Рішення № 74875778, 24.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року № 810/497/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

секретар судового засідання Медвідь Х.І.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

третіх осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_6, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солнєчний луч", ОСОБА_7 про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи: ОСОБА_6, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солнєчний луч", ОСОБА_7 та, з урахуванням заяви про зміну предмету позову за вх. №6630/18 від 18.04.2018, просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 щодо складання заявки на реалізацію арештованого майна від 29.03.2017;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 щодо складання акту про проведенні електронні торги арештованого нерухомого майна від 21.06.2017;

- скасувати постанову головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 про опис та арешт майна (коштів) від 16.11.2016 ВП №50763011, винесену в рамках зведеного виконавчого провадження №53666522;

- скасувати постанову головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.11.2016 ВП №50763011, винесену в рамках зведеного виконавчого провадження №53666522;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 у зведеному виконавчому провадженні №53666522, яка полягає у не визначенні частки ОСОБА_6 у майні, а саме: машиномісця №3, площею 17,00 кв.м., розташованого за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 у зведеному виконавчому провадженні №53666522, яка полягає у не зверненні до суду з поданням про винесення ухвали про розшук ОСОБА_6, який є боржником у зведеному виконавчому провадженні №53666522;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 у зведеному виконавчому провадженні №53666522, яка полягає у не повідомленні ОСОБА_6 про опис, арешт та про результати оцінки машиномісця №3, площею 17,00 кв.м., розташованого за адресою:08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11 у зведеному виконавчому провадженні №53666522;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 у зведеному виконавчому провадженні №53666522, яка полягає у не проведенні пошуку рухомого майна чи грошових коштів ОСОБА_6, на які могло бути звернуто стягнення;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 у зведеному виконавчому провадженні №53666522, яка полягає у не направленні акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 21.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на примусовому виконанні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало зведене виконавче провадження №53666522, до складу якого входили виконавчі провадження №50763011 та №53215405 про стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь ОСББ "Солнєчний луч" грошових коштів у розмірі 79792,47 грн. боргу. В межах об’єднаного виконавчого провадження було описано, арештоване та продане майно - машиномісце №3, площею 17,00 кв.м., розташованого за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11, яке відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки таке майно було придбано останнім під час перебування у шлюбі з позивачем.

Позивач вважає, що її право власності було грубо порушено відповідачем, оскільки державним виконавцем під час проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 53666522 не було визначено частку ОСОБА_6 у майні, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як це передбачено ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, позивач зауважила, що відповідач повинен був звернутись до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника ОСОБА_6, як це передбачено ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 21.04.1999 №606-ХІV, оскільки державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_6 за адресою: 08711, АДРЕСА_1 не проживає більше п’яти років. Однак таких дій державним виконавцем вчинено не було.

Також позивач зазначила, що державним виконавцем не було повідомлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про опис, арешт та про результати оцінки машиномісця №3, оскільки відповідні постанови не направлялись на адресу боржника ОСОБА_6, за якою він був зареєстрований, що мало наслідком відсутності у неї інформації про те, що на належне їй майно звертається стягнення.

Крім того, позивач зазначила, що примусова реалізація належного боржнику на праві власності нерухомого майна була здійснена з порушенням вимог ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016 №1404-VІІІ, оскільки державним виконавцем не вчинялось будь-яких дій щодо пошуку інформації про рухоме майно чи грошові кошти боржника.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що така бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження №53666522 призвела до незаконного продажу належного їй на праві спільної сумісної власності машиномісця №3 та без її відома та без відома боржника ОСОБА_6

При цьому, позивач зауважила, що продаж вказаного нерухомого майна на електронних торгах було здійснено за ціною, яка не відповідає ринковій ціні на таке майно, а тому вважає, що дії державного виконавця щодо складання заявки на реалізацію арештованого майна та складання акту про проведенні електронні торги арештованого нерухомого майна також є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 01.03.2018.

01.03.2018 третьою особою ОСОБА_6 подано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких просить суд задовольнити позов позивача. В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_6 зазначив, що дії державного виконавця щодо передачі на реалізацію машиномісця № 3 є незаконними, оскільки під час виконання зведеного виконавчого провадження №53666522 не було визначено частку майна боржника ОСОБА_6, що перебуває у спільній сумісній власності; не було здійснено пошуку інформації щодо рухомого майна чи грошових коштів боржника ОСОБА_6, на які могло бути звернуто стягнення; не було встановлено адреси боржника, за якою проживає та зареєстрований. Внаслідок цього, ОСОБА_6 вважає, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не було здійснено усіх належних дій у зведеному виконавчому провадженні, які б відповідали вимогам закону, що призвело до порушення процедури проведення виконавчих дій.

Також, 01.03.2018 до суду надійшли клопотання ОСББ "Солнєчний луч" та відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 01.03.2018 суд відклав розгляд справи на 22.03.2018.

22.03.2018 третьою особою ОСББ "Солнєчний луч" подано до суду клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_7. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що за результатами виконавчих дій, які оскаржуються в даній справі, переможцем торгів та власником примусово реалізованого у рамках виконавчого провадження майна - машиномісця №3 стала ОСОБА_7.

22.03.2018 третьою особою ОСББ "Солнєчний луч" подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

22.03.2018 третьою особою ОСББ "Солнєчний луч" подано до суду клопотання, в якому просить суд застосувати наслідки пропущення строків звернення до суду та винести ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Також, 22.03.2018 третьою особою ОСББ "Солнєчний луч" подано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що твердження позивача про порушення її прав державним виконавцем при проведенні примусової реалізації майна є передчасними та безпідставними. В обґрунтування таких доводів третя особа зазначила, що станом на день звернення до суду з даним позовом позивачем не подано позову про розподіл спільного майна подружжя для встановлення факту придбання майна за спільні кошти та визначення її частки у спільному майні подружжя, набутого за час шлюбу, а тому сам факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, третя особа зауважила, що більша частина нібито порушень, які були допущенні державним виконавцем під час виконання зведеного виконавчого провадження №53666522, не стосуються прав та обов’язків позивача, оскільки вона не є стороною виконавчого провадження, а тому оскаржити такі дії державного виконавця має право лише ОСОБА_6 як боржник в даному виконавчому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 відкладено розгляд справи на 18.04.2018.

18.04.2018 позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом.

18.04.2018 позивачем подано до суду заперечення на клопотання ОСББ "Солнєчний луч" про закриття провадження у справі, в яких зазначено, що спірні правовідносини, що склалися між відповідачем та позивачем, яка не є учасником виконавчого провадження, є публічно-правовими і повинні вирішуватись за правилами, передбаченими КАС України.

18.04.2018 позивачем подано до суду заперечення на клопотання ОСББ "Солнєчний луч" про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, в яких зазначено, що положення ст. 287 КАС України, якою визначено 10-тиденний строк на звернення до суду, не поширюються на неї, оскільки вона не є учасником спірного виконавчого провадження.

18.04.2018 позивачем подано до суду заперечення на пояснення ОСББ "Солнєчний луч" щодо позову, в яких наведено ті ж самі обґрунтування, які наведені в позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 відкладено розгляд справи на 26.04.2018.

26.04.2018 третьою особою ОСББ "Солнєчний луч" подано до суду додаткові пояснення, в яких просить суд закрити провадження у справі, оскільки дії та рішення державного виконавця, які оскаржуються позивачем, були вчинені та прийняті під час примусового виконання судового наказу, виданого в рамках наказного провадження згідно приписів Цивільного процесуального кодексу України. Внаслідок цього, третя особа вважає, що даний спір відповідно положень ЦПК України та ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" має розглядатись за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_7.

Протокольною ухвалою від 26.04.2018 суд відклав розгляд справи на 07.05.2018.

07.05.2018 третьою особою ОСОБА_7 подано до суду письмові пояснення щодо позову, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб’єктом порушених прав, свобод чи інтересів. Проте, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що оскаржуваними діями та рішеннями відповідач порушив права та інтереси саме позивача. При цьому, третя особа зауважила, що третя особа ОСОБА_6 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом про скасування електронних торгів та свідоцтва про придбання майна, скасування державної реєстрації, за результатами розгляду якого рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02.04.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Також, 07.05.2018 третьою особою ОСОБА_7 подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 відмовлено представнику Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солнєчний луч" в задоволенні заяв про закриття провадження та про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 витребувано від Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області додаткові докази, а саме: оригінал (для огляду) виконавчого провадження №53666522, та призначено наступне судове засідання на 24.05.2018.

23.05.2018 позивачем подано до суду заперечення на пояснення третьої особи ОСОБА_7 щодо позову, в яких зазначено, що спірні правовідносини, що склалися між відповідачем та позивачем, який не є учасником виконавчого провадження, але права якого були порушені, є публічно-правовими та вирішуються за правилами, передбаченими КАС України. При цьому, позивач зазначила, що внаслідок недотримання державним виконавцем положень закону відбулось порушення права власності позивача та ОСОБА_6 на машиномісце №3

У судове засідання, призначене на 24.05.2018, з’явились представник позивача, представник відповідача, представник ОСОБА_6 та представник ОСББ "Солнєчний луч".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити. Додатково зазначила, що діями державного виконавця порушено майнові права позивача як колишньої дружини ОСОБА_6 при відчуженні об’єкту спільної сумісної власності на торгах. При цьому, звертала увагу суду на те, що машиномісце №3, яке є спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_6, продано на електронних торгах в багато раз дешевше ринкової ціни на таке майно.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що державному виконавцю не було відомо, що ОСОБА_6 був одружений із позивачем. При цьому, представник відповідача зауважив, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно машиномісце №3 належить на праві власності третій особі ОСОБА_6, а тому не було правових підстав для визначення частки майна боржника ОСОБА_6 у зведеному виконавчому провадженні № 53666522.

У той же час, на запитання суду, представник відповідача відповів, що якщо державному виконавцю було відомо про те, що машиномісце №3 придбано третьою особою ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі з позивачем, то державний виконавець мав звернувся до суду з поданням про встановлення частки майна.

Представник третьої особи ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити. Додатково зауважила, що відповідачем було грубо порушене право власності ОСОБА_6 та його дружини, внаслідок чого він був позбавлений права власності на нерухоме майно.

Представник третьої особи ОСББ "Солнєчний луч" просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях щодо позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.1992 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що складено актовий запис №1710 та видано свідоцтво про укладення шлюбу №454550.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у справі №752/12109/15-ц шлюб, укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_5, зареєстрований 10 липня 1992 року в Палаці реєстрації шлюбів та новонароджених в м. Києві, актовий запис №1710, розірвано.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_6 було придбано машиномісце №3 площею 17,00 кв.м., розташоване за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11 на підставі Договору купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №4142.

Під час судового розгляду судом оглянуто оригінали зведеного виконавчого провадження ВП №53666522 та встановлено наступне.

Так, на виконанні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало зведене виконавче провадження ВП №53666522 з виконання:

- судового наказу №1-н-1/16 у справі №372/5130/15-ц від 04.02.2016, виданого Обухівським районним судом Київської області 19.03.2016 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСББ "Солнєчний луч" заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 79 183,47 грн. та судового збору в розмірі 609,00 грн.

- судового наказу №2-н-101/16 у справі №372/2650-ц від 02.11.2016, виданого Обухівським районним судом Київської області 30.11.2016 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСББ "Солнєчний луч" заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 55 431,79 грн.

11 квітня 2016 року головним державним виконавцем відділу держаної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50763011 щодо примусового виконання судового наказу №1-н-1/6, виданого Обухівським районним судом Київської області 19.03.2016, про стягнення з ОСОБА_6 боргу в розмірі 79792,47 грн.

Вказана постанова була направлена ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується супровідним листом від 11.04.2016 №4965.

Проте, до відділу держаної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції повернулося поштове відправлення з довідкою поштового відділення від 25.05.2016 з відміткою про невручення адресату поштового відправлення (постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2016 ВП №50763011) з причини "за закінченням терміну зберігання".

26 травня 2016 року державним виконавцем відділу держаної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 складено ОСОБА_4 державного виконавця, відповідно до якого встановлено, що 26.05.2016 здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_3, на численні виклики держаного виконавця двері квартири ніхто не відчиняв, зі слів представника стягувача ОСОБА_10 боржник не проживає у даній квартирі близько п’яти років, жодного разу не з’являвся в кооперативі, будь-яких відомостей про місцезнаходження боржника невідомо. В дверях квартири залишено вимоги боржнику.

16 листопада 2016 року головним державним виконавцем відділу держаної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №50763011, відповідно до якої здійснено опис та накладено арешт на майно: машиномісце №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11, яке згідно інформаційної довідки належить на праві власності боржнику ОСОБА_6

23 листопада 2016 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято постанову про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №50763011, відповідно до якої з метою визначення вартості описаного та арештованого майна призначено суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання - ТОВ "УКР ОСОБА_11".

Вказана постанова була направлена ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується супровідним листом від 23.11.2016 №492/1.

Відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного суб’єктом оціночної діяльності ТОВ "УКР ОСОБА_11", ринкова вартість об’єкта оцінки, а саме паркомісця № 3, яке знаходиться за адресою: Київська область, обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд.11, визначена станом на 30.11.2016, без урахування ПДВ, складає 76 639,23 грн.

29 грудня 2016 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53215405 щодо примусового виконання судового наказу №1-н-101/16, виданого Обухівським районним судом Київської області 30.11.2016 про стягнення з ОСОБА_6 боргу в розмірі 56120,79 грн.

Вказана постанова була направлена ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується супровідним листом від 29.12.2016 №1009/1.

Листом від 23.02.2017 №801 головний державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 направив сторонам виконавчого провадження копію звіту про оцінку вартості арештованого майна, що здійснена в рамках виконавчого провадження ВП № 50763011. Вказана обставина підтверджується реєстром № 25 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 23 лютого 2017 року.

29 березня 2017 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об’єднано виконавчі провадження №50763011, №53215405 у зведене виконавче провадження №53666522.

29 березня 2017 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34510230, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на машиномісце з реєстраційним номером 33313202, що розташоване: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2017 №34510230 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження №19701789: арешт нерухомого майна, арешт майна боржника та заборона його відчуження щодо машиномісця №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11, власником якого є ОСОБА_6

29 березня 2017 року Обухівський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області звернувся до ДП СЕТАМ із заявкою на реалізацію арештованого майна при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №53666522, до складу якого входить виконавчі провадження №50763011, №53215405.

03 травня 2017 року ДП "СЕТАМ" на виконання вказаної заявки на реалізацію арештованого майна від 29.03.2017 у період з 09:00 год. до 18:00 год. проведено електронні торги з реалізації лоту №210510, а саме: Машиномісце №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, 11, корп. 11.

Згідно протоколу №253750 електронні торги з реалізації лоту №210510 відбулися 03.05.2017. Переможцем торгів стала ОСОБА_7 з найвищою ціновою пропозицією в розмірі 78 938,41 грн.

21 червня 2017 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 складено ОСОБА_10 про проведені електронні торги, відповідно до якого переможцем торгів щодо арештованого майна - Машиномісце №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, 11, корп. 11, стала ОСОБА_7.

21 червня 2017 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято постанову про зняття арешту з майна боржника ВП №50763011, згідно з якою знято арешт та заборону на відчуження з майна - Машиномісце №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, 11, корп. 11.

19 липня 2017 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_12 видано свідоцтво, яке зареєстровано в реєстрі за №3399, відповідно до якого було посвідчено, що ОСОБА_7 належить на праві власності майно, що складається з: машиномісця №3, розташованого за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, 11, корп. 11 загальною площею 17,00 кв.м., яке придбано ОСОБА_7 за суму 78938,41 грн., що раніше належало ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №4142, право власності зареєстровано 17.01.2012.

На підставі вказаного свідоцтва приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_12 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №36205911 від 19.07.2017, відповідно до якого за ОСОБА_7 проведено реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна №1304115332231: Машиномісце №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, 11, корп. 11.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22.08.2017 у справі № 372/5130/15-ц скасовано судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь ОСББ "Солнєчний луч" грошових коштів, а постановою Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 19.09.2017 закінчено виконавче провадження №50763011.

Також, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.09.2017 справі № 372/2650/16-ц скасовано судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_6 користь ОСББ "Солнєчний луч" грошових коштів, а постановою Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 19.09.2017 закінчено виконавче провадження №53215405.

Однак, не погоджуючись із діями, бездіяльністю та постановами державного виконавця під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження №53666522, позивач звернулась з даним позовом до суду.

При цьому, обґрунтовуючи своє звернення до суду із даним позовом, позивач стверджує, що її право власності було грубо порушено відповідачем, оскільки державним виконавцем під час проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №53666522 не було визначено частку ОСОБА_6 у майні, яке перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як це передбачено ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", що в подальшому призвело до незаконного відчуження частини її майна.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №1404-VІІІ "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 1 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень п. 1 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ цей Закон набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Абзацом 2 пункту 2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ передбачено, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом №1404, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що законодавець врегулював питання переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

Так, згідно з п. 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Отже, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження складає собою сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, які здійснюються органами державної виконавчої служби (державними виконавцями), що спрямовані на примусове виконання рішень та проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та Законами.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7 ст. 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному ст. 56 цього Закону.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ).

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження в межах своїх повноважень, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира обов'язково зазначаються: загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

При цьому, вказаним Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначено, що у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Як було встановлено судом, на виконанні Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебувало зведене виконавче провадження ВП №53666522 з виконання:

- судового наказу №1-н-1/16 у справі №372/5130/15-ц від 04.02.2016, виданого Обухівським районним судом Київської області 19.03.2016 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСББ "Солнєчний луч" заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 79183,47 грн. та судового збору в розмірі 609,00 грн.

- судового наказу №2-н-101/16 у справі №372/2650-ц від 02.11.2016, виданого Обухівським районним судом Київської області 30.11.2016 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСББ "Солнєчний луч" заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 55431,79 грн.

11.04.2016 головним державним виконавцем відділу держаної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50763011 щодо примусового виконання судового наказу №1-н-1/6, виданого Обухівським районним судом Київської області 19.03.2016, про стягнення з ОСОБА_6 боргу в розмірі 79792,47 грн.

В межах виконавчого провадження ВП №50763011 державним виконавцем здійснені дії спрямовані на примусове виконання судового наказу, зокрема, винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №50763011, відповідно до якої здійснено опис та накладено арешт на майно: машиномісце №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11, яке згідно інформаційної довідки належить на праві власності боржнику ОСОБА_6

29 грудня 2016 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53215405 щодо примусового виконання судового наказу №1-н-101/16, виданого Обухівським районним судом Київської області 30.11.2016 про стягнення з ОСОБА_6 боргу в розмірі 56120,79 грн.

29 березня 2017 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, відповідно до якої об’єднано виконавчі провадження №50763011, №53215405 у зведене виконавче провадження №53666522.

29 березня 2017 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №34510230, згідно з яким вирішено провести державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна на машиномісце з реєстраційним номером 33313202, що розташований: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2017 №34510230 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження №19701789: арешт нерухомого майна, арешт майна боржника та заборона його відчуження щодо машиномісця №3, загальною площею 17,00 кв.м., що знаходиться за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11, власником якого є ОСОБА_6

Проте, під час розгляду справи судом встановлено, що 10.02.1992 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що складено актовий запис №1710 та видано свідоцтво про укладення шлюбу №454550.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.10.2016 у справі №752/12109/15-ц шлюб, укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_5, зареєстрований 10 липня 1992 року в Палаці реєстрації шлюбів та новонароджених в м. Києві, актовий запис №1710, розірвано.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_6 було придбано машиномісце №3 площею 17,00 кв.м., розташованого за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11 на підставі Договору купівлі-продажу машиномісця від 29.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за №4142.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 Сімейного кодексу України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що майно, а саме, машиномісце №3 площею 17,00 кв.м., розташованого за адресою: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Берегова, буд. 11, корп. 11, яке було набуто ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_5, в силу вимог ст. 60 Сімейного кодексу України є їх спільною сумісною власністю.

Крім того, під час розгляду справи представник позивача та ОСОБА_6 зауважила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не оспорюють факт того, що машиномісце №3 є їх спільною власністю.

Статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ у разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

При цьому, Цивільним процесуальним кодексом України встановлено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду будь-які належні докази того, що він звертався до суду із поданням про визначення частки боржника ОСОБА_6 у зведеному виконавчому провадженні.

Більш того, на запитання суду представник відповідача відповів, що якщо державному виконавцю було відомо про те, що машиномісце №3 було придбано третьою особою ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі з позивачем, то державний виконавець мав би звернувся до суду з поданням про встановлення частки такого майна.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання протиправної бездіяльності головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 щодо не визначення частки майна боржника ОСОБА_6 у зведеному виконавчому провадженні № 53666522 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.11.2016 ВП №50763011 з тих підстав, що відповідач правомірно провів опис та арешт майна боржника ОСОБА_6, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним виконавцем було встановлено, що машиномісце №3 належить на праві власності третій особі ОСОБА_6 та інші власники в такому реєстрі були відсутні.

У той же час, позивачем не надано суду будь-яких доказів, що вказана постанова прийнята державним виконавцем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо інших вимог позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що державним виконавцем під час проведення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 53666522 не було повідомлено третю особу ОСОБА_6 про відкриття виконавчого провадження; не було надано третій особі ОСОБА_6 строк для добровільного виконання судового наказу; не було повідомлено третю особу ОСОБА_6 про вчинення виконавчих дій, зокрема, що опис та арешт майна було здійснено за його відсутності; не було вчинено дій щодо розшуку третьої особи ОСОБА_6; не було проведено пошук рухомого майна чи грошових коштів третьої особи ОСОБА_6; не було повідомлено боржника ОСОБА_6 про існування висновку суб'єкта оціночної діяльності щодо оцінки його майна; не було направлено третій особі ОСОБА_6 акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна. Внаслідок такої бездіяльності державного виконавця, позивач вважає, що зазначені порушення вплинули на подальший перебіг та організацію торгів та призвели до реалізації спірного майна.

Перевіряючи такі доводи позивача, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, якою передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Як було встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2016 ВП №50763011, постанова про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.11.2016 ВП №50763011, постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2016 ВП №53215405, копія звіту про оцінку вартості арештованого майна, що здійснена в рамках виконавчого провадження ВП №50763011 були направленні боржнику ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2.

Вказана обставина підтверджується супровідними листами від 11.04.2016 №4965, від 23.11.2016 №492/1, від 29.12.2016 №1009/1, від 23.02.2017 №801 та реєстром №25 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 23 лютого 2017 року.

При цьому, у судових наказів №1-н-1/16 від 19.03.2016, №2-н-101/16 від 30.11.2016 вказано адресу боржника ОСОБА_6: АДРЕСА_2, яка була зазначена у супровідних листах.

Отже, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, вказані документи виконавчого провадження були направлені боржнику ОСОБА_6 за адресою, яка була вказана у судових наказах, що свідчить про відсутність будь-яких порушень зі сторони державного виконавця при направленні таких документів.

Щодо посилань позивача на те, що державним виконавцем не були дотримані вимоги Закону України "Про виконавче провадження" при прийнятті постанови про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.11.2016 ВП №50763011 та на те, що іншим суб’єктом оціночної діяльності було оцінено майно боржника за іншою ціною ніж суб’єктом оціночної діяльності, залученим державним виконавцем, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ встановлено, що для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

Тобто, право виконавця залучати для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання, передбачене п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, кореспондує обов’язку виконавця, встановленому в імперативній формі ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, залучати для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання.

Отже, імперативні приписи ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ зобов’язують виконавця залучати для проведення оцінки у вищевказаних випадках, до яких належить й даний випадок, суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання, а тому вимога позивача про скасування постанови про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 23.11.2016 ВП №50763011, визнається судом безпідставною та необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Щодо доводів позивача, що державним виконавцем не було повідомлено третю особу ОСОБА_6 про результати оцінки арештованого майна, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 (далі - Порядок №2831/5), передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних виконавчих дій) виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Як було встановлено судом, листом від 23.02.2017 №801 головний державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 направив сторонам виконавчого провадження копію звіту про оцінку вартості арештованого майна, що здійснена в рамках виконавчого провадження ВП №50763011.

Вказана обставина підтверджується реєстром №25 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 23 лютого 2017 року.

При цьому, зі змісту вказаних документів вбачається, що копія звіту про оцінку вартості арештованого майна, що здійснена в рамках виконавчого провадження ВП №50763011 була направлена боржнику ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, яка вказана у виконавчих документах.

Отже, з наведеного слідує, що ОСОБА_6 був ознайомлений з результатами визначення вартості арештованого майна, однак не скористався своїм правом на їх оскарження у 10-денний строк.

При цьому, позивачем не наведено та не підтверджено доказами ознак протиправності звіту про оцінку вартості арештованого майна, що здійснена в рамках виконавчого провадження ВП №50763011.

Більш того, статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658-III) визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Положенням статті 5 Закону № 2658-III передбачено, що суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Отже, оцінка майна є результатом практичної діяльності саме суб'єкта оціночної діяльності, а не діяльності органу ДВС.

Крім того, частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначено, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до п. 3 Розділу II Порядку №2831/5 виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Отже, можливість передачі арештованого майна на реалізацію згідно з нормами чинного законодавства України не ставиться у залежність від надання боржником заперечень щодо оцінки його майна, тому висновок позивача про неможливість передачі арештованого майна на реалізацію є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, ч.ч. 3, 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ передбачено, що у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

З огляду на вказані приписи діючого законодавства та за результатами дослідження матеріалів зведеного виконавчого провадження, суд прийшов до висновку, що у відповідача були наявні підстави для направлення заявки на адресу ДП "СЕТАМ" на реалізацію арештованого майна третьої особи ОСОБА_6

Не обґрунтованими, на переконання суду, також є посилання позивача про не направлення третій особі ОСОБА_6 акту про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна, оскільки не вчинення державним виконавцем таких дій не є підставою для визнання протиправними дій головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8 щодо складання акту про проведенні електронні торги арештованого нерухомого майна від 21.06.2017.

Під час судового розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури при складанні акту про проведенні електронні торги арештованого нерухомого майна від 21.06.2017, а позивачем таких порушень не зазначено.

Крім того, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що більшість порушень, які оскаржує позивач, не стосуються її прав та обов’язків, оскільки вона не є стороною виконавчого провадження, а тому такі дії державного має право оскаржити боржник ОСОБА_6, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За змістом п. 8 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв’язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб’єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб’єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Аналогічна правова позиція підтверджується, зокрема, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, зі змісту яких випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з’ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2015 року в справі № 21-617а14 зроблено правовий висновок, що завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, звертаючись з даним адміністративним позовом, позивач не зазначила, у чому полягає порушення відповідачем її прав та інтересів. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення оскаржуваними діями державного виконавця її прав та інтересів, а також не вказано, яким чином визнання таких дій протиправними відновить її порушені права та інтереси.

Право на захист – це самостійне суб’єктивне право, яке з’являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього, тобто, відсутність у будь-кого прав чи обов’язків у зв’язку з прийняттям спірного рішення не породжує для нього і права на судовий захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 28.02.2017 (справа №21-3829а16).

Крім того, як зазначив Верховний Суд України, право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Отже, за відсутності порушення прав позивача він не є належним суб’єктом для звернення до суду з таким позовом.

Водночас, як зазначено в пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" право на захист виникає за умови доведення позивачем факту застосування до нього норм оскаржуваного рішення, або того, що він є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано це рішення, при цьому, законність оскаржуваного рішення може бути перевірена лише після встановлення у позивача права на його оскарження.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, усі вимоги позивача щодо оскарження дій та бездіяльності державного виконавця фактично спрямовані на захист прав третьої особи ОСОБА_6, який є боржником у зведеному виконавчому провадженні.

Також, суд вважає, що визнання таких дій та бездіяльності державного виконавця протиправними та скасування постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника - третьої особи ОСОБА_6 та про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, винесених в рамках зведеного виконавчого провадження № 53666522, не призведуть до відновлення того становища, яке існувало до вчинення таких дій та безпосередньо до проведення прилюдних торгів, оскільки спірне майно відчужено, у зв’язку з чим поновлення права позивача, яке вона вважає порушеним, є неможливим у заявлений спосіб.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_8, щодо не визначення частки майна боржника ОСОБА_6 у зведеному виконавчому провадженні № 53666522.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 червня 2018 р.