Рішення № 74875353, 23.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/2225/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0281 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення і компенсацію втрати частини доходів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 0281 в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А 0281 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати військову частину А 0281 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.01.2016 по день виключення із списків військової частини (28.02.2018 року);

- зобов'язати військову частину А 0281 нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв2язку з порушенням строків їх виплати;

- зобов'язати військову частину А 0281 надати довідку з помісячним розрахунком індексації, а також місяця підвищення (базового місяця) і визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період;

- зобов'язати військову частину А 0281 надати довідку з розрахунком компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства у період з 01 січня 2016 року по день звільнення не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні йому суми, тому просить зобов'язати відповідача виплатити заборгованість та В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства у період з 01 січня 2016 року по день звільнення не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні йому суми, тому просить зобов'язати відповідача виплатити заборгованість та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення. Зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати, на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення. Зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати, на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 25.05.2018 відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень останній зазначив, що відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише у межах фонду грошового забезпечення. Відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078), виплата сум індексації здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Зокрема зазначив, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України 08.08.2017 №78/0/66-17, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Отже, у межах наявного фінансового ресурсу який був у 2016-2017 роках у Міністерстві оборони України можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України у 2016-2017 роках не було. З огляду на викладене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом командира 95 окремо десантно-штурмової бригади №-РС від 03 січня 2018 року старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за п. «а» ( у зв'язку із закінченням строку контракту). (а.с.17)

Наказом командира В/ч А 0281 від 28.02.2018 № 60 старший прапорщик ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу. (а.с. 18).

ОСОБА_1 у травні 2018 року звернувся із заявою до В/ч А 0281 про видачу довідки, нарахування та виплату йому індексації за період з 01.01.2016 до дня виключення його зі списків особового складу (звільнення).

Проте, станом на дату звернення до суду позивач відповіді не отримав, індексація не виплачена, вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся із зазначеним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону України № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон України № 1282-ХІІ) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 1078, згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу восьмого п. 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених ст. 4 Закону України №1282-ХІІ.

Що стосується посилання представника відповідача на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, то суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

А тому, з огляду на викладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, слід визнати протиправними дії В/ч А0281 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.

Щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення.

При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, а тому для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої індексації грошового забезпечення.

Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність дій Військової частини А0281 щодо не виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 263, 295 КАС України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004, і.н.2742020032) до Військової частини А0281 (проспект Миру, 39, м. Житомир, 10004, код ЄДРПОУ 08104621) про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення і компенсацію втрати частини доходів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А 0281 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов'язати військову частину А 0281 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу 28.02.2018.

Зобов'язати військову частину А 0281 надати ОСОБА_1 довідку з помісячним розрахунком індексації та місяця підвищення (базового місяця) за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу 28.02.2018.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа