Вирок № 74872061, 22.06.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4075/17

(1-кп/199/51/18)

В И Р О К

іменем України

22 червня 2018 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі судового засідання Сидоренко А.О.

За участі прокурора Супруна М.О.

законних представників потерпілих ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника потерпілих ОСОБА_3

цивільних позивачів ОСОБА_4

ОСОБА_5

представника цивільного позивача ОСОБА_6

представника цивільного відповідача ОСОБА_7

захисника Тарасевича С.В.

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017040000000634, за обвинуваченням:

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Дніпрорудне, Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, холостого, працюючого автослюсарем у ФОП ОСОБА_10, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 05 квітня 2017 року, близько 15 години 13 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_11, рухався зі швидкістю не меншою ніж 66,4 - 69,4 км/год. по проїзній частині вул. Любарського з боку пр. Мануйлівського у напрямку вул. Артільної в м. Дніпро.

Під час руху на регульованому перехресті водій ОСОБА_9 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян та, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не обрав у встановлених межах безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та, наближаючись до регульованого перехрестя, на якому стояли автомобілі на червоне світло світлофору, не зменшив швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу, здійснив маневр об'їзду зліва автомобілів, що стояли у попутному напрямку, та на жовтий сигнал світлофору виїхав на перехрестя вул. Любарського та пров. Любарського в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро, де близько 15 години 13 хвилин 05 квітня 2017 року у межах смуги свого руху здійснив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля «ВАЗ 210994-20» на малолітніх пішоходів ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які перетинали проїзну частину вул. Любарського в м. Дніпро по регульованому перехрестю з правої частини ліворуч відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_1,

Своїми діями водій ОСОБА_9 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 8.7.3(ґ), 8.10, 12.9(б) Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 3.29 відповідно до яких:

- п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 8.7.3 «Сигнали світлофора мають такі значення: ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів»;

- п. 8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх не має - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

- п. 12.9 «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих правил»;

- дорожній знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості»;

Порушення п.п. 8.7.3(ґ) та 8.10. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_9 знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

- малолітній пішохід ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкоджень, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, у вигляді тяжкої сумісної тупої травми тіла з порушенням свідомості до коми 1-2 ступеня та порушенням зовнішнього дихання - трахеотомії: закритої тяжкої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеня за типом дифузного аксонального ушкодження, з геморагічними вогнищами забиття речовини головного мозку у правій скроневій, правій тім'яній долях, у ділянці мозолистого тіла, субарахноїдального крововиливу, внутрішньошлункового крововиливу та зміщення речовини головного мозку ліворуч, лінійного перелому лівої скроневої кістки, параорбітальної гематоми ліворуч, крововиливу в слизову оболонку лівого ока, підшкірної гематоми лівої щоки, гематоми підборіддя, численних гематом язика, підшкірної гематоми в потиличній ділянці, саден на голові та обличчі, стану післяносової та ротової кровотечі, закритого перелому правої стегнової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків, закритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, численних саден тулуба та кінцівок;

- малолітній пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день) у вигляді: різаної рани лівого стегна у верхній третині, закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у дорожньо-транспортній пригоді визнав частково та показав, що 05 квітня 2017 року десь о 15 год. 10 хвилин він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його матері, та спускався з віадуку на вул. Білостоцького. В його автомобілі були два пасажири - на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_14, а на задньому - ОСОБА_15. Коли він під'їздив до світлофору, горіло червоне світло. Він пригальмовував та котився в лівій смузі руху з мосту зі швидкістю приблизно 20 км/год. До світлофору залишалося приблизно метрів 30, там 4-5 автомобілів стояло праворуч, загорілося жовте світло, він увімкнув швидкість та почав іти на розгін з тим, щоб в момент проїзду перехрестя йому повинно було горіти вже зелене світло. Він в жодному разі не хотів проїжджати на забороняючий сигнал світлофору, у нього не було такого наміру. Перед перехрестям в зустрічному напрямку стояла вантажівка, яка стояла трохи лівіше і не створювала для нього перешкод в русі і він би з цим автомобілем розминувся. Коли залишалося праворуч два автомобіля, котрі стояли на світлофорі, із-за першого автомобіля «Шевроле» спочатку вибігла перша дівчинка, і коли він її побачив, то застосував одразу екстрене гальмування, і за нею вибігло ще дві дівчинки. Вони бігли одна за одною і відстань між ними була метри 1,5. На той момент його швидкість становила близько 50 км/год. і йому не вистачило часу зупинитися і вийшло так, що він наїхав на цих двох дівчинок. Раніше він їх не побачив, оскільки автомобіль «Шевроле» обмежував йому оглядовість. До моменту наїзду жоден з автомобілів, які знаходилися на перехресті, не розпочав рух. Одна дівчинка одразу впала зліва від машини, а друга перед капотом. Вони одразу вибігли з автомобіля та почали надавати першу допомогу, щоб ніхто дівчинок чіпав, щоб не нашкодити, викликали «швидку». На момент ДТП він був тверезим. На місці ДТП дорожня розмітка відсутня. Він там часто їздить і перед світлофором автомобілі часто зупиняються в два ряди. Він також знав, що там є дорожній знак, який обмежує швидкість руху в 40 км/год. Не може сказати, на яке саме світло світлофору він виїхав на перехрестя, оскільки не бачив. Він також не бачив, щоб сигнал світлофору перемикався з жовтого на зелений. Не може стверджувати, що в момент наїзду горіло зелене світло. Він і його близькі намагалися знайти контакт з батьками дівчинок щоб надати допомогу, але ті відмовилися спілкуватися. Він переводив гроші потерпілим поштовими переказами і на картковий рахунок. Частина грошей повернулася йому назад.

Попри часткове визнання, винуватість ОСОБА_9 повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Під час допиту в судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_1 показав, що є батьком малолітньої ОСОБА_12. 05 квітня 2017 року приблизно о 15:10 год. ОСОБА_12 йому подзвонила і сказала, що вона вийшла зі школи і що вона іде з дівчатками додому. О 15:15-15:20 год. знову надійшов дзвінок на його телефон з номеру доньки, але дзвонила інша дівчинка. Вона сказала, що ОСОБА_12 збив автомобіль і що вона зараз лежить на дорозі вся в крові. Поки він біг до автомобіля, щоб їхати на місце події, до нього передзвонила вчителька та повідомила, що ОСОБА_12 забрала «швидка» і її везуть на вул. Космічну, куди він і поїхав. Коли він приїхав в лікарню, то побачив доньку непритомну на ношах, одна нога у неї була повернута вбік і все обличчя було в крові. Вони постійно проговорювали з ОСОБА_12 правила дорожнього руху і коли він слідкував за донькою, як та переходить дорогу, то вона завжди переходила дорогу уважно, дивилася, щоб не було автомобілів. Вона була впевненим і дуже обережним пішоходом, не могла порушити правила дорожнього руху. Це був десь п'ятий випадок, коли вона поверталася зі школи сама, оскільки він старався весь час забирати її зі школи. Вважає, що у обвинуваченого ніякого каяття немає.

Допитана у якості свідка цивільний позивач ОСОБА_4 показала суду, що є матір'ю ОСОБА_12. Під час ДТП 05 квітня 2017 року її донька була тяжко травмована. В лікарню її привезли без свідомості та поклади до реанімації. Донька і до цього часу проходить лікування.

Законний представник потерпілої ОСОБА_2 показав суду, що він є батьком малолітньої ОСОБА_13. 05 квітня 2017 року донька була в школі. Додому після школи вона поверталася сама і мала перейти вул. Любарського по пішохідному переходу, а потім громадським транспортом їхати на вул. Котляревського. Таким маршрутом вона поверталася додому вже близько року і добре його знала. Він сам в той день знаходився на роботі і близько 15:13 год. отримав дзвінок з телефону ОСОБА_13. Йому подзвонила якась схвильована зі сльозами дівчинка і сказала одну фразу, що його доньку збив автомобіль, але вона жива. Він приблизно хвилин через 10 вже приїхав до школи доньки на вул. Любарського. Під час руху він викликав «швидку допомогу» і йому повідомили, що заявку за цією адресою вже прийняли. Під'їжджаючи до місця ДТП він помітив велику кількість автомобілів, людей, а потім побачив свою доньку, котра нерухомо на спині лежала на узбіччі за декілька метрів від закінчення пішохідного переходу з лівого боку. Вона не могла рухатися, ліва нога була травмована та знаходилась в неприродній позі і на передній поверхні стегна була рана приблизно 15 см, з якої йшла кров. Вона постійно повторювала: «Я переходила на зелене світло» і «Чому так сталося?». Люди, котрі були поруч, підтверджували, що вони з дівчатами переходили на зелене світло і неочікувано із-за автомобіля, а з лівого боку стояло два ряди автомобілів та з правого боку одна вантажівка, з'явився автомобіль обвинуваченого і коли вона вже закінчувала перехід, то цей автомобіль її збив. ОСОБА_13 «швидкою» забрали до обласної дитячої лікарні на вул. Космічній. До доньки в лікарню поїхала дружина, а він залишився на місці ДТП. Автомобіль обвинуваченого стояв метрах в 20 від закінчення пішохідного переходу навкіс. Були сліди гальмування на асфальті, на автомобілі розбиті передні фари, а на капоті була велика вм'ятина ближче до лівого боку по центру. Після ДТП одразу він хотів встановити якийсь контакт з обвинуваченим, але той зачинився в автомобілі. Протягом всього часу слідства ніяких контактів з обвинуваченим не було і лише після того як почався суд, вони з адвокатом разом запропонували якусь мізерну компенсацію тих витрат, котрі вони понесли, від чого він відмовився. Вони з донькою вчили правила дорожнього руху, ОСОБА_13 їх знала і завжди дотримувалася.

Допитана у якості свідка цивільний позивач ОСОБА_5 показала суду, що є матір'ю малолітньої ОСОБА_13. 05 квітня 2017 року їй на роботу подзвонили та сказали, що її доньку збив автомобіль і чоловік поїхав на місце події, а вона поїхала в лікарню. Першою привезли ОСОБА_12, вона була непритомною, а потім привезли ОСОБА_13. Донька була в шоковому стані. У неї уламковий перелом стегна із зміщенням, а також у неї була ще рвана рана на стегні. Дитина лікується до цього часу.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що 05 квітня 2017 року він керував вантажівкою «MAN» та рухався по вул. Білостоцького в напрямку Слобожанського проспекту. Близько третьої години дня він зупинився перед перехрестям з пров. Любарського на заборонений червоний сигнал світлофора. Він стояв першим перед світлофором. Попереду нього в зустрічному напрямку стояли два ряди автомобілів в загальній кількості близько 10 автівок. Троє дівчат прямо перед ним на відстані 3-5 метрів перебігати дорогу по пішохідному переходу з лівого боку праворуч в напрямку його руху. Він бачив момент виходу дівчат на пішохідний перехід і стверджує, що в цей момент йому на світлофорі горіло червоне світло. Раптово в зустрічному напрямку на відстані 15-20 метрів з'явився автомобіль «ВАЗ», чорного кольору, здається 99-ї моделі, який рухався зі швидкістю близько 70-80 км/год. і об'їздив з лівого боку автомобілі, які стояли на світлофорі. Вважає, що водій автомобіля хотів всіх об'їхати і першим проїхати перехрестя. Він одразу зрозумів, що буде серйозне ДТП. Перша дівчинка встигла пробігти. Другу дівчинку автомобіль вдарив лівою частиною і від удару її відкинуло вбік, а третю - правою частиною автомобіля, від чого дівчинка опинилася на капоті. В цей момент автомобіль відвернув праворуч за напрямком свого руху, дівчинка злетіла з капоту і впала десь навпроти заднього мосту його автомобіля. За кермом автомобіля «ВАЗ» був обвинувачений, який після зупинки вискочив з автомобіля, підбіг до цієї дівчинки та схопився за голову. Було видно, що він в шоковому стані. Потім обвинувачений підбіг до нього і запитав, чи він бачив, що той їхав на миготливий сигнал, на що він відповів, що не знаю стосовно миготливого, але той їхав з третього ряду і тому вже винуватий. Він вийшов з автомобіля, підійшов до першої дівчинки котру збили - вона була у свідомості, плакала і кричала. Потім люди побігли до іншої дівчинки і сказали, щоб її не чіпали. Він бачив калюжу крові біля цієї дівчинки, вона була без свідомості. Стверджує, що автомобіль обвинуваченого рухався в його смузі руху і якби не відвернув праворуч, то сталося б зіткнення з його автомобілем. Обвинувачений до наїзду на дівчинок не гальмував і почав гальмувати лише після наїзду на пішоходів, проїхавши ще близько 15-20 метрів. На момент зіткнення жоден з автомобілів, які стояли на перехресті, не розпочав рух і вони не могли розпочати, оскільки зелене світло їм точно ще не ввімкнулося. Скоріше за все, в їх напрямку руху горів або жовтий миготливий сигнал, або ще червоний. В автомобілі «ВАЗ» були ще й інші особи. Крім дівчаток перехрестя проходили й інші особи.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_17 показала, що 05 квітня 2017 року вона їхала на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц» забрати свою дитину з 57-ї гімназії та рухалась зі швидкістю 45-47 км/год. з боку пр. Мануйлівського в напрямку світлофору на вул. Білостоцького. Попереду неї на відстані близько 100 метрів рухався автомобіль «ВАЗ-21099» чорного кольору з такою ж швидкістю, як її автомобіль, і потім побачила, що той почав прискорюватися до швидкості 60-65 км/год, а потім вже безпосередньо побачила на перехресті дим та як злетів портфель доверху. Вона зрозуміла, що збили дітей, тому що там завжди ходять діти, бо поруч гімназія і вона кожного дня забирала там свою дитину. Вона одразу припаркувала автомобіль та побігла на місце ДТП. Там побачила дівчинку, яка лежала з лівого боку під світлофором, вона була при свідомості, дуже налякана. У неї нога в неприродній позі, була кров, речі були розкидані. Потім вона зрозуміла, що швидше за все є ще одна потерпіла, тому що речей було більше, підійшла до автомобіля «ВАЗ-21099» і перед бампером автомобіля побачила іншу дівчинка, яка лежала в неприродній позі, скручена, і не подавала ознак життя. Ще одна дівчинка стояла з правого боку дороги в шоковому стані і плакала. Поблизу автомобіля «ВАЗ-21099» стояли два хлопці, одним з яких був обвинувачений, однак хто з них був водієм, їй невідомо. Стверджує, що після початку прискорення і до того, як сталося зіткнення, автомобіль «ВАЗ-21099» не пригальмовував, оскільки в іншому випадку вона б побачила червоне світло стоп-сигналів. Перед світлофором в попутному напрямку транспортні засоби стояли в два ряди, а в зустрічному напрямку стояла вантажівка «Нової пошти». Не може сказати із впевненістю, на яке світло світлофору їхав автомобіль «ВАЗ-21099», але всі автомобілі на перехресті стояли без руху. В її автомобілі був відеореєстратор і вона надала відеозапис поліції. Вона по тій дорозі їздить кожного дня і підтверджує, що там є знак обмеження швидкості руху в 40 км/год., є знак «Пішохідний перехід». Оглядовість там дуже гарна і коли з'їжджаєш з віадуку, то перехрестя зі світлофором видно добре і завчасно.

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що 04 чи 05 квітня 2017 року він керував автомобілем «Шевроле Авео», чорного кольору, та близько 15 години рухався по вул. Білостоцького від віадуку. Зупинився на світлофорі на заборонений сигнал. За ним також зупинилися інші автомобілі. Перед ним в зустрічному напрямку на світлофорі зупинилася вантажівка «Нової пошти». Праворуч від нього інших транспортних засобів не було. В тому місці дорога не мала дорожньої розмітки. Вже коли йому потрібно було їхати - був миготливий жовтий сигнал світлофору, дорогу по пішохідному переходу з правого боку почати перебігати троє дівчат. В цей момент праворуч від його автомобіля почав рух інший легковий автомобіль, який побачив дівчат, посигналив, зупинився і водій автомобіля рукою показав дівчатам, щоб ті продовжували рух. Дівчата почали перебігати пішохідний перехід і в цей час двох з них передньою частиною збив автомобіль «ВАЗ», чорного кольору, який об'їжджав його автомобіль з лівого боку. Одну з дівчат відкинуло вбік, а іншу закинуло на капот і потім відкинуло далі вперед. Як рухався автомобіль «ВАЗ» до цього, він не бачив, але стверджує, що його швидкість становила до 60 км/год. і перед зіткненням він застосував екстрене гальмування. Після наїзду на пішоходів автомобіль «ВАЗ» взяв праворуч. Якби автомобіль «ВАЗ» продовжував рух прямо, то він би здійснив зіткнення з вантажівкою, яка стояла в зустрічному напрямку. За кермом цього автомобіля був обвинувачений, з ним в автомобілі були ще декілька осіб. На місці події дорожньої розмітки немає, є знак «Діти» і світлофор. Знак обмеження швидкості руху в 40 км/год. є, але його не видно, оскільки він знаходиться в кущах. Одразу після зіткнення він на світлофор не дивився, оскільки був шокований.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_15 показав, що обвинувачений ОСОБА_9 є його товаришем. 05 квітня 2017 року він сів в автомобіль обвинуваченого «ВАЗ-21099» на пр. Воронцова на «Макдональдсі» перед мостом і вони поїхали прямо через віадук. За кермом був сам ОСОБА_9, на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_14, а він сидів на задньому сидінні посередині, пив каву і періодично дивився в телефон. Коли десь на верхній частині віадуку підняв очі, то звернув увагу на червоне світло світлофору на розташованому попереду світлофорі. Після цього вони повільно котилися вниз тримаючись ближче до середини дороги. Потім, коли він підняв голову, то побачив, що їм вже горить помаранчевий сигнал світлофору. В цей час до світлофору було приблизно 25-20 метрів, і попереду них в попутному напрямку в правій смузі руху стояли ще 5-7 автомобілів, а вони рухалися ліворуч від них в лівій смузі руху. Попереду них на перехресті стояла вантажівка, вони могли б розминутися з цією вантажівкою, якби продовжили рух праворуч навскіс. Він опустив знову голову і відчув гальмування їх автомобіля. Коли він підняв очі, то побачив дівчат та сам момент наїзду їх автомобіля на цих дівчат. Здається, одна дівчинка вже встигла перебігти, і, як йому здалося, її ледве зачепило лівим крилом, а інша дівчинка потрапила по центру їх автомобіля. Він не бачив, яке світло горіло їм на момент зіткнення. На момент зіткнення їх швидкість становила близько 50-60 км/год. Потім вони зупинились, вийшли з автомобіля і підійшли одразу до дівчинки, котру вдарило по середині автомобіля. Вони побачили, що вона лежала на боці і вирішили нікого до неї не підпускати, щоб не зробити ще гірше. Викликали швидку та чекали на неї. Пізніше підійшли до дівчинки, яку зачепило лівою частиною автомобіля. Він бачив, що у неї якась рана на нозі, але вона була при свідомості.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав суду, що обвинувачений є його товаришем, однокласником. 05 квітня 2017 року пообідні вони рухались в автомобілі за кермом якого був ОСОБА_9 Він сидів на передньому пасажирському сидінні, а на задньому сидінні сидів ОСОБА_15. Вони спускалися вниз по віадуку в лівій смузі. Попереду був світлофор, перед яким стояли автомобілі в кількості близько 3-4, які точно стояли в один ряд. Вони притислися до цих автомобілів та пригальмовували і рухалися зі швидкістю 20-30 км/год. Попереду них в їх смузі руху нікого не було. Загорівся жовтий сигнал світлофору, ОСОБА_9 увімкнув швидкість та вони почали розганятися. Коли вони зрівнялися з автомобілем «Шевроле», який стояв першим перед світлофором, на дорогу з правого боку вискочила перша дівчинка, яка встигла пробігти. Вони почали гальмувати і вибігло ще дві дівчинки, які бігли одна за одною. Першу з цих дівчинок вони вдарили лівою фарою, а останню - правою фарою. Першу дівчинку відкинуло на узбіччя, а другу - на дорогу перед ними. Коли машина зупинилася, він вийшов, відійшов на узбіччя та почав викликати «швидку». Вважає, що якби їх автомобіль продовжував рух вперед не змінюючи траєкторію праворуч, вони б розминулися з вантажівкою, яка стояла в зустрічному напрямку.

За протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками (т. 2 а.с. 9-21), 05 квітня 2017 року в період часу з 14:50 год. до 17:20 год. слідчим поліції за участі ОСОБА_2 оглянуто регульоване перехрестя вул. Любарського та пров. Любарського у м. Дніпро. Встановлено, що дорожнє покриття асфальтобетонне, сухе, чисте. Загальна ширина дорожнього покриття становить 9,7 м. Дорога має по одній смузі для руху в кожному напрямку без дорожньої розмітки. Об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія в напрямку руху відсутні. Перехрестя регулюється автоматичним світлофором, обладнане дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2, 1.33, 3.29 (40 км/год).На проїзній частині знаходиться автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, який має механічні пошкодження, а саме: розбитий передній бампер та зміщений з місця технологічного кріплення, розбиті фари автомобіля, відсутня декоративна решітка радіатора, пошкоджений капот автомобіля (вм'ятини). На момент огляду гальмівна система автомобіля та рульове керування в справному стані. На проїзній частині виявлено сліди гальмування передніх правого та лівого коліс автомобіля довжиною 22,4 та 17,0 м відповідно, сліди плям бурого кольору, осип скла та пластику, розташування яких зафіксоване на схемі та в фототаблиці. За результатами огляду місця події автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, вилучено.

За висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (т. 2 а.с. 30), за результатами огляду ОСОБА_9 05 квітня 2017 року о 18:10 год. у останнього ознак сп'яніння не виявлено.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т. 2 а.с. 28), власником автомобіля «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_11.

Постановою слідчого від 05 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 22) вилучений автомобіль визнаний речовим доказом та переданий на майданчик тимчасового тримання «Автоклуб» (т. 2 а.с. 23).

Згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 6/10.2-286 від 04 травня 2017 року (т. 2 а.с. 102-104), рульова та робоча гальмівна системи автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент експертного огляду перебувають у працездатному стані.

За висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 6/10.4-289 від 10 травня 2017 року (т. 2 а.с. 110-112), місце наїзду на пішоходів в поперечному напрямку знаходилось в межах смуги руху автомобіля «ВАЗ 21099». В повздовжньому напрямку місце наїзду розташоване на проїзній частині дороги, рух по якій здійснюється в бік вул. Артільної, на деякій відстані перед пластиковою деталлю автомобіля, але на якій саме відстані встановити експертним шляхом не надається можливим. Швидкість руху автомобіля «ВАЗ 21099» перед початком гальмування була не менш ніж 66,4…69,4 км/год.

З довідки КП «Дніпродорсервіс» ДМР № 477 від 19 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 125-126) вбачається, що в районі перехрестя вул. Любарського - пров. Любарського, станом на 05 квітня 2017 року встановлені такі дорожні знаки, які станом на 05 квітня 2017 року обліковуються КП «Дніпродорсервіс»:

-1.33 «Діти» - 2 од.

-2.1 «Дати дорогу» - 1 од.

-3.29 (40) «Обмеження максимальної швидкості» - 2 од.

-5.35.1 «Пішохідний перехід» - 3 од.

-5.35.1 «Пішохідний перехід» з внутрішнім освітленням - 2 од.

У 2017 році роботи з нанесення дорожньої розмітки (ДСТУ 2587:2010 «Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування»), на зазначеному перехресті, підприємством не виконувались.

Світлофорний об'єкт вул. Любарського - СШ № 57, 05 квітня 2017 року працював у 2-фазному режимі відповідно до закладеної в дорожній контролер програми:

1 фаза - 26с+3с зеленого миготіння.

Рух транспортних засобів по вул. Любарського в обох напрямках.

Рух пішоходів через проїзну частину пров. Любарського.

Тпром-4с.

2 фаза - 14с+3с зеленого миготіння.

Рух транспортних засобів з пров. Любарського на вул. Любарського.

Рух пішоходів через проїзну частину вул. Любарського.

Тпром-4с.

На адресу підприємства, не надходили та не надавались будь-які, погодженні у встановленому порядку, проекти або схеми нанесення дорожньої розмітки і встановлення дорожніх знаків на вищевказаному перехресті, у зв'язку з чим, надати їх КП «Дніпродорсервіс» не може.

Судом також була досліджена надана КП «Дніпродорсервіс» копія паспорту світлофорного об'єкта «вул. Любарського - СШ № 57» (т. 2 а.с. 129-140).

Судом досліджено і заяву ОСОБА_17 від 05 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 86), за якою вона просить слідчого залучити до матеріалів кримінального провадження за фактом ДТП відеозапис з відео реєстратора, який був скопійований на СD-диск та на якому зображено момент ДТП.

Постановою слідчого від 05 квітня 2017 року (т. 2 а.с. 87) наданий ОСОБА_17 СD-диск із відео файлом визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 123).

Відповідно до протоколу огляду речового доказу (т. 2 а.с. 88-89), слідчим поліції 06 квітня 2017 року оглянуто СD-диск з відеофайлом, наданий свідком ОСОБА_17, та при перегляді відеофайла встановлено, що зйомка ведеться з салону транспортного засобу, який рухається по пр. Слобожанському у напрямку центру міста, через віадук виїздить на вул. Любарського. На 00:48 секунді відео видно, що на відстані близько 300 метрів попереду стоять автомобілі на світлофорі, як у попутному для автомобіля напрямку, так і в зустрічному, а також видно, що в попутному напрямку для автомобіля, у якому встановлений відео реєстратор, рухається легковий автомобіль чорного кольору, об'їжджаючи стоячі на світлофорі автомобілі з ліва від них. Далі, на 00:49 секунді, видно силуети пішоходів невеликого зросту, одягнутих у світлий одяг, які перетинають проїжджу частину у темпі швидкого бігу, з права на ліво відносно напрямку руху чорного автомобіля, який рухався. Після чого видно, що пішохід падає, а автомобіль застосовує гальмування (це видно по сизому диму з під коліс автомобіля), далі автомобіль чорного кольору зупиняється. Також з правого боку на електроопорі видно знаки 1.33 (діти) та 3.29 (обмеження максимальної швидкості, на якому позначено 40) Правил дорожнього руху, які також регулюють ділянку дороги.

При перегляді відеозапису в судовому засіданні встановлена відповідність відображених у протоколі фактичних обставин тим, які дійсно зафільмовані на відеозаписі.

Згідно висновку судової фототехнічної експертизи № 6/6.1-324 від 24 травня 2017 року (т. 2 а.с. 118-122), встановити яка була швидкість автомобіля «ВАЗ 21099» в момент наїзду на пішоходів та на який саме сигнал світлофору перетинав перехрестя вказаний автомобіль, експертним шляхом не надається можливим.

Під час слідчих експериментів (т. 2 а.с. 171-182), 12 травня 2017 року свідки ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на місці ДТП показали місце розташування транспортних засобів, траєкторію руху автомобіля «ВАЗ 21099» та місце наїзду на пішоходів. В ході слідчих дій були здійснені відповідні заміри.

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 6/10.1-407 від 17 травня 2017 року (т. 2 а.с. 188-190), який оцінений судом в сукупності з поясненнями судового експерта ОСОБА_19, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 210994-20» ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3.(г), 8.10, 12.9.(б) та дорожнього знаку 3.29 Правил дорожнього руху. При даному механізмові подій, дії водія автомобіля «ВАЗ 210994-20» ОСОБА_9 не відповідали вимогам п. 12.9.(б) та дорожнього знака 3.29 Правил дорожнього руху, однак вказані невідповідності з технічної точки зору не перебувають у причинному зв'язку з настанням даної ДТП. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля «ВАЗ 210994-20» ОСОБА_9 визначалась виконанням ним вимог п.п. 8.7.3.(г) та 8.10 Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1347е/66 від 05 травня 2017 року (т. 2 а.с. 35-39) за даними наданої медичної документації у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної тупої травми тіла з порушенням свідомості до коми 1-2 ступеню та порушенням зовнішнього дихання - трахеостомія:

- закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню по типу дифузного аксонального ушкодження, з геморагічними вогнищами забиття речовини головного мозку у правій скроневій, правій тім'яній долях, в області мозолистого тіла, субарахноїдального крововиливу, внутрішньо-шлункового крововиливу та зміщення речовини головного мозку ліворуч, лінійного перелому лівої скроневої кістки, пара орбітальної гематоми ліворуч, крововиливу в слизову оболонку лівого ока, підшкірної гематоми лівої щоки, гематоми підборіддя, численних гематом язика, підшкірної гематоми в потиличній області, саден на голові та обличчі, стану після носової та ротової кровотечі;

- закритого перелому правої стегнової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків;

- закритого перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків;

- численних саден тулуба та кінцівок.

Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою в область обох нижніх кінцівок та голови, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням ОСОБА_12 на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичні документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в ДОДКЛ, тобто і в термін на який вказує слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла - відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 2.1.3-б,в,о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1530е/67 від 22 травня 2017 року (т. 2 а.с. 55-57) за даними наданої медичної документації у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:

- різаної рани лівого стегна у верхній третині;

- закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків.

Виявлені у неї тілесні ушкодження в області лівої нижньої кінцівки, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою в область лівої нижньої кінцівки, якими могли бути і виступаючі частини рухомого транспортного засобу, за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичні документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в ДОДКЛ, тобто і в термін на який вказує слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Оцінюючи наявні докази, суд виходить з того, що учасниками судового розгляду не оспорюється сам факт, дата та час, місце ДТП, склад його учасників, наслідки і такі фактичні обставини в достатньому обсязі підтверджуються вищезазначеними доказами.

Стороною захисту, при підтвердженні вказаних фактичних обставин, оспорюється наявність вини обвинуваченого в ДТП. Позиція сторони захисту зводиться до твердження про те, що слідство проведено поверхнево і стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, що обвинувачений виїхав на перехрестя на жовтий сигнал світлофора. Так, сторона захисту висловлює зауваження до протоколу огляду місця події та протоколів проведення слідчих експериментів, просить критично ставитися до показів свідка ОСОБА_16

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, суд в першу чергу оцінює покази обвинуваченого в цій частині та очевидців події.

Так, свідок ОСОБА_16 однозначно стверджує, що на момент ДТП в напрямку його руху (зустрічному напрямку відносно напрямку руху автомобіля обвинуваченого) зелене світло не горіло, оскільки безпосередньо перед тим, як дівчинки вибігли на пішохідний перехід, йому горіло червоне світло і він навіть не збирався розпочинати рух.

Свідок ОСОБА_18 показав, що він вже збирався розпочинати рух, коли пішоходи вийшли на проїзну частину і в цей час був миготливий жовтий сигнал на світлофорі. Яке світло горіло на момент зіткнення, він не бачив.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_15 показав, що за 25-20 метрів до світлофору їм світив «помаранчевий» сигнал світлофору, який розцінюється судом як жовтий, оскільки свідок зазначив, що до цього їм горіло червоне світло. Свідок не бачив, яке світло горіло їм на момент зіткнення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що ОСОБА_9 увімкнув швидкість і почав розганятися, коли їм загорівся жовтий сигнал світлофору. Відомості щодо сигналу світлофору на момент виїзду на перехрестя свідок не повідомив.

Зазначені свідчення оцінюються судом в сукупності з викладеним у довідці КП «Дніпродорсервіс» режимом роботи світлофорного об'єкту, за яким після другої фази роботи світлофору, під час якої дозволено рух пішоходів через проїзну частину вул. Любарського і який триває 14 секунди + 3 секунди зеленого миготіння, час проміжку до першої фази, тобто жовтого сигналу світлофору, становить 4 секунди.

Таким чином, свідок ОСОБА_16 однозначно стверджує, що автомобіль обвинуваченого виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, а покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_15 і ОСОБА_14 таких показів свідка ОСОБА_20 не спростовують, оскільки всі свідки бачили жовте світло світлофору перед ДТП, однак не можуть сказати яке було світло на момент ДТП. При цьому, з встановленої експертним шляхом мінімальної швидкості автомобіля на момент ДТП в 66,4 км/год., за одну секунду автомобіль обвинуваченого міг подолати не менше за 18,44 метри (66,4 * 1000 / 3600), тобто поза всяким розумним сумнівом міг виїхати на перехрестя на жовтий сигнал світлофору і після того, як зазначені свідки фіксували жовте світло світлофору з подальшим перебуванням в русі автомобіля обвинуваченого до зіткнення.

Сам обвинувачений ОСОБА_9 показав, що коли світло на світлофорі змінилося з червоного на жовте, він прискорився, але не бачив, що після цього світло перемикалося на зелене і не може стверджувати, що проїхав перехрестя на дозволений зелений сигнал світлофору.

Суд не вбачає підстав ставити під сумнів покази свідка ОСОБА_16, який не має особистих відносин з жодним із учасників кримінального провадження, свідчення надавав вільно, послідовно і деталізовано.

Суд також враховує, що за твердженнями всіх допитаних судом свідків, на момент ДТП жоден з автомобілів, які стояли на перехресті на заборонений сигнал світлофору, не розпочав рух.

Сукупність наведених обставин поза всяким розумним сумнівом доводить той факт, що ОСОБА_9, керуючи автомобілем, виїхав на перехрестя та здійснив наїзд на пішоходів саме на жовте світло світлофору, а відповідні доводи сторони захисту судом розцінюються як усталена модель захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене діяння, та з цих підстав відхиляються.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості в якості доказу висновку авто-технічної експертизи № 6/10.1-407 від 17 травня 2017 року (т. 2 а.с. 188-190) суд враховує, що в описовій частині експертизи судовий експерт ОСОБА_21 при вирішенні першого питання зазначив, що згідно постанови про призначення даної експертизи, водій здійснював проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора і водієві необхідно було на заборонений (червоний) сигнал світлофора зупинитися. Також, у висновках експерт у пункті 2 зазначив прізвище водія автомобіля «ВАЗ 210994-20» як ОСОБА_22

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 пояснив, що здійснений ним висновок підтверджує і хоче пояснити, що ним у висновку було допущено технічні описки в прізвищі водія та у зазначені світла світлофору. Зазначені описки на зміст висновку не впливають, оскільки експертне дослідження проводилося виключно з метою оцінки дій водія ОСОБА_9, а жовтий сигнал світлофору так само є забороняючим, як і червоний. При цьому він зазначив у висновку правильний пункт ПДР - 8.7.3.(ґ), який забороняє рух.

Суд вважає, що вказані неточності дійсно є технічними описками, які не впливають на зміст висновку і не змінюють його суті.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити, що за ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили, а за встановлених судом фактичних обставин при забороненому жовтому сигналі світлофору ОСОБА_9 за будь-яких обставин не мав права виїздити на перехрестя, виїзд на перехрестя на жовтий сигнал світлофору поза всяким сумнівом є порушенням вимог п.п. 8.7.3(ґ) та 8.10 Правил дорожнього руху України, таке порушення однозначно знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з наїздом на пішоходів, і для уникнення такого наїзду ОСОБА_9 достатньо було виконати вимоги п.п. 8.7.3(ґ) та 8.10. Правил дорожнього руху України і зупинитися перед перехрестям.

Для таких висновків суду не потрібні спеціальні знання у галузі науки, оскільки достатнім є співставлення встановлених судом фактичних обставин з правилами безпеки дорожнього руху без застосування будь-яких технічних розрахунків.

А оскільки власні висновки суду збігаються з висновком судового експерта, суд не вбачає підстав ставити такий висновок під сумнів, відхиляти його або визнавати недопустимим.

Так само, суд не вбачає підстав для проведення додаткових чи повторних експертних досліджень для з'ясування часу виникнення для ОСОБА_9 небезпеки для руху та наявності технічної можливості уникнути зіткнення з врахуванням цього параметру, оскільки незалежно від темпу руху пішоходів, часу виникнення для ОСОБА_9 небезпеки для руху, своєчасності застосування ним заходів екстреної зупинки, останній, як вже зазначив суд, за будь-яких обставин не мав права виїздити на перехрестя на заборонений сигнал світлофору і, відповідно, зазначені захисником фактичні обставини не мають жодного значення для кримінально-правової оцінки дій обвинуваченого та встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Зауваження до проведення слідчих експериментів судом також відхиляються, оскільки під час цих слідчих дій свідки показали місце розташування транспортних засобів, траєкторію руху автомобіля «ВАЗ 21099» та місце наїзду на пішоходів і саме ці фактичні обставини були підтверджені свідками і під час допиту в суді та використані судом при постановленні вироку. Зазначені у відповідних протоколах відомості щодо темпу руху пішоходів, ані судом, ані судовим експертом не використовувалися, оскільки, як вже було зазначено судом, такі відомості не мають значення для кримінально-правової оцінки дій обвинуваченого та встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне надати оцінку і показам обвинуваченого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в тій частині, що в напрямку руху автомобіля обвинуваченого перед перехрестям стояв один ряд автомобілів.

При перегляді судом відеозапису з відеореєстратору, наданого свідком ОСОБА_17, встановлено, що на момент зіткнення в напрямку руху автомобіля обвинуваченого перед перехрестям стоять транспортні засоби в два ряди.

Наведена обставина повністю узгоджується і зі слідовою інформацією, зафіксованою на схемі місця ДТП, за якою при загальній ширині проїзної частини в 9,7 метрів гальмівний шлях правого переднього колеса автомобіля обвинуваченого розпочинається на відстані 5,8 м. від правого краю проїзної частини за напрямком його руху, тобто на момент блокування колес автомобіля він повністю знаходився на смузі зустрічного руху.

Відсутність дорожньої розмітки висновків суду не змінює, оскільки за п. 11.1 Правил дорожнього руху України кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.

Зауваження сторони захисту щодо зафіксованої в схемі ДТП ширини проїзної частини судом відхиляються, оскільки протокол складений повноваженою особою в присутності двох понятих і будь-які докази, які б спростовували встановлені під час огляду місця події фактичні обставини або дозволяли б поставити їх під обґрунтований сумнів суду не надані.

З огляду на викладене, покази обвинуваченого і вказаних свідків в зазначеній частині судом відхиляються.

Стороною захисту також був наданий та досліджений судом відеозапис проведення слідчих експериментів, який був здійснений свідком ОСОБА_14

За твердженням свідка, відеозапис був включений ним на мобільному телефоні випадково. Разом з тим, при перегляді відеозапису було поза всяким розумним сумнівом встановлено, що він був цілеспрямованим, що підтверджується часом запису, напрямком об'єктиву, питаннями, які свідок ставив учасникам слідчої дії задля очевидної фіксації відповідей на запис, та здійснювався свідком приховано.

За сукупності обставин, такий відеозапис є негласною слідчою розшуковою дією - аудіо-, відео контролем місця, проведення якої можливе лише на підставі ухвали слідчого судді (ч. 2 ст. 270 КПК України).

Оскільки за приписами п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а за ч. 1 ст. 87 КПК України докази, отримані внаслідок такого істотного порушення прав та свобод людини, є недопустими, суд визнає зазначений відеозапис недопустимим доказом та усуває його з кримінального провадження.

Решта доказів, покладених судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_9, за виключенням визнаного недопустимим та відхилених в зазначеній судом частині, визнаються судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Суд також враховує, що за клопотанням сторони захисту до обсягу дослідження доказів у кримінальному провадженні було включено допит малолітнього свідка ОСОБА_23 В судовому засіданні законний представник свідка - її мати ОСОБА_24, заявила, що категорично заперечує проти проведення допиту її доньки судом, оскільки остання дійсно була очевидцем ДТП та внаслідок перенесеного стресу отримала тривожний розлад.

Пояснення ОСОБА_24 підтверджується наданою останньою довідкою лікаря щодо стану дитини (т. 3 а.с. 189).

Суд виходить з того, що за приписами ч. 3 ст. 140 КПК України привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, а також за загальними засадами, на малолітню особу не може бути накладене грошове стягнення.

З огляду не викладене, судом були вичерпані можливості для забезпечення проведення допиту свідка в судовому засіданні.

Досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, діючи зі злочинною необережністю, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило малолітній потерпілій ОСОБА_12 тяжке тілесне ушкодження, а малолітній потерпілій ОСОБА_13 - середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, є необережним, закінченим злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер допущеного ОСОБА_9 порушення правил безпеки дорожнього руху, кількість потерпілих, від діянь обвинуваченого, та ступінь тяжкості спричинених наслідків, відомості про особу обвинуваченого.

Останній притягується до кримінальної відповідальності вперше (т. 2 а.с. 153), раніше неодноразово притягувався до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху (т. 2 а.с. 144-149), на час розгляду справи в суді офіційно працевлаштований та має постійне джерело доходу (т. 4 а.с. 20), за місцем роботи, проживання та навчання як особистість характеризується виключно позитивно (т. 4 а.с. 26, 33, 34), на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 150, 151, 152).

У якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, в обвинувальному акті зазначені щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Суд враховує роз'яснення, викладені у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за якими щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Обвинувачений в суді свою провину визнав частково і будь-які активні дії обвинуваченого зі сприяння в розкритті злочину, окрім надання показів під час допиту, судом не встановлені. З огляду на викладене, ці обставини не визнаються судом такими, що пом'якшують покарання обвинуваченому. Разом з цим, у якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає вжиття заходів до часткового відшкодування завданими його діями шкоди (т. 4 а.с. 21-25, 32).

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки більш м'які види покарання не зможуть забезпечити досягнення його мети, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи. За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом.

Суд враховує, що за досудовою доповіддю, складеною уповноваженим органом з питань пробації (т. 1 а.с. 64-66), можливе виправлення обвинуваченого без позбавлення волі. Разом з тим суд, з огляду на тяжкі наслідки для потерпілої ОСОБА_12, яка в малолітньому віці стала інвалідом з негативним прогнозом поновлення функцій організму, суд не вбачає за можливе звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням.

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Питання про подальшу долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.

За відсутності відповідних клопотань, раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання заміні на більш суворий не підлягає.

До розгляду у межах кримінального провадження були прийняті цивільні позови (т. 1 а.с. 68-83, 139-153, 188-189, 190-191), за якими (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог - т. 3 а.с. 1-3, 16-17) потерпілі та цивільні позивачі просять суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» в межах відповідальності згідно норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а решту - з ОСОБА_9:

-на користь ОСОБА_1 понесені витрати на лікування ОСОБА_12 у розмірі 114484,06 грн., майбутні витрати на лікування ОСОБА_12 у розмірі 2344121 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн.;

-на користь ОСОБА_4 понесені витрати на лікування у розмірі 311284,10 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн.;

-на користь ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 грн.;

-на користь ОСОБА_2 понесені витрати на лікування ОСОБА_13 у розмірі 17594,72 грн. та 18302,55 грн., майбутні витрати на лікування ОСОБА_13 у розмірі 79005 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.;

-на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.;

-на користь ОСОБА_13 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та їх представники ОСОБА_3 і ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі позовні вимоги та фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються.

Обвинувачений ОСОБА_9 і його захисник Тарасевич С.В. заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на недоведеність вини обвинуваченого в ДТП та недоведеності розміру завданої шкоди.

Представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» ОСОБА_7 заперечив проти стягнення зі страхової компанії витрат на лікування ОСОБА_12 за частиною наданих документів, які не підтверджують такі витрати, у загальному розмірі 9286,30 грн. + 1624,52 грн., проти відшкодування витрат на придбання палива у розмірі 5685,31 грн. Заперечує проти відшкодування витрат на лікування ОСОБА_12 за кордоном, оскільки відповідне лікування не було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування. Також заперечив проти стягнення зі страхової компанії витрат на лікування ОСОБА_2 за частиною наданих документів, які не підтверджують такі витрати, на оренду житла, на придбання палива у загальному розмірі 16030,24 грн. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди просить врахувати, що ліміт відповідальності страховика законом обмежений в 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» визнаються позовні вимоги в частині витрат на лікування ОСОБА_12 у розмірі 97887,93 грн., відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 4894,40 грн., витрат на лікування ОСОБА_2 у розмірі 20620,34 грн., відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 1031,01 грн.,

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 надані копії документів, які підтверджують понесені останнім витрати на лікування ОСОБА_12 у розмірі 108798,75 грн. (т. 1 а.с. 87-121).

Також, ОСОБА_1 надані копії документів, які підтверджують понесені останнім витрати на придбання автомобільного палива у розмірі 5685,31 грн. (т. 1 а.с. 122-125).

Окрім цього, ОСОБА_26 надані копії документів, які підтверджують понесені останньою витрати на лікування ОСОБА_12 за кордоном у розмірі 10000 євро (т. 3 а.с. 6, 10-12).

Сукупність показів потерпілого ОСОБА_1, допитаної за правилами допиту свідка ОСОБА_4 та копій медичних документів щодо періодів лікування ОСОБА_12 та потреби у медичних послугах певних видів (т. 1 а.с. 84-86, 134, 135, т. 3 а.с. 7-9, 14-15) доводять, що зазначені витрати були необхідними, обґрунтованими та достатніми витратами, пов'язаними із лікуванням ОСОБА_12 від травм, отриманих під час ДТП.

Посилання сторони захисту на те, що лікування за кордоном не було достатньо обґрунтованим та потреба в ньому виникла, в першу чергу, через помилки лікарів під час першого етапу лікування судом відхиляються, оскільки у суду відсутні обґрунтовані підстави ставити під сумнів той факт, що ОСОБА_12 лікувала в Німеччині не травми, отримані під час ДТП, а ускладнення від лікування в українських клініках.

ОСОБА_2 надані копії документів, які підтверджують понесені останнім витрати на лікування ОСОБА_13 у загальному розмірі 35897,27 грн. (т. 1 а.с. 156-167, т. 3 а.с. 18-23).

Сукупність показів потерпілого ОСОБА_2, допитаної за правилами допиту свідка ОСОБА_5 та копій медичних документів щодо періодів лікування ОСОБА_13 та потреби у медичних послугах певних видів (т. 1 а.с. 170-177) доводять, що зазначені витрати були необхідними, обґрунтованими та достатніми витратами, пов'язаними із лікуванням ОСОБА_13 від травм, отриманих під час ДТП.

Посилання сторони захисту на те, що витрати на найм житла не можна віднести до витрат на лікування, судом відхиляються, оскільки такі витрати прямо обумовлені лікуванням ОСОБА_13, були необхідними, обґрунтованими та достатніми.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на підставі вимог ч. 1 ст. 1195 ЦК України мають право на відшкодування понесених ними витрат на лікування своїх доньок у зазначених судом розмірах.

Заперечення щодо включення до складу витрат на лікування не тільки медичних препаратів і медичних виробів, судом відхиляються, оскільки виходячи зі стану потерпілих на час лікування, всі понесені витрати були складовою необхідного належного догляду за останніми.

Щодо майбутніх витрат ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на лікування ОСОБА_4 і ОСОБА_13 відповідно, суд враховує роз'яснення, викладені у п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», за якими стягнення додаткових витрат потерпілого може бути проведено й на майбутній час у межах строків, зазначених у висновку МСЕК або судово-медичної експертизи. При стягненні сум витрат на протезування, придбання путівки на санаторно-курортне лікування, автомобіля суд повинен зазначити в рішенні, що присуджені суми підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги потерпілому.

ОСОБА_1 заявлені до відшкодування такі майбутні витрати у загальному розмірі 2344121 грн., які обґрунтовуються потребою в лікуванні:

- у реабілітаційному центрі «Модричі» Львівської області, на підтвердження чого позивачем надано копію листа реабілітаційного центру (т. 1 а.с. 126) та копії рахунків (т. 1 а.с. 127-129);

- у клініці «Шмідер Алленсбах» (Німеччина), на підтвердження чого суду надані копії листів з клініки (т. 1 а.с. 130, 131) та відомостей щодо медичних послуг, які надаються клінікою (т. 1 а.с. 132-133).

Суд виходить з того, що надані суду копії рахунків давно втратили свою актуальність (дійсні протягом трьох банківських днів), а наскільки вбачається з наданих позивачем документів, вже після отримання листів від клініки «Шмідер Алленсбах» ОСОБА_12 пройшла лікування в Медичному центрі Університету Майнца імені Йоганна Гутенберга (Німеччина).

ОСОБА_2 заявлені до відшкодування такі майбутні витрати у загальному розмірі 79005 грн., які обґрунтовуються:

-передбачуваними витратами на видалення елементів металоостеосинтезу у розмірі 15245 грн. на підтвердження чого позивачем надано копію рахунку (т. 1 а.с. 168);

-фізіо-функціональним лікуванням після зняття гіпсової пов'язки, вартість якого становить 5800 грн., на підтвердження чого позивачем надано копію рахунку (т. 1 а.с. 169);

-реабілітація в клінічному санаторії ім. Пирогова в серпні 2017 року вартістю 28980 грн., на підтвердження чого позивачем надано копія листа санаторію (т. 1 а.с. 170-173).

Суд виходить з того, що за наданими суду ОСОБА_2 документами, котрі додані до заяви про збільшення розміру позовних вимог, елементи металоостеосинтезу були замінені під час операції в м. Харків і вимоги про стягнення витрат на відповідне лікування були заявлені ОСОБА_2 окремо. Відповідно, у зв'язку з цим, втратив свою актуальність і рахунок ТОВ «Мединюа клиника», де мали попередньо видаляти елементи металоостеосинтезу, на фізіо-функціональне лікування. Запланований строк реабілітації у клінічному санаторії (серпень 2017 року) давно минув, а докази на фактичне здійснення витрат або заміну термінів реабілітації суду не надані.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не доведений поза розумним сумнівом розмір майбутніх витрат на лікування дітей і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що не є перешкодою для повторного звернення до суду у разі отримання належних та допустимих доказів таких витрат (вже понесених, або майбутніх).

Суд також враховує, що суду були надані докази на підтвердження понесених подружжям ОСОБА_1 витрат на лікування ОСОБА_12 у загальному розмірі 381647,57 грн. (т. 3 а.с. 219-236), однак такі докази стосуються витрат, котрі виходять за межі позовних вимог, прийнятих судом до розгляду у межах кримінального провадження, а ОСОБА_1 і ОСОБА_26 з урахуванням законодавчо визначених ч. 5 ст. 128 КПК України, п. 2 ч. 2 ст. 49, п. 9 ст. 1 Перехідних положень ЦПК України обмежень не мають право після початку першого судового засідання збільшувати розмір позовних вимог, про що їм було роз'яснено до прийняття судом зазначених доказів та ухвалою суду від 13 лютого 2018 року (т. 3 а.с. 154-155) у прийнятті до розгляду у межах кримінального провадження відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог було відмовлено, а сама заява - повернута позивачам. З огляду на викладене, зазначені докази не враховуються при визначення розміру відшкодування витрат на лікування дитини.

Щодо відшкодування моральної шкоди, у відповідності до ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає … у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Суд вважає доведеним поза всяким розумними сумнівом факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_13, яка полягає:

- у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою щодо їх дітей, котра потягла за собою спричинення тілесних ушкоджень останнім з подальшим тривалим лікуванням, вжиттям додаткових заходів для організації життя дітей та свого життя;

- у фізичному болю та душевних стражданнях, яких ОСОБА_12 і ОСОБА_13 зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою щодо них із спричиненням каліцтва, яке потягло інвалідізацію (т. 3 а.с. 245, 247), тривале суттєве обмеження можливості вільного пересування, а для ОСОБА_12 - обмеження основних соціально значущих функцій з негативним прогнозом їх відновлення, з подальшим тривалим лікуванням, яке до цього часу не завершене.

Суд враховує, за приписами ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Оцінюючи дії ОСОБА_13 і ОСОБА_12, суд не вбачає підстав для висновку про те, що останні допустили грубу необережність, яка б знаходилася в прямому причинно-наслідковому зв'язку з їх травмуванням і за таких умов відсутні підстави для застосування приписів ч. 2 ст. 1193 ЦК України та зменшення розміру відшкодування.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує роз'яснення, викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням перелічених факторів, встановлених судом фактичних обставин спричинення дітям тілесних ушкоджень, їх тяжкості, тривалості лікування, стану дітей до та після травмування (т. 3 а.с. 24-43, 59), обсягу зусиль, які батькам дітей доводиться докладати для забезпечення їх лікування, соціальної реабілітації, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди, необхідним та достатнім за вказаних обставин є:

-для ОСОБА_1 і ОСОБА_4 по 200000 грн.;

-для ОСОБА_12 - 1000000 грн.;

-для ОСОБА_2 і ОСОБА_5 по 70000 грн.;

-для ОСОБА_13 - 100000 грн.

Вирішуючи питання щодо осіб, з яких підлягають стягненню визначені судом розміри відшкодування, суд враховує, що згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За дослідженою суду копією полісу № АЕ/7844329 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ» була застрахована цивільно - правова відповідальність особи, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_1, на законних підставах. Зазначений поліс був чинним на момент ДТП (т. 2 а.с. 29).

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Полісом визначений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в 200000 грн. на одного потерпілого.

У відповідності до приписів п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

З урахуванням того факту, що лікування ОСОБА_12 за кордоном не узгоджувалося з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ», виходячи з законодавчо обмежених витрат на лікування, які підлягають відшкодуванню за рахунок страховика, стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» підлягають:

-на користь ОСОБА_1 понесені витрати на лікування ОСОБА_12 у розмірі 97887,93 грн.;

-на користь ОСОБА_2 понесені витрати на лікування ОСОБА_13 у розмірі 20620,34 грн.

Згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки особами, які зазнали ушкодження здоров'я під час ДТП, є ОСОБА_12 і ОСОБА_13, відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню за рахунок ПрАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ» лише на їх користь у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, тобто 4894,40 грн. (97887,93 х 5%) та 1031,02 грн. (20620,34 х 5%) відповідно.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 1 ст. 1187, ст. 1194, ч. 1 ст. 1195 ЦК України решта визначених до стягнення сум підлягають стягненню з ОСОБА_9, а саме:

- на користь ОСОБА_1 понесені витрати на лікування ОСОБА_12 у розмірі 16596,13 грн. (114484,06 - 97887,93) та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн.;

- на користь ОСОБА_4 понесені витрати на лікування ОСОБА_12 у розмірі, еквівалентному 10000 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на час постановлення вироку (3035,1130 грн. за 100 євро) дорівнює 303513,30 грн. (30,351130 х 10000), та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн.;

- на користь ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди у розмірі 995105,60 грн. (1000000 - 4894,40);

- на користь ОСОБА_2 понесені витрати на лікування ОСОБА_13 у розмірі 15276,93 грн. (17594,72 + 18302,55 - 20620,34) та відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 грн.;

- на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 грн.;

- на користь ОСОБА_13 відшкодування моральної шкоди у розмірі 98968,98 грн. (100000 - 1031,02).

При цьому, визначенні до відшкодування розміри витрат ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на лікування підлягають зменшенню на добровільно відшкодовані ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування 55000 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій на переказ готівки на картковий рахунок ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 21, 22), які повністю перекривають залишок визначених судом відповідних витрат ОСОБА_12 та частково у розмірі 38403,87 грн. (55000 - 16596,13) витрати ОСОБА_4 За таких обставин, понесені ОСОБА_1 витрати на лікування дитини у розмірі 16596,13 грн. стягненню з обвинуваченого не підлягають у зв'язку з добровільним їх відшкодуванням останнім, а витрати на лікування дитини, понесені ОСОБА_4, підлягають стягненню у розмірі 265109,43 грн. (303513,30 - 38403,87)

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування ОСОБА_9 основного покарання у виді позбавлення волі обраховувати з часу приведення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили залишити без змін раніше обраний ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 3956 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень.

Речові докази:

- автомобіль «ВАЗ 210994-20», державний номерний знак НОМЕР_1, поміщений до майданчику тимчасового утримання, повернути ОСОБА_11, скасувавши арешт автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року (справа № 200/5917/17, провадження № 1-кс/200/3546/17);

- CD-диск з відеозаписом, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_4, які діють в свої інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_12 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (код ЄДРПОУ 02307292):

- на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на лікування у розмірі 97887 (дев'яносто сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 93 (дев'яносто три) копійки;

- на користь ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди у розмірі 4894 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

Стягнути з ОСОБА_9:

- на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень;

- на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат на лікування у розмірі 265109 (двісті шістдесят п'ять тисяч сто дев'ять) гривень 43 (сорок три) копійки та відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень;

- на користь ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди у розмірі 995105 (дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сто п'ять) гривень 60 копійок.

У задоволенні позовних ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» і ОСОБА_9 про стягнення майбутніх витрат на лікування та понесених витрат на лікування в іншій частині - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_5, які діють в свої інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_13 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (код ЄДРПОУ 02307292):

- на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на лікування у розмірі 20620 (двадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки;

- на користь ОСОБА_13 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1031 (одна тисяча тридцять одна) гривня 02 (дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_9:

- на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на лікування у розмірі 15276 (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 93 (дев'яносто три) копійки та відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень;

- на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень;

- на користь ОСОБА_13 відшкодування моральної шкоди у розмірі 98968 (дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.

У задоволенні позовних ОСОБА_2 і ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» і ОСОБА_9 про стягнення відшкодування моральної шкоди в іншій частині та відшкодування майбутніх витрат на лікування - відмовити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

22.06.2018