березів, Косівського району. ДВС було закінчено виконавче провадження щодо виконання рішення суду на підставі рішення Нижньоберезівської сільської ради від 22.07.2014р. №1-19/2014р. Вважає, що рішення сільської ради від 22.07.2014р., яким позивачці було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на 0,10га земельної ділянки є незаконним і суперечить рішенню Апеляційного суду від 03.03.2014р., оскільки належні ще їй 0,15га було виділено ОСОБА_7 А тому, вважає, що сільську раду слід зобов»язати передати позивачці ще 0,15га землі і тоді сумарно розмір земельної ділянки буде становити 0.25га та в повній мірі відповідати рішенню Апеляційного суду від 03.03.2014р. Просить позов задоволити та визнати нечинними та скасувати рішення Нижньоберезівської сільської ради від 22.07.2014 р.№ 1-19/2014 в частині залишення в силі рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 14.04.2013 р. № 5-13/2013, свідоцтво про право власності на земельні ділянки № 1 площею 0,3251 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2623684201:01:001:0283 та земельну ділянку №2 площею 0,1640 га. кадастровий номер 2623684201:01:001:0284 для ведення особистого селянського господарства, що в с.Нижній Березів вул.Шевченка б/н Косівського району Івано-Франківської області, які видані на прізвище ОСОБА_7 та скасувати їхню реєстрацію, оскільки рішення про надання таких ділянок ОСОБА_7 скасовано Апеляційним судом. А також визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 0,15га, що по вул.Шевченка,609 в с.Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області за цільовим призначенням під будівлями та для їх обслуговування. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що Нижньоберезівською сільською радою рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.03.2014р. виконано в повному обсязі. На виконання даного рішення суду вони запросили до сільської ради ОСОБА_4, дружину ОСОБА_7 – ОСОБА_5 та рішенням сільської ради від 22.07.2014р. скасували рішення цієї ж ради від 14.04.2013р., яким ОСОБА_4 виділили 0,10га землі для ОЖБ та 0,15га на урочищі «Берег», так як то була її колишня земля. Позивачка з цим погодилася, подала заяву та розпочала приватизацію земельної ділянки, а також виготовила кадастровий план. Однак, йому не відомо чому через 3 роки вона знову оскаржує рішення сільської ради. Також зазначив, що ОСОБА_7 виготовив державні акти на виділену йому земельну ділянку та після його смерті ОСОБА_5 прийняла спадщину, належним чином оформивши спадкове майно. А тому, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просить в позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з"явилася, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 1,2 ст.152 ЗК України зазначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1ст.154 ЗК України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4 являється власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в с.Нижній Березів, вул.Шевченка,609, Косівського району, Івано-Франківської області, що стверджується копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2013р. Даний житловий будинок вона успадкувала за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 02.02.2012р., являється на даний час його законним власником та проживає в ньому.

Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 за життя на праві користування належала земельна ділянка площею 0,25га для обслуговування будинку та господарських споруд, а також 0,32га для ведення сільського господарства.

А тому, ОСОБА_4 успадкувавши житловий будинок в 2013р. звернулася до Нижньоберезівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на 0,25га землі, для обслуговування спадкового житлового будинку.

Згідно рішення Нижньоберезівської сільської ради від 14.04.2013р. №2-13/2013 позивачці надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,10га, а ОСОБА_7 рішенням цієї ж ради від 14.04.2013р. № 5-13/2013 - 0,50га землі для ОСГ. Такі дії сільської ради позивачкою оскаржувались в суді, оскільки вони являються незаконними, так як частина спадкового майна, а саме земельної ділянки була передана ОСОБА_7, який жодного відношення до спадкового майна не мав.

Відповідно до рішення Апеляційного суду від 03.03.2014р. змінено рішення Косівського районного суду від 04.12.2013р. та визнано недійсним та скасовано рішення Нижньоберезівської сільської ради, Косівського району №5-13/2013 від 14.04.2013р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ОСГ ОСОБА_7Д.». Зобов»язано Нижньоберезівську сільську раду, Косівського району, Івано-Франківської області розглянути питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по вул.Шевченка (Центр), 609 у с.Нижній Березів, Косівського району та знаходилася у користуванні ОСОБА_6 до дня її смерті 02.02.2012р.

Дане рішення суду звернуто до виконання у Косівський РВ ДВС та постановою головного державного виконавця відділу ДВС від 31.07.2014р. було закінчено виконавче провадження в зв»язку з виконанням рішення суду в повному обсязі на підставі рішення Нижньоберезівської сільської ради №1-19/2014 від 22.07.2014р.

Як вбачається з вище вказаного рішення сільської ради, на виконання рішення Апеляційного суду вирішено рішення тринадцятої сесії Нижньоберезівської сільської ради за №5-13/2013 від 14.04.2013р. залишити в силі і надати дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10га, для ОЖБ, яка знаходиться в с.Нижній Березів по вул.Шевченка(Центр), 609, Косівського району, Івано-Франківської області.

Суд вважає таке рішення в частині залишення в силі рішення сільської ради від 14.04.2013р. незаконним та таким, що порушує цивільні права та інтереси позивачки ОСОБА_4, оскільки сільська рада надаючи дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 0,10га продублювала попереднє рішення своєї ж ради, оскільки розмір земельної ділянки не змінився і цим самим не виконала рішення Апеляційного суду від 03.03.2014р., яким її було зобов»язано надати позивачці дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25га, для обслуговування житлового будинку.

Твердження представника відповідача в судовому засіданні про те, що сільською радою було скасовано рішення від 14.04.2013р. спростовується матеріалами справи, зокрема самим рішенням Нижньоберезівської сільської ради від 22.07.2014р. в якому чітко зазначено – «рішення тринадцятої сесії Нижньоберезівської сільської ради за №5-13/2013 від 14.04.2013р. залишити в силі», а тому яке рішення скасовано сільською радою про яке ствердив ОСОБА_3 суду не відомо.

Крім цього, в рішенні суду від 03.03.2014р. зобов»язано Нижньоберезівську сільську раду земельну ділянку розміром 0,25га з цільовим призначенням для ОЖБ в с.Нижній Березів по вул.Шевченка (Центр),609, Косівського району передати ОСОБА_4, а тому передача позивачці земельної ділянки розміром 0,15га на урочищі Берег жодним чином не відповідає вимогам зазначеним в рішенні суду і не являється його виконанням.

Частинами 1,2 ст.18 ЦПК України зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Такими діями сільської ради, а саме неналежним виконанням рішення Апеляційного суду в значній мірі порушуються права позивачки, оскільки вона являється законним власником житлового будинку після смерті ОСОБА_6, за життя ОСОБА_6 на праві користування для ОЖБ належала земельна ділянка, проте отримати спадкову земельну ділянку розміром 0,25га для ОЖБ вона немає можливості не зважаючи на рішення суду прийняті з цього приводу та її неодноразові скарги до різних інстанцій.

Згідно ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Такі ж положення містяться і в ч.1ст.377 ЦК України До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як роз»яснив Пленум ВС України в підпункті «г» пункту 18 постанови від 16.04.2004р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 1 січня 2010р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності , право користування на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст.377 ЦК України і ст..120 ЗК в редакції Закону України від 05.11.2009р. №1702-VІ (1702-17).

Тобто, успадковуючи житловий будинок позивачка на законних підставах набула право на отримання земельної ділянки для ОЖБ, проте, як ствердив її представник в судовому засіданні, вона на даний час користується тільки частиною землі, оскільки решта землі, незважаючи на наявність на ній житлового будинку, передана ОСОБА_7, який її приватизував ще в 2014році.

Як встановлено в судовому засіданні дружина ОСОБА_7- ОСОБА_5 після смерті чоловіка право власності на спадкове майно не отримала, а тому свідоцтво про право власності на земельні ділянки № 1 площею 0,3251 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2623684201:01:001:0283 та земельну ділянку №2 площею 0,1640 га. кадастровий номер 2623684201:01:001:0284 для ведення особистого селянського господарства, що в с.Нижній Березів вул.Шевченка б/н Косівського району Івано-Франківської області залишилися видані на прізвище ОСОБА_7.

Згідно з частиною 1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. А ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону, якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законодавством повноважень або в межах компетенції, але з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені обставини є всі підстави для скасування рішення Нижньоберезівської сільської ради від 22.07.2014 р.№ 1-19/2014 в частині залишення в силі рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 14.04.2013 р. № 5-13/2013 тасвідоцтва про право власності на земельні ділянки № 1 площею 0,3251 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2623684201:01:001:0283 та земельну ділянку №2 площею 0,1640 га. кадастровий номер 2623684201:01:001:0284 для ведення особистого селянського господарства, що в с.Нижній Березів вул.Шевченка б/н Косівського району Івано-Франківської області та видані на прізвище ОСОБА_7.

Скасовуючи свідоцтво про право власності на ім"я ОСОБА_7 суд виходить з того, що предметом спору у даній справі являється право позивачки на отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки площею 0,25га для обслуговування належного їй на праві власності домоволодіння по вул.Шевченка, 609 у с.Нижній Березів, Косівського району, що була закріплена за вказаним домоволодінням і знаходилась в користуванні попереднього власника. Дані обставини мають преюдиційну силу і повторно не підлягають доказуванню. Проте зважаючи на те, що право позивачки є порушеним, оскільки ОСОБА_7 вирішено передати частину земельної ділянки, що відводилась для ОЖБ, а рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.03.2014р. визнано недійсним та скасовано рішення Нижньоберезівської сільської ради, Косівського району №5-13/2013 від 14.04.2013р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ОСГ ОСОБА_7Д.», то даний документ не може залишатися чинним.

Що стосується позовної вимоги про визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,15га, що по вул.Шевченка,609 в с.Нижній Березів, Косівського району за цільовим призначенням під будівлями та для їх обслуговування, то в цій частині позову слід відмовити за відсутністю належних доказів в матеріалах справи.

На підставі наведеного, ст.ст. 116, 118, 120, 152 ЗК України, ст. 18, 82 ЦПК України та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Визнати нечинними та скасувати рішення Нижньоберезівської сільської ради від 22.07.2014 р.№ 1-19/2014 в частині залишення в силі рішення Нижньоберезівської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 14.04.2013 р. № 5-13/2013 та свідоцтво про право власності на земельні ділянки № 1 площею 0,3251 га. для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2623684201:01:001:0283 та земельну ділянку №2 площею 0,1640 га. кадастровий номер 2623684201:01:001:0284 для ведення особистого селянського господарства, що в с.Нижній Березів вул.Шевченка б/н Косівського району Івано-Франківської області та видані на прізвище ОСОБА_7 та скасувати їхню реєстрацію.

В задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М.І. Крилюк