Постанова № 74870045, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/46/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Довгополова О.М.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.,

позивач: не з’явився

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову ОСОБА_1 - Каширського районного суду Волинської області від 07 грудня 2017 року (головуючий суддя Гордійчук В.М., м. Камінь-Каширський) у справі за адміністративним позовом Камінь-Каширського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача – Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) ОСОБА_3П від 13 листопада 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 55130369 по виконанню виконавчого листа № 2-а-4450 виданого 21 липня 2017 року Камінь-Каширським районним судом про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 починаючи з 12.10.2010 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, оскільки її винесено в порушення Законам України «Про виконавче провадження», «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 року, вимогами яких передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Вказує на те, що нараховані ОСОБА_4 ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області кошти є майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, а право грошової вимоги проти держави про виплату коштів в порядку соціального забезпечення і соціального страхування неодноразово визнавалося майном у практиці Європейського суду з прав людини.

ОСОБА_1 - Каширського районного суду Волинської області від 07 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, вважає, що дана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з’ясування обставин справи, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується, у випадку коли виконання судового рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, якою скасовано постанову Камінь-Каширського районного суду від 10 травня 2011 року у справі № 2-а-4450/11 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, вказаний позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 починаючи з 12.10.2010 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

21 липня 2017 року Камінь-Каширським районним судом видано виконавчий лист у справі № 2-а-4450/11, та на підставі заяви ОСОБА_4 13 листопада 2017 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55130369 щодо виконання вказаного виконавчого листа.

Вказаною постановою старшого державного виконавця боржнику надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду. Разом з тим, у цій же постанові постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Вважаючи дії відповідача неправомірними позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до спірних відносин не застосовуються, оскільки виконавчий лист у справі містить вимоги зобов’язального характеру виконання, а не про стягнення коштів.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Так, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-19, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-19, виконавець, ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону №1404-19 встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

За правилами статті 27 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Тож колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов’язком державного виконавця.

За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 01січня 2013 року, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

ОСОБА_1 Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 з метою реалізації Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до цього Порядку виконанню підлягають рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб’єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що боржником є ОСОБА_2 ОПФУ, тобто державний орган, вказаний виконавчий лист містить вимогу щодо зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Враховуючи, що виконання виконавчого листа не відбувається у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов’язком державного виконавця і пункт 3 частини п’ятої статті 27 цього Закону не може бути застосований.

Щодо твердження апелянта про те, що державним виконавцем не враховано положення п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-19, згідно якого виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначено вище, боржником у розглядуваному виконавчому провадженні є орган ПФУ, тобто державний орган.

Вказаний виконавчий лист містить вимогу щодо зобов’язання боржника вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування і виплату доплат пенсії, і не містить приписів щодо стягнення коштів.

Тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм ЗУ «Про виконавче провадження», а не ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України (в редакції станом на момент винесення оскарженої постанови суду), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

В решті, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ч.4 ст. 229, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_1 - Каширського районного суду Волинської області від 07 грудня 2017 року у справі № 157/3187/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 21.06.2018 року.