Ухвала суду № 74877001, 19.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2024/18

У Х В А Л А

19 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стефанова С.О., за участю секретаря судового засідання Гунько О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання третьої особи - товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» про закриття провадження, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивидор Комлекс» до державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» ОСОБА_1, третя особа – товариство з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39047076 від 29.12.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» про закриття провадження, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивидор Комлекс» до державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» ОСОБА_1, третя особа – товариство з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39047076 від 29.12.2017 року.

До суду від третьої особи - товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» надійшла заява про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, обґрунтована в цілому тим, що спір у справі, що розглядається стосується права власності та користування ТОВ «Стивидор комплекс» та ТДВ «Чорноморсантехмонтаж» об’єктом нерухомого майна, а саме трансформаторної підстанції (літ. Г) та земельної ділянки на якій зазначена нерухомість розташована, тобто цивільного права, а тому цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У підготовчому судовому засіданні 19 червня 2018 року представник третьої особи підтримав вищезазначену заяву.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні відносно закриття провадження у справі заперечував.

Відповідач вирішення даного питання залишила на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб які були присутні у підготовчому судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про закриття провадження у справі слід відмовити з наступних підстав та мотивів.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Головне завдання адміністративної юстиції - утвердження верховенства права над адміністративним свавіллям, захист прав і законних інтересів громадян від неправомірних дій і рішень органів виконавчої влади і, врешті-решт, забезпечення законності у сфері публічного управління.

Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.

Як зазначено у п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно – правовий характер, пов’язаність із сферою реалізації публічної влади.

Проте, слід зазначити, що специфіку публічно – правового спору визначає не тільки його суб’єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов’язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб’єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб’єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб’єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Стивидор Комплекс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область, ОСОБА_1 щодо проведення 29.12.2017 року державної реєстрації прав та їх обтяжень за ТДВ «Чорноморсантехмонтаж» на 73/100 частини цілісного майнового комплексу за адресою: м. Одеса, Старокиївської дороги 21 км, будинок 39 та про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область, ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Підставою звернення до суду, на думку позивача, є недотримання державним реєстратором під час прийняття рішення положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127.

Позивач вважає, що в результаті прийнятого рішення державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область, ОСОБА_1 було порушено засади державної реєстрації прав, які передбачені ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

1) гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Із правової позиції Верховного Суду України щодо вказаних правовідносин вбачається, що правові відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав (ст. 2 Закону).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснюють державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори), які є суб'єктами владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Згідно п.8 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІУ) державка реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказане кореспондується із положеннями постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ».

Суд вважає, що ТОВ «Стивидор Комплекс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду виключно в порядку та у спосіб, передбачений нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки предметом позову ТОВ «Стивидор Комплекс» є не майнові правовідносини з ТДВ «Чорноморсантехмонтаж, а виключно оскарження дій та рішення державного реєстратора, яким, на думку позивача, було порушено законодавство у сфері державної реєстрації та внесено до Державного реєстру речових прав недостовірні відомості.

Таким чином, враховуючи суб’єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а відповідач у спірних правовідносинах виконує владні управлінські функції у сфері державної реєстрації прав, тобто є суб’єктом, який здійснює управлінські функції на основі законодавства.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 183, 238, 243 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в закритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивидор Комлекс» до державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» ОСОБА_1, третя особа – товариство з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 39047076 від 29.12.2017 року.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 23 червня 2018 року.

Суддя С.О. Стефанов