Рішення № 74872364, 21.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/860/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для ведення фермерського господарства як учаснику бойових дій та зобов’язання надати такий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 18,7027 га, кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району, в оренду для ведення фермерського господарства як учаснику бойових дій та голові фермерського господарства “Пірванче-Агро” ОСОБА_3 поза земельними торгами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є засновником та власником створеного фермерського господарства. Для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою від 27 березня 2018 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,7027 га, кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохіського району, в оренду. У відповідь на заяву отримав листа за вих. №27-3-0.3-3027/2-18 від 25.04.2018 року, за змістом якого Головне управління Держгеокадастру у Волинській області відмовило позивачу у наданні такого дозволу, посилаючись на Закон України від 18.02.2016 року №1012-VIII “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів”, відповідно до якого надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на умовах оренди здійснюється шляхом продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Позивач вважає таку відмову безпідставною та такою, що порушує його права та законні інтереси як засновника фермерського господарства та учасника бойових дій на отримання в оренду земельної ділянки сільського призначення державної власності поза земельними торгами. Вказує на те, що передача йому, як учаснику бойових дій, в оренду земельної ділянки державної власності повинна здійснюватися поза земельними торгами в поряду, визначеному статтею 123 Земельного кодексу України (далі – ЗК України).

Крім того, звертає увагу на те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У відзиві на позовну заяву від 30.05.2018 року (а.с.22-27) представник відповідача не погоджується з позовом та просить відмовити у його задоволенні. Вказує на те, що позивачу правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,7027 га, кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району, в оренду, оскільки з відповідним клопотанням ОСОБА_3 звернувся як представник юридичної особи – фермерського господарства “Пірванче-Агро”, а не як фізична особа.

Крім того, представник відповідача зазначає, що у даному випадку місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрсто щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Головне управління зобов’язане надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та безоплатно передавати земельні ділянки у власність лише фізичним особам, які мають статус учасника бойових дій.

Також звертає увагу на те, що суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, представник відповідача вважає, що дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідають вимогам законодавства, а тому є правомірними та обґрунтованими. У зв’язку з цим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив від 08.06.2018 року (а.с.41-43) позивач не погоджується із запереченнями, наведеними відповідачем у відзиві з тих підстав, що чинне законодавство не позбавляє учасника бойових дій права бути засновником фермерського господарства та звертатися за отриманням земельної ділянки як голова фермерського господарського. Вважає, що виходячи зі змісту ч.3 ст.134 ЗК України, передача земельних ділянок поза торгами може здійснюватися як фізичним особам, так і представникам юридичних осіб, якщо вони мають статус учасника бойових дій. Крім того, зазначає, що земельні торги не проводяться не лише при передачі земельних ділянок у власність, а й в тому числі і при наданні земельних ділянок сільськогосподарського призначення в користування особам, які мають статус учасника бойових дій. Також позивач не погоджується з відповідачем з тим, що суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень. Вважає, що виходячи з обов’язковості ефективного механізму правового захисту порушеного права, покладання обов’язку на відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є перебиранням функції іншого суб’єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, які віднесені до виключної компетенції такого суб’єкта.

У запереченні на відповідь на відзив від 13.06.2018 року (а.с.45-46) представник відповідача вказує на те, що земельні торги не проводяться під час безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної власності у власність виключно фізичним особам та виключно при безоплатній приватизації земельних ділянок, а не передачі їх в оренду. У зв’язку з цим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, одночасно уточнивши кадастровий номер земельної ділянки, на яку просить позивач надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення, а саме кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, а не кадастровий номер 0720886100:01:001:0971. У зв’язку з цим позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України, про що свідчить посвідчення серії АБ №025895 від 08 квітня 2016 року (а.с.17). Крім того, ОСОБА_3 є засновником, власником та керівником створеного фермерського господарства “Пірванче-Агро”, що підтверджується копіями рішення №1 від 06.03.2018 року “Про створення фермерського господарства “Пірванче-Агро”, статуту фермерського господарства “Пірванче-Агро”, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.03.2018 року, наказу №1 від 13.03.2018 року (а.с.6-14).

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області як голова фермерського господарства “Пірванче-Агро” із заявою від 27.03.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 18,7027 га, кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району, в оренду для ведення фермерського господарства “Пірванче-Агро”, як учаснику бойових дій, без проведення аукціону (а.с.15). До заяви позивач додав наступні документи: копію посвідчення учасника бойових дій; викопіювання з кадастрової карти; довідку форми 6-зем; копію статуту фермерського господарства; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб; паспортні дані.

У відповідь на дану заяву Головне управління Держгеокадастру у Волинській області надіслало позивачу лист від 25.04.2018 року №27-3-0.3-3027/2-18 (а.с.16), в якому повідомило, що відповідно до Закону України від 18.02.2016 року №1012-VIII “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів”, який набрав чинності 03 квітня 2016 року, надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на умовах оренди підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах). Відповідач вказав на те, що згідно пункту 2 статті 134 Земельного кодексу України позивач не може отримати земельну ділянку в оренду на без конкурентних засадах, тому надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду не є можливим.

Оцінюючи спірні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, суд виходив з наступного.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельної ділянки в оренду визначений статтею 124 ЗК України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.134 ЗК України). При цьому, частиною 3 статті 134 ЗК України передбачено, що земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Проаналізувавши вищенаведені положення земельного законодавства, суд дійшов висновку, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється без проведення земельних торгів в тому числі і у випадку передачі таких земельних ділянок особам, які мають статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Тобто, вищенаведені норми законодавства дозволяють передавати земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності без проведення торгів і при безоплатній їх передачі у власність особам, визначених частиною 3 статті 134 ЗК України, так і під час передачі їх в оренду даним особам. У зв’язку з цим суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що такі земельні ділянки не можуть передаватися в оренду згаданим особам без проведення торгів.

З матеріалів справи слідує, що до переліку таких осіб, визначених пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" належить і позивач, на підтвердження чого до заяви від 27.03.2018 року додав копію відповідного посвідчення серії АБ №025895 від 08.04.2016 року. При цьому, в заяві позивач вказав у зв’язку з чим просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для ведення фермерського господарства без проведення аукціону, а саме у зв’язку з тим, що є учасником Антитерористичної операції. Відтак, відмова відповідача у листі від 25.04.2018 року вих. №27-3-0.3-3027/2-18 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на ч.2 статті 134 ЗК України є необґрунтованою. До того ж, в даному листі відповідач не вказує на те, що відмовляє позивачу у погодженні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду саме у зв’язку з тим, що позивач звернувся як представник юридичної особи – фермерського господарства “Пірванче-Агро”.

Оскільки передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, тому позивачу, як учаснику бойових дій, передачу в оренду земельної ділянки державної власності повинна також здійснюватися поза земельними торгами в порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Частиною 1 статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3 ст.123 ЗК України).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області листом від 25 квітня 2018 року №27-3-0.3-3027/2-18 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що відповідно до пункту 2 статті 134 Земельного кодексу України позивач не може отримати земельну ділянку в оренду на безконкурентних засадах.

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 123 Земельного кодексу України.

Отже, відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд вважає, що дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для ведення фермерського господарства як учаснику бойових дій є протиправними.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 18,7027 га, кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району, в оренду для ведення фермерського господарства “Пірванче-Агро”, як учаснику бойових дій, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування (оренду) відповідно до ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України відноситься до виключних повноважень, в даному випадку, територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а саме до виключних повноважень відповідача.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов’язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб’єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області при вирішенні питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду наділене дискреційними повноваженнями, а тому при наявності звернення, суб’єкт владних повноважень зобов’язаний самостійно прийняти рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач у встановлений законодавством спосіб не розглянув заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду, а суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 18,7027 га, кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району, в оренду для ведення фермерського господарства “Пірванче-Агро”, як учаснику бойових дій, слід відмовити із зобов'язанням Головного управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 27 березня 2018 року про надання такого дозволу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для ведення фермерського господарства як учаснику бойових дій.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, ідентифікаційний код 39767861) повторно розглянути заяву ОСОБА_3 (45732, Волинська область, Горохівський район, село Пірванче, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 27 березня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 18,7027 га, кадастровий номер 0720886100:01:001:0911, яка знаходиться на території Пірванченської сільської ради Горохівського району, в оренду для ведення фермерського господарства “Пірванче-Агро”, як учаснику бойових дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 23 червня 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук