Рішення № 74876280, 23.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1392/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката ОСОБА_1 (далі - представник) в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за періоди з 17.11.2016 по 17.05.2017, з 23.05.2017 по 21.11.2017, з 22.11.2017 по 22.05.2018;

- скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 24.11.2016, 16.06.2017, 08.12.2017 про відмову в призначені (відновленні) ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам;

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість з щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що виникла у періоди з 17.11.2016 по 17.05.2017, з 23.05.2017 по 21.11.2017, з 22.11.2017 по 22.05.2018;

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач разом зі своїм чоловіком у 2014 році покинули своє місце проживання у м. Луганськ та переїхали з району проведення бойових дій до садового будинку, розташованого за адресою: Луганська область, село Пшеничне, с/т “Восход”, вулиця Сонячна, 521.

Позивача взято на облік до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідкою, виданою Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області за № 905000749. З 16.05.2016 по 15.11.2016 Позивач отримував щомісячну адресну допомогу в розмірі 884,00 грн. 17.11.2016 ОСОБА_3 повторно звернувся з заявою про надання щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, однак, 24.11.2016 Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області відмовлено в її призначені. В подальшому ОСОБА_3 звертався з заявами до відповідача 23.05.2017 та 22.11.2017, але в призначені щомісячної адресної допомоги позивачу було відмовлено. Позивач зазначає, що рішення про відмову в призначені адресної допомоги не отримував, а отримав лише лист про припинення призначення адресної допомоги до з’ясування питання.

З посиланням на норми Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, позивач вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, неправомірними та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 1-3).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що у акті обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 22 листопада 2016 року позивач зазначив, що він є власником помешкання, в якому він разом з дружиною мешкає, помешкання є садовим (дачним) будинком. З посиланням на норми Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, відповідач зазначив, що садовий будинок – це будинок для літнього (сезонного) використання. Житлове приміщення - це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання (Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18 травня 2005 року № 80). Листом від 02 квітня 2017 року голова садового товариства “Восход” на запит відповідача повідомив, що ОСОБА_2 має у власності земельну ділянку, яка не приватизована, та садовий будинок, на який не має технічної документації. На підставі зазначених обставин комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, прийняла рішення відмовити в призначенні (відновленні) виплати грошової допомоги (арк.спр. 37 40).

Представник позивача, користуючись своїм правом, надала відповідь на відзив від 15 червня 2018 року, в якій вказала, що відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі – Порядок № 505), грошова допомога призначається як на покриття витрат на проживання, так і окремо на оплату житлово-комунальних послуг. Позивач сплачує комунальні послуги за електроенергію, водовідведення, купує балонний газ, взимку купує дрова. Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній “спрощеній” процедурі, про що вказано у листі Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1 “Щодо державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майно, збудованих до 5 серпня 1992 року”. Садовий будинок ОСОБА_2 збудовано у 1985 році. Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області не є компетентним органом для надання оцінки житловому приміщенню, оскільки така оцінка відноситься до виключної компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю. Садовий будинок, в якому мешкає сім’я позивача, є двоповерховим, має пічне опалення та родина цілорічно мешкає в ньому. Підстави, за яких не призначається грошова допомога, визначені пунктом 6 Порядку № 505. Оскільки позивач проживає у садовому (дачному) будинку, який розташований в с. Пшеничне Станично-Луганського району на лінії зіткнення, то відмова відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства (арк. спр. 61-64).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91022, м. Луганськ, кварт. Пролетариата ДонбасаАДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 93652, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521) є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить видана Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області довідка від 01 серпня 2016 року № 905000749 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 13, 54 ).

Період спірних правовідносин з 17 листопада 2016 року (звернення за грошовою допомогою) по 22 травня 2018 року (звернення до суду з позовом).

У межах спірних правовідносин ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою від 17 листопада 2016 року про призначення щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” (арк. спр. 47-49).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, складеним соціальним інспектором 22 листопада 2016 року № 1621, підтверджено, що на час обстеження заявник перебував за фактичною адресою: с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521 (арк. спр. 50).

Рішенням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 24.11.2016 року б/н згідно витягу з протоколу від 23 листопада 2016 року № 21 та на підставі пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, ОСОБА_2 відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (арк. спр. 26).

23 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою № 1152 про призначення щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” (арк.спр. 51,52).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за № 3456, складеним соціальним інспектором 07 червня 2017 року, підтверджено, що на час обстеження заявник перебував за фактичною адресою: с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521 (арк. спр. 55).

Рішенням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 16 червня 2017 року б/н згідно витягу з протоколу від 15 червня 2017 року № 57 та на підставі пункту 12. Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, ОСОБА_2 відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (арк. спр. 27).

22 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою № 2239 про призначення щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг” (арк.спр. 55-57).

Актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, складеним соціальним інспектором 28 листопада 2017 року, заявника за місцем фактичного проживання (перебування) не було. Залишено повідомлення (арк. спр. 60).

ОСОБА_2 надав пояснення начальнику УСЗН, в якому пояснив, що на час обстеження спеціальним інспектором 28.11.2017 він перебував на поштовому відділі у Макарово. 29.11.2017 прибув до УПСЗН для проходження ідентифікації даних (арк.спр. 59).

В акті обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за № 11246, складеним соціальним інспектором 29 листопада 2017 року, зазначено, що заявник прибув до УСЗН 29.11.2017 для проходження фізичної ідентифікації – зі слів заявника 28.11.2017 він був на пошті у Макарово. (арк. спр. 58).

Відповідно до витягу з протоколу від 07 грудня 2017 року № 114 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2, що мешкає у с. Пшеничне, с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521, відповідно до пункту 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування відмовлено у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за наявності підстав, передбачених законодавством (арк. спр. 21).

