Рішення № 74875730, 12.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2018 року (о 17 год. 50 хв.)Справа № 808/280/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі – ПрАТ «Дніпроспецсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі Офіс ВПП ДФС України, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 №0000234706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 519 630,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 259 815,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що надані до перевірки документи по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Торговий дім «Комінко», ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Всесвіт» є достатніми доказами, які вказують на реальне придбання товарів, відображення отриманих товарів в бухгалтерському обліку підприємства, їх подальше використання у власній господарській діяльності і свідчать про реальне здійснення господарських операцій товариством, не викликають будь-яких сумнівів щодо вчинення дій на виконання сторонами умов договорів, виходячи з того, що всі укладені договори містять істотні умови, які визначені Цивільним та Господарським кодексами України. Вказує на відсутність в акті перевірки претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача. Вважає, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності власної вини, інакше порушують основні конституційні засади Конституції України. Враховуючи викладене, просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.01.2018 №0000234706.

Ухвалою судді від 29.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 27 лютого 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач адміністративний позов не визнав, 15 лютого 2018 року надав до суду відзив (вх. №5200), відповідно до якого вказує, що під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем ОСОБА_3 кодексу України. Зазначає, що при формуванні податкового кредиту за вересень 2017 року позивачем неправомірно враховано суму ПДВ у розмірі 519 630,00 грн. у зв’язку з включенням сум ПДВ по податковим накладним, складеним ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Торговий дім «Комінко», ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Всесвіт». Зауважує, що перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами. Вважає, що ПрАТ «Дніпроспецсталь» створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об’єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагенти позивача були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб’єктами господарювання, а також відсутність у позивача документів, складенням яких опосередковується постачання продукції. Вважає, що надані до перевірки документи не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Крім того, представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №5784 від 20.02.2018), у якій додатково звертає увагу суду, що на підтвердження того, що контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань за спірними операціями та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, перевіряючи ми в аті не наведено. Такі висновки зроблені виключно за результати аналізу інформації комп’ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем, які не містять жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо нереальності операцій, про які йдеться в акті перевірки. Вважає, що ці твердження є виключно власними припущеннями податкового органу.

27 лютого 2018 року відкладене підготовче провадження на 28 березня 2018 року.

Відповідно до ухвали від 28.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 17 травня 2018 року.

17 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 17.05.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого засідання, а у подальшому – оголошено перерву у розгляді справи до 12 червня 2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПрАТ «Дніпроспецсталь» (код ЄДРПОУ 00186536) є юридичною особою, яка зареєстрована 15.04.1994, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.

У період з 21.10.2017 по 16.11.2017 на підставі п. 200.10 ст. 200 ОСОБА_3 кодексу України в порядку ст. 76 ОСОБА_3 кодексу України проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків ПрАТ «Дніпроспецсталь» за вересень 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки №1175/28-10-47-06/00186536 від 16.11.2018.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» та «в» п. 200.4 ст. 200 ОСОБА_3 кодексу України, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого ПрАТ «Дніпроспецсталь» завищено суму податкового кредиту (рядок 17), суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) та суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за вересень 2017 року на суму ПДВ 519 630,00 грн.

28 листопада 2017 року ПрАТ «Дніпроспецсталь» було подано до контролюючого органу заперечення на висновки акту перевірки, які залишені без задоволення відповіддю Офісу ВПП ДФС, наданою листом від 09.01.2018 №726/10/28-10-47-06.

У період з 06.12.2017 по 27.12.2017 у зв’язку з наданням ПрАТ «Дніпроспецсталь» листом від 28.11.2017 №115-1150 (вх. ЗУ ОВПП від 28.11.2017 №84634/10) заперечень до акту №1175/28-10-47-06/00186536 від 16.11.2018 про результати камеральної перевірки ПрАТ «Дніпроспецсталь» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточних рахунок платника податку за вересень 2017 року, згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ОСОБА_3 кодексу України та відповідно до наказу Офісу ВПП ДФС від 05.12.2017 №2764 посадовими особами Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом заперечень, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Торговий дім «Комінко», ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Всесвіт» за період вересень 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки від 04.01.2018 №4/28-10-47-06/00186536.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ОСОБА_3 кодексу України, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого ПрАТ «Дніпроспецсталь» завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за вересень 2017 року на суму ПДВ 519 630,00 грн.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту, які в подальшому сформували вищенаведену суму бюджетного відшкодування, став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Дніпротехмет», ТОВ «Верагруп», ТОВ «Торговий дім «Комінко», ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Всесвіт» з придбання товарів, який обґрунтовано тим, що ПрАТ «Дніпроспецсталь» створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить те, що постачальники не мають матеріальної бази, об’єктивно необхідної для виконання поставок, які були предметом перевірки, контрагентів позивача були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб’єктами господарювання, а також відсутність у позивача документів, складенням яких опосередковується постачання продукції.

09 січня 2018 року ПрАТ «Дніпроспецсталь» було подано до контролюючого органу заперечення на висновки акту перевірки, які залишені без задоволення відповіддю Офісу ВПП ДФС, наданою листом від 11.01.2018 №1165/10/28-10-47-06.

На підставі висновків акту перевірки від 04.01.2018 №4/28-10-47-06/00186536 12 січня 2018 року Офісом ВПП ДФС було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000234706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2017 року на суму 519 630,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 259 815,00 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ОСОБА_3 кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов’язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 цієї статті перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов’язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов’язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Дніпротехмет» укладено договір поставки №11140792 від 04.12.2014 на придбання товару, асортимент якого, ціна, кількість узгоджуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.

У вересні 2017 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з придбання товару (дрібняк коксовий КМ-1) на суму 169 425,70 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Дніпротехмет» (постачальник).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором надано: додаткову угоду, специфікації, видаткові накладні, рахунки, паспорт якості, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, продукцію оприбутковано на склад позивача, що підтверджено прибутковими ордерами.

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ «Дніпроспецсталь» у періоді вересень 2017 року.

Також між ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Верагруп» укладено Договір №11160749 від 12.12.2016 на придбання феросплавів та інших матеріалів.

У вересні 2017 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з постачання сплаву алюмінію вторинного АВ-87 на суму 127 866,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Верагруп» (постачальник).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором надано: додаткові угоди, специфікації, видаткові накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, платіжні доручення, продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані прибуткові ордери.

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ «Дніпроспецсталь» у періоді вересень 2017 року.

Між ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Торговий дім «Комінко» укладено Договір №11150708 від 05.11.2015.

У вересень 2017 року позивачем за вказаним договором до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з постачання деревини, столярних виробів, дошки, дерев’яної тари та супутньої продукції на суму 118 567,06 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Торговий дім «Комінко» (постачальник).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором надано: додаткові угоди, вимоги до столярної продукції, специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, сертифікати та акти якості поставленої продукції, продукцію оприбутковано на склад позивача, в підтвердження чого надані прибуткові ордери.

Операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ «Дніпроспецсталь» у періоді вересень 2017 року.

Між ПрАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Всесвіт» укладено договір поставки №11170118 від 17.02.2017, договір поставки №1170331 від 30.05.2017 та договір №11170370 на ремонт оргтехніки від 11.07.2017.

У вересні 2017 року позивачем за вказаними договорами до складу податкового кредиту віднесено ПДВ за операціями з придбання товару (продукції матеріально-технічного призначення) та надання послуг з ремонту оргтехніки на суму 103 770,86 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ Виробничо-комерційне підприємство «Всесвіт» (постачальник).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаними договорами надано: специфікації, додаткові угоди, видаткові накладні, рахунки, акти надання послуг з поточного ремонту оргтехніки, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, продукцію оприбутковано на склад позивача, що підтверджено прибутковими ордерами.

Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Накладні, якими оформлювався факт надання послуг та отримання товару, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуги (товару), його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

На час здійснення господарської операції контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що не спростовано відповідачем.

Виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентами договорів, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності підприємства.

Щодо відсутності в сертифікатах якості інформації про найменування підприємства-виробника, суд зазначає, що сертифікати якості не є первинними документами і стосуються лише якості поставленого товару.

Така ж позиція висловлена і в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 №К/800/48061/15 з цього питання.

За таких обставин підстави для не включення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагенту у ціні придбаних послуг, є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Щодо доводів відповідача, про можливий розрив в ланцюгу постачання товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В ОСОБА_3 кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням ОСОБА_3 кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб’єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів та послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб’єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у Акті перевірки, витікають із результатів аналізу інформації комп’ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (місцезнаходження: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄПРПОУ 00186536) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 12.01.2018 №0000234706, яким Приватному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 519 630,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 259 815,00 грн.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» суму судового збору у розмірі 11 691,66 грн. (одинадцять тисяч шістсот дев’яносто одна гривня 66 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.06.2018.

Суддя І.В. Батрак