Рішення № 74877105, 22.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1458/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2018 року ОСОБА_1 /надалі – позивач, ОСОБА_1К./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України /надалі - відповідач/, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат /надалі - третя особа, Полтавський ОВК/, де просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 58 Протоколу № 37 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 06 квітня 2018 року щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язати прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 975 від 25 грудня 2013 року як інваліду ІІ групи з 30.03.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 30 березня 2017 року йому вперше встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтями 16 та 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету ОСОБА_2 України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", а отже відмова відповідача є протиправною.

Ухвалою від 08.05.2018 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

15.05.2018 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в якому просили відмовити у задоволенні позову та зазначили, що на виконання судового рішення по справі № 552/8239/17 Полтавський ОВК направив до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Останнім прийнято рішення (протокол № 37 від 06.04.2018), яким відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу встановлена понад 3-місячний строк /а.с. 34/.

01.06.2018 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні вимог з тих підстав, що позивача було звільнено з лав Збройних Сил в 1981 році, а інвалідність йому встановлено у 2017 році, тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, у зв'язку із чим, враховуючи законодавчі зміни до положень пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пп.3 п. 6 Порядку № 975, позивач не має право на одноразову грошову допомогу. До того ж, виходячи зі змісту пп.3 п. 6 Порядку № 975, такий розмір одноразової грошової допомоги для колишніх військовослужбовців строкової військової служби як 200-кратний прожитковий мінімум не передбачений. Вказували, що вимога про зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги є формою втручання в дискреційні повноваження Міноборони та виходить за межі завдань адміністративного судочинства /а. с. 47-51/.

Оригінал відзиву, датований 30.05.2018, разом із доказами його направлення сторонам надійшов до суду 04.06.2018.

Відповіді на відзив від позивача не надходило.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті, а також інші письмові докази, що наявні у справі, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 03.07.1979 по 18.06.1981 проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил.

Згідно довідки Полтавського об’єднаного міського військового комісаріату від 14.11.2017 № 5/374811 ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил у військовій частині пп 51931 з 03.07.1979 по 18.06.1981 на посаді старший обчислювальник в званні молодший сержант /а.с. 40/.

За даними Міністерства оборони України позивача звільнено зі строкової військової служби 03.07.1981 /а.с. 43/.

Згідно довідки Полтавського об’єднаного міського військового комісаріату від 29.08.2014 № 5/2508 ОСОБА_1 дійсно брав участь у бойових діях на території республіки Афганістан з 29.12.1979 по 18.06.1981 /а.с. 41/.

Дані відомості підтверджуються записами у військовому квитку позивача /а.с. 21-24/.

Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1933 від 28 грудня 2016 року Обласного бюро судово – медичної експертизи встановлено, що проведенням судово-медичного обстеження у гр. ОСОБА_1 виявлені шрами шкіри голови, перенісся та правого передпліччя, які утворилися в результаті загоєння ран, і по своїх морфологічних характеристиках не протирічать механізму та давності їх утворення внаслідок вогнепальних поранень та можливо в строк і за обставин, на які вказує обстежуваний гр. ОСОБА_1 /а.с. 39/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 741 від 03.03.2017) зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ-контузія головного мозку /1980р./ капітана у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідки яких: згідно акта судово – медичного обстеження Полтавського обласного бюро СМЕ № 1933 від 28 грудня 2016 року, наслідками поранень є шкіряні рубці в скронево – тем'яній ділянці голови зліва, на переніссі та на правому передпліччі розмірами 4,0х1,0 см, 2,3х0,5 см і 9,0х0,3 см, а згідно медичних документів /медична карта амбулаторного хворого, виписки з історій хвороби /, наслідками ЗЧМТ – контузії головного мозку є захворювання: “Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ступінь – 2, ризик – 3.ІХС, атеросклеротичний дифузний кардіосклероз, СН І ст., ФК І. Хронічна дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. змішаного генезу/післятравматична, гіпертонічно-атеросклеротична/ зі стійким цефалічним, вираженим церебростенічним, вестибулоатактичним синдромами, вегето – судинною дисфункцією з частими судинними кризами, мнестичним зниженням. Ішемічний інсульт /05.01.2017р./ на фоні висхідного тромбозу ВСА з лівобічною пірамідною недостатністю, в басейні правої СМА, ВББ /задня мозкова артерія справа та мозочкової артерії зліва/. Церебральний атеросклероз ІІІ ст”, - поранення, ЗЧМТ – контузія головного мозку і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 38/.

З 30.03.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563444 /а.с. 37/.

На підставі даної довідки позивач 16.11.2017 звернувся до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, але останнім у складанні висновку було відмовлено позивачу.

Не погодившись, ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2018 року у справі № 552/8239/17 зобов’язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постановою Кабінету ОСОБА_2 України №975 від 25 грудня 2013 року та статей 16 та 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду війни ІІ групи з 30.03.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах , де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України /а.с. 25-27/.

На виконання вказаного рішення суду Полтавським ОВК на ім'я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, який з 30.03.2017 визнаний інвалідом ІІ групи, із доданими документами. Зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності /а.с. 36/.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 37 від 06.04.2018 (пункт 58), сержанту в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби /а.с. 43/.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Полтавського ОВК від 25.04.2018 № 12/817 /а.с. 42/.

Не погодившись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На момент звернення позивача до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової допомоги підстави та порядок виплати одноразовою допомоги військовослужбовцям визначаються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016) (надалі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 даного Закону - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Тобто одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, який спрямований на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 статті 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Пунктом 1 статті 16 цього ж Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2017, який набрав чинності з 01.01.2017, пункт 2 ст. 16 вищевказаного Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

« 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві».

Міністерство оборони зазначає у своєму відзиві, що при вирішенні питання про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 необхідно керуватися законодавством, що діяло на день його звернення із відповідною заявою, а саме Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції станом на 01.01.2017 та відповідною редакцією Порядку № 975.

Виходячи із цієї редакції закону відповідач робить висновок, що оскільки позивач проходив строкову службу у лавах Збройних Сил, з якої був звільнений у 1981 році, то на нього поширюється дія пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII в редакції станом на 01.01.2017, із змісту якої слідує, що права на отримання одноразової грошової допомоги він не має через те, що інвалідність йому була вперше встановлена 30.03.2017 (тобто в рази більше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, що суперечить положенню означеної норми).

Надаючи оцінку даним доводам відповідача суд приходить до таких висновків.

Суд погоджується, що ситуація позивача (військовослужбовець строкової військової служби) підпадає під дію пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII в редакції станом на 01.01.2017.

При цьому, суд визнає, що норми статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку із складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір.

Тож для подолання неоднозначного розуміння (трактування) цієї норми суд вважає за необхідне застосувати граматичний (філологічний, лексичний, текстовий) спосіб тлумачення норми права, який передбачає з'ясування змісту норми права на підставі засобів граматичного і лексичного аналізу її словесного формулювання.

У результаті граматичного тлумачення виявляється буквальний зміст норми права.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції станом на 01.01.2017) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі «встановлення військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, АБО не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

По – перше, дана норма визначає коло осіб, на яких поширюється її дія:

- військовослужбовці строкової служби,

- військовозобов’язані, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори,

- резервісти, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві.

По-друге, дана норма визначає підстави призначення і виплати вищевказаному колу осіб одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності за такими умовами:

1) що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного особам, на яких поширюється дія цієї норми, АБО

2) не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку,

3) при цьому і одна і друга умови повинні бути пов’язаними із періодом проходження строкової військової служби, зборів, служби у військовому резерві.

У даному реченні перші дві умови з’єднано сурядним сполучником «або», який в даному випадку має значення вибору.

Тож за буквальним прочитанням підстав призначення одноразової допомоги згідно п. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII за першою із вищевказаних умов (внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) не встановлено обмеження тримісячним терміном, як на тому наполягає відповідач.

Тримісячний термін застосовується до випадків, коли інвалідність особам, на яких поширюється дія цієї норми, встановлюється внаслідок захворювання або нещасного випадку.

Оскільки, як було встановлено судом вище, інвалідність ОСОБА_1 настала, зокрема, внаслідок множинних вогнепальних осколкових поранень, ЗЧМТ-контузії головного мозку /1980р./, що відповідає випадку, описаному у першій частині вищезазначеної норми (інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), обмеження права позивача на отримання допомоги тримісячним строком є безпідставним.

На підставі наведеного суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги через встановлення йому інвалідності понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби.

Внаслідок наведеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 58 протоколом № 37 від 06.04.2018, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на таке.

За змістом п. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Позивач проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, тому вирішення питання про призначення йому одноразової допомоги належить до компетенції Міністерства оборони України.

Судовим розглядом підтверджується право позивача на одноразову допомогу на підставі пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII.

За нормою пункту 8 статті 16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом ОСОБА_2 України.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0563444 позивачу встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з 30.03.2017 /а.с. 37/.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач реалізував своє право на одноразову грошову допомогу шляхом звернення до Полтавського ОВК за необхідним висновком 16.11.2017, тобто в терміни встановлені п. 8 ст. 16 Закону № 2011-XII.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку /абзац 1 пункту 13 Порядку №975/.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови /абзац 2 пункту 13 Порядку №975/.

Таким чином розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

За змістом пункту 2 Розділу І Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України 26.10.2016 № 564 комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов’язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 05 травня 1994 року № 290.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Положення з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зокрема зобов’язана приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.

Формою роботи Комісії є засідання, результати якого оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Далі рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів /п. 11 Положення/.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 975 рішення Комісії може бути оскаржено в судовому порядку.

Таким чином протокол є документальною формою фіксації подій та прийнятого рішення, що є актом індивідуальної дії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 у справі 760/1397/17 (номер в ЄДРСР 73355359)

Враховуючи, що відповідачем допущено помилкове тлумачення норми закону щодо права позивача, яке потягло за собою неправомірну відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як гарантованої державної виплати, то мало місце порушення права позивача на соціальний захист в цій частині. А відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 975 від 25 грудня 2013 року як інваліду ІІ групи з 30.03.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати, суд виходить із такого.

Тут суд погоджується із доводами відповідача, що законодавчі зміни (набрали чинності з 01.01.2017), які мали наслідком віднесення позивача до кола осіб, на яких поширено дію пункту 6 статті 16 Закону № 2011-XII з одночасним виключенням їх із сфери дії пунктів 4 та 5 цієї ж статті цього ж Закону, потягло за собою і зміну законодавчого регулювання питання щодо порядку призначення одноразової допомоги військовослужбовцям строкової служби та її розміру.

Так, у підпункті «б» пункту 1 статті 16-2 означеного Закону, який просить застосувати позивач при вирішенні його спору, визначено, що цей підпункт поширюється на випадки, визначені підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону, із сфери дії якого виключено військовослужбовців строкової служби Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2017 (набрав чинності з 01.01.2017).

З того часу розмір одноразової допомоги військовослужбовцям строкової служби визначається пунктом 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII.

Так пунктом 2 статті 16-2 вищевказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом ОСОБА_2 України.

На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком № 975.

На виконання нової редакції ст. 16 Закону № 2011-XII Кабінетом ОСОБА_2 України були внесені зміни відповідні зміни і до цього Порядку.

Згідно пп. 3 п. 6 Порядку № 975 ( в редакції постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 18.05.2017 № 335), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, у розмірі:

- 120 – кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності І групи;

- 90 – кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи;

- 70 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.

Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога ОСОБА_1 в частині застосування до нього підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII не підлягає задоволенню.

Натомість суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як військовослужбовцю строкової служби у відповідності до пункту 6 статті 16, пункту 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII (із змінами та доповненнями), а також підпункту 3 пункту 6 Порядку № 975 (із змінами та доповненнями).

При цьому обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить із такого.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Зважаючи на ту обставину, що позивачу з приводу реалізації його права на отримання гарантованої державної виплати доводиться вже другий раз звертатися до суду, при цьому обидва рази змушений доводити наявність у нього права на отримання такої виплати, то суд обираючи спосіб захисту, виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме поряд із визнанням протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача зобов’язати його прийняти рішення у відповідності до діючих норм законодавства.

З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 в справі № 296/9364/16-а (номер в ЄДРСР 72899798).

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач від сплати судового збору звільнений, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36004, рнокпп НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний номер 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 58 протоколом № 37 від 06 квітня 2018 року, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як військовослужбовцю строкової служби у відповідності до пункту 6 статті 16, пункту 2 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (із змінами та доповненнями), а також підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 25 грудня 2013 року № 975 (із змінами та доповненнями).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_3