Рішенням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 08 грудня 2017 року б/н згідно витягу з протоколу від 07 грудня 2017 року № 114 та на підставі пункту 12.1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, ОСОБА_2 відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання (арк. спр. 28).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац перший частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок № 505.

Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з абзацом другим пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки всіх членів сім’ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім’ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім’ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім’ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім’ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім’ї в установі уповноваженого банку (абзац тринадцятий пункту 5 Порядку № 505).

До заяви, в якій уповноважений представник сім’ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім’ї (абзац чотирнадцятий пункту 5 Порядку № 505).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім’ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім’ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім’ї на наступний шестимісячний строк.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505 (пункти 6 та 12), суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Під час дослідження доказів судом встановлено, що у межах спірних правовідносин ОСОБА_2 звертався до відповідача з заявами про призначення щомісячної адресної допомоги, що підтверджується заявами від 17 листопада 2016 року № 1828, від 23 травня 2017 року № 1152 та від 22 листопада 2017 року № 2239, актами обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 22 листопада 2016 року № 1621, від 07 червня 2017 року № 3456, та від 29.11.2017 року № 11246, рішеннями від 24.11.2016, від 16.06.2017 та від 08.12.2017. (арк.спр 47-60, 27-28).

Пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 (далі – Порядок № 365) визначено, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У протоколах від 24 листопада 2016 року № 21, від 06 червня 2017 року № 57 та від 08.12.2017 № 114 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам зазначено, що ОСОБА_2, що мешкає у с. Пшеничне, с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521, відмовлено (протокольне рішення) у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги з підстав, визначених пунктом 12. та п.12.1 Порядку № 365 - наявність підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати. У рішеннях комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оформлених протоколами № 21 від 23 листопада 2016 року, № 57 від 15 червня 2017 року та № 5114 від 07 грудня 2017 року, та в рішеннях відповідача від 24 листопада 2016 року б/н, від 16 червня 2017 року б/н, та від 08.12.2017 б/н не зазначено конкретних підстав, визначених пунктами 6 або 12 Порядку № 505.

В відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що підставою для відмови у призначенні (продовженні) щомісячної адресної допомоги у спірному періоді стало те, що садовий будинок, розташований за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521, в якому мешкає позивач, не є житловим приміщенням, оскільки є будинком для літнього (сезонного) використання.

Що стосується тверджень відповідача про те, що садовий будинок не вважається житловим приміщенням, суд зазначає таке.

По-перше, така підстава за Порядком № 505 не є підставою для відмови чи припинення виплати щомісячної адресної допомоги.

По-друге, частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно чи тимчасово.

Відповідно до статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

За приписами статі 380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтею 381 Цивільного кодексу України визначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Статтею 6 Житлового кодексу України визначено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

З системного аналізу вищевказаних норм судом встановлено, що садибний будинок є житловим будинком та може бути місцем постійного чи тимчасового проживання (житлом) фізичної особи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави вважати такий садовий (садибний) будинок нежитловим.

Факт проживання позивача у будинку, що розташований за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521, підтверджено актами обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 22 листопада 2016 року, від 07 червня 2017 року № 3456, а також довідкою від 22 травня 2017 року № 770, виданою військово-цивільною адміністрацією сіл Нижня Вільхова, Верхня Вільхова, Малинове, Плотина та Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, про те, що позивач з січня 2015 року постійно мешкає за вказаною адресою (арк.спр 50,55,53,58).

Також, суд вважає за необхідне вказати, що згідно з статтею 1 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”, визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, в тому числі, входить м. Луганськ Луганської області та село Пшеничне (Вільхівська сільська рада) Станично-Луганського району Луганської області.

Також с. Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області входить до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, наведеного у Додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085.

Тобто, будинок, в якому мешкає позивач, розташований в населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, а також розташований на лінії зіткнення.

Відповідно, у розумінні Порядку № 505, наявність житлового будинку, розташованого в районі проведення антитерористичної операції та/або на лінії зіткнення, не є підставою для відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги.

За таких обставин судом встановлено, що відповідачем відмовлено позивачу у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги за заявами від 17 листопада 2016 року, від 23 травня 2017 року та 22 листопада 2017 року, з підстав, не передбачених Порядком № 505, тобто, протиправно.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 24 листопада 2016 року б/н, від 16 червня 2017 року б/н та від 08 грудня 2017 року б/н, якими позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги, і зобов’язати відповідача призначити позивачу за заявами від 17 листопада 2016 року, від 23 травня 2017 року та від 22 листопада 2017 року щомісячну адресну допомогу на період з 17 листопада 2016 року по 17 травня 2017 року, з 23 травня 2017 року по 21 листопада 2017 року та з 22 листопада 2017 року по 22 травня 2018 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.

У задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними суд відмовляє, оскільки у спірних правовідносинах дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки для позивача несуть індивідуальні акти - рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 24 листопада 2016 року б/н, від 16 червня 2017 року б/н та від 08 грудня 2017 року б/н, якими позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань КАС України, як то ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної (юридичної) особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 24 листопада 2016 року б/н, від 16 червня 2017 року б/н та від 08 грудня 2017 року б/н, якими ОСОБА_2 відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”.

Зобов’язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52) призначити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 91022, м. Луганськ, кварт. Пролетариата ДонбасаАДРЕСА_1; фактичне місце проживання: 93652, Луганська область, Станично-Луганський район, с. Пшеничне, с/т “Восход”, вул. Сонячна, буд. 521) за заявами

від 17 листопада 2016 року, від 23 травня 2017 року та від 22 листопада 2017 року щомісячну адресну допомогу на період з 17 листопада 2016 року по 17 травня 2017 року, з 23 травня 2017 року по 21 листопада 2017 року та з 22 листопада 2017 року по 22 травня 2018 року, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4