Постанова № 74869977, 20.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/23694/15 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.03.2018 року, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №779 о/с від 11.09.2015 року про звільнення позивача, поновити позивача на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року зупинено провадження у справі №826/23694/15 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді - до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається Конституційним Судом України за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що поки Конституційний Суд України не розгляне конституційні подання Верховного Суду України і 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про очищення влади» № 1682-VII, неможливо розглянути спір за заявленими вимогами, оскільки висновки рішення суду конституційної юрисдикції матимуть значення для захисту конституційних прав і свобод позивача.

Колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вищевказана норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються та встановлюються іншим судом, впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, тобто мають преюдиціальне значення для даної справи та не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно у даній справі..

Колегія суддів зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ начальника ГУ МВС України в місті Києві генерал-майора міліції Терещука О.Д. №779 о/с від 11.09.2015 року про звільнення ОСОБА_3 виданий на підставі Закону України «Про очищення влади».

Однак, у оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження у справі судом першої інстанції не наведено, в чому полягає вплив та взаємопов'язаність справи, що розглядається Конституційним Судом України, на розгляд даної адміністративної справи. Також, суд першої інстанції не вмотивував зв'язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду конституційних подань та предметом спору з урахуванням підстав позовних вимог, не конкретизував, чому з огляду на характер та зміст заявлених вимог неможливо розглянути дану справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства.

За суттю спір вирішується в суді понад двох років.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.05.2017 у справі №К/800/7018/17 та від 12.04.2016 у справі № К/800/4887/16.

Крім того, згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

До правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України та Закону України «Про очищення влади». Зазначений Закон є чинним та діє на теперішній час.

Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, рішення Конституційного Суду України суттєво не вплине на рішення суду у даній справі.

Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі є помилковими.

Таким чином, враховуючи поняття «розумний строк», а саме те, що спір має бути вирішено у найкоротший строк для своєчасного судового захисту прав особи, колегія суддів вважає, що провадження у справі зупинено помилково.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2018 року.