Постанова № 74869750, 20.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2018 рокусправа № 804/347/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Шальєва В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання:ОСОБА_1

За участю представників:

Відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 р. (суддя Олійник Віктор Миколайович) в адміністративній справі № 804/347/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії, з урахуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії з 18 вересня 2015 року, з урахуванням права на компенсацію втрати частини доходів, застосування всіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії з 18 вересня 2015 року; зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії з 18 вересня 2015 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в поновному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що оскільки пенсійна справа позивача у 2007 році до управління не передавалась, то позивачу з 01 вересня 1995 року було зупинено виплату пенсії, у зв’язку з його виїздом за кордон. На виконання постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року по справі №201/303/16-а відповідачем була поновлена виплата пенсії позивачу у розмірі 46 грн., що відповідає розміру його пенсії станом на час зупинення її виплати. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року заяву позивача про скасування розрахунку поновленої пенсії та зобов’язання провести поновлення виплати пенсії, з урахуванням змін у законодавстві в порядку статті 267 КАС України, було залишено без задоволення. На заяву позивача про проведення перерахунку пенсії у відповідності до змін у законодавстві відповідачем була надана відповідь про відмову у її задоволенні, оскільки на його думку для цього відсутні правові підстави. Тому він вважає, що така заява позивача не створює підстав для перерахунку пенсії. Крім того, за твердженнями відповідача, у заяві не конкретизовано, які саме зміни у законодавстві свідчать про необхідність здійснення такого перерахунку. Також на думку відповідача, ОСОБА_3 не має права на нарахування компенсації втрати частини доходу, бо у відповідності до положень статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, визначальним фактором для компенсації втрати частини доходу є саме нарахування тих чи інших сум пенсії, але спірні суми пенсії позивачу не нараховувались. Також, відповідачем зазначено, що у позовній заяві не міститься жодної інформації щодо застосування при перерахунку пенсії підвищень, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру, оскільки по-перше, у позовній заяві не зазначено на які саме підвищення, надбавки та доплати має право позивач, по-друге, ним не надано жодних підтверджень щодо працевлаштування або його відсутність, по-третє, позивач не звертався у досудовому порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про застосування до пенсії підвищень, надбавок та доплат як непрацюючому пенсіонеру, та з огляду на постійне місце проживання позивача республіку Ізраїль, управління позбавлене можливості перевірити факт працевлаштування позивача. Тому відповідач вважає, що його дії щодо відмови у перерахунку пенсії позивача є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що з 1 липня 1995 року позивачу була призначена пенсія у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Однак, у зв’язку з його виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, з 1 серпня 1995 року йому було припинено виплату цієї пенсії, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49, статті 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

18 вересня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати йому пенсії, на що отримав письмову відмову, у зв’язку з відсутністю правових підстав для поновлення пенсії, бо відсутня міжнародна угода між державою Україна і державою Ізраїль.

Не погодившись з відмовою у поновленні виплати пенсії, ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року, справа №201/303/16-а, яка набрала законної сили 4 березня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії було задоволено повністю, та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні ОСОБА_3 виплати пенсії; зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії з 18 вересня 2015 року, а 5 травня 2016 року судом було видано виконавчий лист.

Зазначене вище рішення суду було виконано відповідачем та поновлено позивачу виплату пенсії з 18 вересня 2015 року в розмірі 46 грн., а за період з 18 вересня 2015 року до 31 травня 2017 року йому виплачено всього 939,93 грн.

Однак, ОСОБА_3 не погодився з розміром поновленої пенсії, бо вважає, що такий розмір пенсії повинен бути перерахований. Вперше за захистом свого права на перерахунок пенсії він звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою в порядку ст. 267 КАС України, в якій просив скасувати розрахунок поновленої йому пенсії, здійсненого на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії з 18 вересня 2015 року, з урахуванням змін до законодавства. Таку заяву ОСОБА_3 було задоволено Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про що винесено постанову від 19 липня 2017 року, справа №201/303/16-а.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року було скасовано зазначену вище постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_3 залишено без задоволення. Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що визначення розміру пенсії позивача, з урахуванням змін у законодавстві, яка підлягає поновленню з 18 вересня 2015 року, не було предметом судового розгляду під час винесення постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року, а є підставою для звернення до суду з новим позовом щодо захисту прав, свобод та інтересів позивача від дій відповідача щодо не здійснення перерахунку його пенсії, відповідно до вимог законодавства.

У листопаді 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до змін у законодавстві.

Проте позивачем отримано відмову, у зв’язку з відсутністю правових підстав для здійснення перерахунку пенсії, оскільки постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року судом було зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії, а не здійснити її перерахунок. Це підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяви позивача від 08 листопада 2017 року та відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленої листом “Про надання інформації” від 30 листопада 2017 року № 33793/03/01.

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 24 Конституція України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи встановлено, що Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії було задоволено повністю, та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні ОСОБА_3 виплати пенсії; зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії з 18 вересня 2015 року, а 5 травня 2016 року судом було видано виконавчий лист.

Зазначене вище рішення суду було виконано відповідачем та поновлено позивачу виплату пенсії з 18 вересня 2015 року в розмірі 46 грн., а за період з 18 вересня 2015 року до 31 травня 2017 року йому виплачено всього 939,93 грн.

У листопаді 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до змін у законодавстві.

Проте позивачем отримано відмову, у зв’язку з відсутністю правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України ``Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ``, пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 11.10.2017 року), для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

При цьому у статті 51 Закону України “Про загальнообов’язкове забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім’ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Водночас слід враховувати і вимоги частин 4 та статті 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Детальний порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звертаючись до відповідача із заявою від 8 листопада 2017 року про перерахунок пенсії, відповідно до вимог чинного законодавства позивач повинен був надати усі необхідні документи для здійснення перерахунку.

Крім того, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року було зобов’язано лише поновити виплату пенсії позивачу з 18 вересня 2015 року, а не здійснити її перерахунок.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та доведено суду правомірність своїх дій та рішень, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду - скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст.317, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 р. в адміністративній справі № 804/347/18 - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 20.06.2018 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21.06.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак