Рішення № 74874415, 21.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. Справа№805/3527/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неправомірно відмовив у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до позовної заяви позивач просить:

· визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії, з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

· зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів, у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії, згідно постанови Слов’янського міськрайонного суду за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати» №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Спір виник із публічно-правових відносин у яких відповідач є - суб'єктом владних повноважень. Зазначений спір, згідно з вимогами ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), належить до компетенції адміністративних судів та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у нездійсненні перерахунку пенсії позивача призначеної за вислугу років МВС з 01 січня 2016 року задоволено, зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити ОСОБА_1, перерахунок пенсії за вислугу років з 01 січня 2016 року, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2017 року залишено без змін та постанова набула законної сили.

Відповідачем у справі рішення Слов’янського міськрайонного суду виконано, перерахунок пенсії проведено у грудні 2017 року, 05 січня 2018 року виплачено доплату відповідно судового рішення за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2018 року, в сумі 54 738 грн. 75 коп. із розрахунку 2189,55 грн. щомісячної доплати.

20 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відомостей стосовно розрахунку проведення компенсації втрати частини доходів, згідно діючого законодавства України, а в разі якщо така не проводилась просив провести її розрахунок та виплату.

23 квітня 2018 року позивачем отримано відповідь на вищезазначену заяву, відповідно до якої відповідачем повідомлено, що компенсація втрати частини доходів не нараховувалась та не виплачувалась.

Таким чином позивач вважає, що оскільки пенсія виплачена не своєчасно з вини пенсійного органу, то він повинен був нарахувати компенсацію за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. Проте відповідач таких дій не вчинив та безпідставно відмовив в задоволенні заяви щодо здійснення цих виплат.

Ухвалою суду від 21 травня 2018 відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

08 червня 2018 року відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. В обґрунтування такого останній зазначив, що Головне Управління виступає у справі у якості відповідача та зацікавлене в тому щоб судове рішення було прийнято з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З метою повного та всебічного з’ясування обставин справи відповідач просив призначити розгляд справи у відкритому судовому засіданні. Одночасно, зазначивши що при прийнятті рішення у скороченому провадженні відповідач позбавляється права на участь у суді апеляційної інстанції.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що статтею ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Так, частиною 5 ціє ж статті встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 262 встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки при відкритті провадження у справі, суддею встановлено, що позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України належить до справ незначної складності (п. 20 ч. 1 ст.4; ч. 2 ст. 12 КАС України) та у відповідності до ч. 1 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, то з огляду на викладене, суд залишає без задоволення зазначене клопотання відповідача.

08 червня 2018 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що основною умовою для виплати компенсації є наявність вини щодо порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Пенсія ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а рішенням суду від 11.08.2017 року зобов’язано здійснити перерахунок її розміру. Перерахунок пенсії здійснено головним управлінням 27.11.2017 року. Доплату відповідно судового рішення за період згідно судового рішення у розмірі 54 738,75 грн. зараховано своєчасно на картковий рахунок позивача (у січня 2018 року). Вважають, що означена сума перерахунку як своєчасно виплачена не підлягає компенсації, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

13 червня 2018 року позивачем надала до суду відповідь на відзив, відповідно до якої він зазначив, що відзив відповідача є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія ААЄ №777722.

20 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою пор надання відомостей стосовно розрахунку проведення компенсації втрати частини доходів, згідно діючого законодавства України, а в разі якщо така не проводилась просив провести її розрахунок та виплату.

Згідно листа №999-0-01 від №17.04.2018 року відповідачем повідомлено ОСОБА_1, що при здійсненні перерахунку пенсії згідно постанови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 24.10.2017 року №243/5892/17 головним управлінням враховано всі наявні дані в довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 05.05.2017 року №750. Доплату проведено у січні 2018 року на картковий рахунок відкритий в ПАТ «Ощадбанк». Тому, для виплати компенсації за втрату доходів законних підстав не має.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема визнаної судовим рішенням №243279/2017 від 24 жовтня 2017 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивачу суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (84116, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Руська, 58, ІНН НОМЕР_1) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов’янск, пл. Соборна, 3 ,ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії, з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням строків виплати пенсії згідно постанови Слов’янського міськрайонного суду за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати» №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв’язку з порушенням термінів їх виплати затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області (84116, Донецька область, м. Слов’янск, пл. Соборна, 3 ,ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (84116, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Руська, 58, ІНН НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення прийнято в порядку письмового провадження, повний текст складено 21 червня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.