Ухвала суду № 74876573, 22.06.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.06.2018 227/1672/18

УХВАЛА

20 червня 2018 року м. Добропілля

Слідчий суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області - Кошля А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Овчинніковій Ю.О.,

прокурора – Величко А.В.

підозрюваного – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля Донецької області клопотання слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12018050230000663 від 09.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2018 року слідчий СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2, звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з клопотанням, погодженим з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_3, в якому просить винести ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1, 05.11.1979 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018050230000663 від 09.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадженні внесеного в ЄРДР за №12018050230000663 від 09.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. 13.06.2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Враховуючи те, що існують ризики передбачені пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив, що інші більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_1, побоюючись тяжкості покарання за злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі строком від 3 до 6 років, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній офіційно не працює, стійких соціальних зв’язків не має, не одружений, на утримання неповнолітніх дітей чи інших осіб не має. Окрім того підозрюваний може продовжити вчиняти аналогічні злочини, оскільки 26.04.2018 року до суду направлено обвинувальний акт відносно підозрюваного за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, кримінальне правопорушення в якому йому вручено підозру було вчинено 08.05.2018 року.

Підозрюваний в судовому засідання обставини викладені у повідомленні про підозру не оспорював, клопотання просив вирішити на розсуд суду.

Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та долучені до нього матеріали встановлено наступне.

Слідчим відділом Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження зареєстрованого в ЄРДР за №12018050230000663 від 09.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР.

13.06.2018 року ОСОБА_1, 05.11.1979 року вручено повідомлення про підозру у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується підписом підозрюваного.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 08.05.2018 року близько 20:00 год. знаходячись біля сараю, розташованого у дворі будинку № 31 по вул. Вознесенського м. Білицьке, Донецької області, який належить ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом збиття навісного замку за допомогою цеглини, яка лежала на землі поруч, проник до вказаного сараю, звідки повторно, таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_4, а саме: металеві листи в кількості 209 штук, вагою 270 кг., вартістю 7,04 грн. за кг., загальною вартістю 1900,80 грн., металевий мангал кустарного кустарного виробництва вагою 12 кг., вартістю 7,04 грн. за кг. загальною вартістю 84,48 грн., металеву трубу кустарного виробництва вагою 2,5 кг., вартістю 7,04 грн. за кг. загальною вартістю 17,60 грн., слюсарний молоток вартістю 43,33 грн., молоток слюсарний вартістю 61,75 грн., молоток слюсарний вартістю 48,33 грн., сокиру теслярську вартістю 144,67 грн., пасатижі вартістю 65 грн., ключ гайковий розвідний вартістю 81,47 грн., решітку для грилю торгівельної марки «Скаут» вартістю 131,37 грн., спальник туристичний вартістю 292,50 грн., металевий бур вартістю 114,13 грн. та з викраденим зник, розпорядившись ним на свій власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2985,43 грн.

Копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу вручено підозрюваному 20.06.2018 року о 11:30 годин.

Вирішуючи питання щодо застосування заявленого запобіжного заходу слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п.п. З і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення;

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

У відповідності до ст. 29 Конституції України та ст.ст.176,177,178 КПК України, право на свободу і особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід враховувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки останнього.

Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно вимог ст. 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи з наданих суду копій матеріалів, а саме: витягу з ЄРДР за № 12018050230000663 від 09.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; протоколу огляду місця події від 08.05.2018 року, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4, протоколу огляду та вилучення предмету від 09.05.2018 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_5, протоколу пред’явлення особи для впізнання за участю ОСОБА_5, протоколу допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також пояснень самого підозрюваного даних в ході судового розгляду вважаю, що ОСОБА_1, обґрунтовано підозрюється у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні слідчого. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

В судовому засіданні також було досліджено докази які характеризують підозрюваного, з яких встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів, в провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який мав місце 28.03.2018 року, з 2002 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом синдром залежності від опіатів, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, військову службу не проходив (як засуджений), за місцем мешкання зарекомендував себе посередньо.

В ході судового розгляду справи судом вважаються доведеними та такими, що знайшли своє підтвердження існування наступних ризиків: так судом вважається доведеним наявність ризику передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме те, що підозрюваний перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, таке переконання суду ґрунтується на тяжкості злочину в якому його підозрюють, обставинах за яких вчинено вказане діяння, його відношення до вчиненого, окрім того підозрюваний не працевлаштований, джерела постійного доходу та стійких соціальних зв’язків не має, не одружений, також не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших утриманців.

Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний перебуваючи на волі може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення також вважається судом доведеним з огляду на те, що відносно підозрюваного розглядається в суді обвинувальний акт по факту вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що мав місце 28.03.2018 року, не зважаючи на викриття органами досудового розслідування знов обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що мав місце 08.05.2018 року.

Вважаю, що інші більш м’які запобіжні заходи, окрім тримання під вартою не зможуть забезпечити належну поведінки підозрюваного, так як особа підозрюваного не заслуговує на довіру, він підозрюється у вчинені тяжкого злочину.

Окрім того, пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Санкцією злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у вчинені якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, вказаний злочин відносяться до тяжких злочинів.

З урахуванням положень ст.ст. 132, 176-179, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, сукупності зазначених обставин кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання про тримання під вартою є обґрунтованим, його слід задовольнити та обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається в таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, корисливий характер діяння, вважаю за необхідне визначити йому заставу в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Підозрюваний ОСОБА_1, або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 35 240,00 грн.

У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_1 покладаються наступні обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;

На підставі наведеного, керуючисьст.ст.131, 132, 177, 178, 181, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12018050230000663 від 09.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з утриманням останнього в Державній установі «Бахмутська УВП № 6» Донецької області, починаючи з 20.06.2018 року до 18.08.2018 року включно.

Встановити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 240,00 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті сорок), яка може бути внесена на розрахунковий рахунок № 37311047011792, банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ, код банку 820172, код ЄДРГІОУ 26288796, одержувач – ТУ ДСА України в Донецькій області, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави підозрюваного ОСОБА_1 з під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст..194 КПК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою;

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз’яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів, тобто до 18.08.2018 року включно.

Копію ухвали направити в Добропільський ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області, до ДУ «Бахмутська УВП № 6» та негайно вручити підозрюваному.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 22.06.2018 року о 09:00 год.

Слідчий суддя (підпис) А.О. Кошля

Копія вірна. Секретар судового засідання Овчиннікова Ю.О.

Ухвала суду не набрала законної сили.

Слідчий суддя А.О.Кошля