Постанова № 74869751, 20.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2018 рокусправа № 808/3015/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Шальєва В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1

За участю представників:

Відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 р. (суддя Прудивус Олег Васильович) в адміністративній справі № 808/3015/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнень просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 17.08.2017 № 10916-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” у розмірі 28 454,41 грн.;визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 08.11.2017 № 14781/15-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” у розмірі 18 910,37 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було враховано те, що належний позивачу житловий комплекс за своїми параметрами жодним чином не відноситься за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до виробничих корпусів, цехів, складських приміщень, промислових підприємств, а тому на нього не розповсюджуються пільги щодо сплати податку на майно. Крім того, представник відповідача зауважив, що для отримання пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суб’єкт, який володіє вищезазначеним об’єктом, повинен бути ідентифікований як юридична особа та мати статус промислового підприємства. Отже, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, пільги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на переконання представника відповідача, не розповсюджуються на позивача. Щодо правового статусу уповноваженої особи, яка підписала оскаржувані податкові повідомлення-рішення, представник відповідача зауважив, що згідно з Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 08.08.2017 № 2016 “Про надання повноважень” ОСОБА_4 на підставі п. 20.4 ст. 20 ПК України надано повноваження приймати податкові повідомлення-рішення відповідно до ст.ст. 266, 267, 286 ПК України. З огляду на викладені обставини, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі суд приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду , що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця 26.05.1999 року.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 16.09.2014 року.

23.06.2011 року між Мелітопольською міською радою Запорізької області та позивачем укладено Договір суперфіцію № б/н від 23.06.2011 року, за умовами якого Мелітопольська міська рада Запорізької області надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території м. Мелітополь за адресою вул. Шмідта, 65/3 для будівництва та експлуатації споруд виробничої бази, необхідних позивачу для здійснення господарської діяльності. Відповідно до п. 1.3 ОСОБА_5 від 23.06.2011 № б/н цільове призначення земельної ділянки – будівництво, експлуатація та розміщення виробничої бази.

Відповідно до п. 2.6 ОСОБА_5 від 23.06.2011 № б/н об’єкт користування має використовуватись позивачем відповідно до його цільового призначення. Позивач має право здійснювати будівництво та реконструкцію на земельній ділянці відповідно до Проекту організації територій та затвердженого проекту будівництва, погодженого з Мелітопольською міською радою Запорізької області.

Пунктами 3.1 та 4.1 ОСОБА_5 від 23.06.2011 № б/н визначено, що його укладено на 3 роки. Річна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 21 819,50 грн. на рік (а.с. 9). За умовами п. 9.1 ОСОБА_5 від 23.06.2011 № б/н право власності на зведені позивачем об’єкти нерухомості на земельній ділянці, відповідно до цього ОСОБА_5, належить позивачу. Позивач має право володіти, користуватися і розпоряджатися зведеними ним будівлями та спорудами.

Договір від 23.06.2011 № б/н зареєстрований в Управлінні комунальної власності Мелітопольської міської ради Запорізької області, про що вчинено запис від 28.06.2011 № 11001.

У 2013 році позивачем було завершено будівництво об’єкта нерухомого майна – Частини комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 65/3. Співвласником зазначеного об’єкта нерухомого майна є позивач, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 03.02.2014 № 17260058.

Відповідно до Технічного паспорту Частина комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 65/3 за своїм призначенням є ковальсько-термічним цехом.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області складено податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 17.08.2017 № 10916-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” у розмірі 28 454,41 грн. та податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 08.11.2017 № 14781/15-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості” у розмірі 18 910,37 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зазначена норма вказує на те, що суб'єкти владних повноважень мають діяти лише в межах закону.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вказана норма зазначає на обов'язок сплачувати податки, натомість, податки повинні сплачуватися у розмірах, що встановлюються законом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, кореспондується зі статтею 67 Конституції України. Так, зазначеним пунктом передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким в новій редакції викладено статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий вид податку: передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у свою чергу, за приписами підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. При цьому, законодавець не визначає жодних обмежень щодо використання чи невикористання таких об'єктів.

Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, окрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Матеріалами справи підтверджено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів (28.15); механічне оброблення металевих виробів (основний) (25.62); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31); діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (46.18); ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (33.11); ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (33.12) (а.с. 21-23). На підставі укладеного між Мелітопольською міською радою Запорізької області та позивачем ОСОБА_5 суперфіція від 23.06.2011 № б/н (а.с. 9-17) на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 65/3, позивачем у 2013 році було збудовано ковальсько-термічний цех (а.с. 24-27). Згідно з Свідоцтвом про право власності від 03.02.2014 № 17260058 співвласником зазначеного об’єкта нерухомого майна є позивач.

Отже, колегія судів апеляційної інстанції погоджується з тим, що оскільки будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування у розумінні з частина комплексу будівель та споруд, у свою чергу, за своїми характеристиками та цільовим використанням відповідають категорії будівель промисловості. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки". При цьому, матеріали справи не містять належних та переконливих доказів зворотного.

Виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 325, 328, КАС, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року в адміністративній справі № 808/3015/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 20.06.2018 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21.06.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак