Постанова № 74869707, 21.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокусправа № 808/3636/17 (суддя 1-ї інстанції – Бойченко Ю.П., м. Запоріжжя)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді-доповідача ОСОБА_1

судді: Іванов С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою командитного товариства «КАСТОР 17» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі №808/3636/17 за позовом командитного товариства «КАСТОР 17» до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: начальник Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Запорізька місцева прокуратура № 3 про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «КАСТОР 17» 30 листопада 2017 року звернулося до суду з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, згідно з яким, просить:

- визнати бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо невинесення постанови начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зняття арешту з майна боржника командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов» і Компанія», накладеного постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 29.12.2016 - протиправною;

- зняти арешт з майна боржника командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов» і Компанія» та заборону його відчуження, накладеного постановою про арешт майна боржника, винесеної заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 29.12.2016 в рамках виконавчого провадження №52904376;

- зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про арешт та заборону на відчуження рухомого майна, що належить Командитному товариству «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов» і Компанія», накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.12.2016 заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № 52904376.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року позов залишено без розгляду в частині другої та третьої позовної вимоги у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвала суду мотивована тим, що фактично позивач вважає протиправним арешт свого майна, який був накладений постановою від 29.12.2016 року №52904376 та яку він отримав 01.02.2017 року. Позивач мав у своєму розпорядженні постанову про арешт майна від 29.12.2016, а від так, як сторона у виконавчому провадженні (боржник), мав право оскаржити її у строки, встановлені законом строки, однак не зробив цього.

Не погоджуючись з цією ухвалою суду позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду для продовження розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що всі позовні вимоги були взаємопов’язаними між собою та ніяким чином не підлягали роз’єднанню, кожна вимога не могла існувати без попередньої. Зазначає про те, що цей спір виник у зв’язку з порушенням посадовою особою вимог ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач зазначає про те, що арешт на його майно накладений постановою від 29.12.2016 року №52904376 було накладено з порушеннями, про що було повідомлено начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Тобто, фактично позивач не погоджується з накладенням на його майно арешту, який було накладено постановою від 29.12.2016 року №52904376. Зазначення позивачем про порушення порядку накладення арешту на його майно фактично свідчить про незгоду з рішенням державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи 30.12.2016 року на адресу позивача відправлено поштою копію постанови про арешт майна від 29.12.2016 року, що підтверджується пакетом поштових відправлень за 29.12.2016 року простої кореспонденції та журналом вихідної кореспонденції Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області (т.2 а.с.6,7).

Копію зазначеної постанови було отримано представником позивача ОСОБА_3 особисто 01.02.2017 року про що свідчить її підпис на супровідному листі (т.2 а.с.8).

Тобто, про підстави накладення арешту на майна боржника та порядок його накладення позивачу стало відомо 01.02.2017 року під час отримання постанови від 29.12.2016 року №52904376.

Доводи скаржника про те, що всі позовні вимоги є взаємопов’язаними між собою та ніяким чином не підлягали роз’єднанню, кожна вимога не могла існувати без попередньої, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, позивач другою позовною вимогою ставить питання щодо скасування в судовому порядку постанови від 29.12.2016 року №52904376, в той час як першою позовною вимогою вимагає визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не скасування такої постанови.

Тобто, фактично друга позовна вимога не є похідною від першої, а отже може розглядатися як окрема позовна вимога.

Відповідно до частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що другою позовною вимогою є вимога про скасування постанови від 29.12.2016 року №52904376, при цьому позивач розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цією позовною вимогою та третьою позовною вимогою, яка є її похідною.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що доводи позивача відносно того, що підставою звернення до суду з цим позовом стала відповідь посадової особи відповідача свідчить виключно про зміну підстав позову, від позову який було подано позивачем 10.10.2017 року з аналогічними позовними вимогами.

Зазначені обставини не звільняють позивача від дотримання строку звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб’єкта владних повноважень, а лише надають право на звернення до суду з новим позовом, з інших підстав, який не буде тотожніми попередньому та як наслідок позбавить суд можливості закрити провадження у цій частині позовних вимог.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу командитного товариства «КАСТОР 17» – залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі №808/3636/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статей 328, 329 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 червня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко