Постанова № 74870101, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/1023/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

позивач: ОСОБА_1,

представник відповідача :Смілка В.І.,

третя особа: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року (головуючий суддя Рудакова І.П., м. Львів, повний текст рішення суду складено 04 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівський обласний військовий комісаріат про визнання рішень та дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2017 року позивач, ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Міністерства оборони України та просив визнати протиправною відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_4 проходив військову службу в складі діючої армії Збройних сил СРСР та згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії є інвалідом 3-ї групи захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. Вказана інвалідність пов'язана з проходженням військової служби. На підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_4 має право на отримання одноразової грошової допомоги та у липні 2016 року він звернувся до Львівського обласного військового комісаріату з відповідною заявою та необхідними документами. Документи були повернуті ОСОБА_3 Міністерством оборону України з покликанням на те, що підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки позивач звільнений з військової служби та інвалідність встановлена до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова позов задоволений. Визнано рішення та дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 у виплаті одноразової грошової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби протиправними. Зобов'язано Міністерство оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_3 одноразової допомоги як особі, інвалідність якої встановлена внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби у розмірі встановленому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Міністерство оборони України, вважає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в разі поранення, надається виключно військовослужбовцям Збройних сил України, інших відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, оскільки позивач був звільнений з військової служби з лав Збройних сил Союзу РСР 22.12.1984 року на нього не поширюються пільги на соціальні гарантії передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» . Крім того, вказує на та, що на день отримання позивачем інвалідності не існувало норми Закону, яка б передбачала виплату одноразової грошової допомоги зазначеній категорії громадян. Також вказує на те, що суд не може втручатися в діяльність суб'єкта владних повноважень та підміняти його в частині реалізації ним власних повноважень, в тому числі прийняття замість рішення, що оскаржується, іншого рішення, що належить до компетенції суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у складі військової частини 07651 та 25.09.1980 року отримав струс головного мозку середньої тяжкості, забій м'яких тканин голови, рвано-забійну рану потиличної ділянки, множинні садна та забої тулуба і нижніх кінцівок, закритий перелом спинки носа під час автомобільної аварії, знаходячись на полігоні під час тактико-спеціальних занять, травма отримана під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою командира військової частини 07651 від 27.09.1980 року.

Згідно виписки із наказу командира військової частини 07651 від 22.12.1984 року ОСОБА_4 з 22.12.1984 року виключено із особового складу військової частини та виплачено вихідну допомогу.

Постановою військово-лікарської комісії №222 на підставі протоколу №13 засідання 14 військово-лікарської комісії від 15.03.2001 року визнано захворювання ОСОБА_3, а саме: «деформуючий спондильоз попереково-грудного відділу хребта 2 стадії без клінічних проявів», таким, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

29.06.2005 року позивачу встановлено 3-ю групу інвалідності у зв'язку із травмою пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, про що свідчать довідка МСЕК серії ЛВА -1 № 137964 від 29.06.2005 року.

27.07.2016 року позивач звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Листом № 12484 від 21.12.2016 року Міністерство оборони України на виконання протокольного рішення від 19.08.2016 року № 69 відмовило ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби та інвалідність, яким встановлено до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року №3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Вважаючи дії відповідача неправомірними позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XIl одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні збори - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 вищевказаного Закону України одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Зазначену норму до статті 16 Закону було внесено Законом України від 03.11.2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» та відповідно до прикінцевих положень дана норма вступила в законну силу з 01 січня 2007 року.

На виконання вказаної статті Закону 28.05.2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 499 «Пpo затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним і резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільненим з військової служби (зборів) особам, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

В подальшому на виконання Закону № 2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975).

Приписами п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Із змісту наведених норм вбачається, що право на отримання одноразової грошової допомоги та розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, порядок та умови її виплати визначається в залежності від дати встановлення інвалідності.

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.

Позивач подав належні документи, які зазначені в п.11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься посвідчення серіє Є №114522 видане 15.07.2008 року, яке вказує на те, що позивач є інвалідом 2 групи і має право та пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни та інвалідів війни.

Відтак, зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з твердження суду першої інстанції про протиправність дій Міноборони України щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби.

Щодо доводів апелянта про те, що виплати проводилися Національною акціонерною страховою компанією «Оранта», то колегія суддів вказує на таке, положення редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанов №№ 499,975 зазначає, що «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Системно аналізуючи положення зазначених редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанов КМУ №№ 499, 975, що Законодавець не ставить виплату одноразової грошової допомоги у залежність від факт отримання страхових виплат за обов'язковим особистим державним страхуванням.

Таким чином, законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги.

Щодо покликання апелянта на те, що позивач проходив служба в лавах Збройних сил Союзу РСР колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено прирівнення соціального захисту військовослужбовців військових формувань колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міноборони України приймати рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому IІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

Щодо покликання апелянта про втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень колегія суддів зазначає наступне.

Зокрема, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало б його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року по справі № 21-1465а15.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст. ст. 243, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову рішення Сихівського районного суду міста Львова від 28 грудня 2017 року у справі № 813/577/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 21.06.2018 року.