Постанова № 74869521, 22.06.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року м. Київ

Справа № 22-5255 Головуючий у1-й інстанції - Майбоженко А.М.

Унікальний №756/7824/17 Доповідач - Пікуль А.А.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.,

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю &q?но;Кредитні ініціативи" про визнання неправомірними дій щодо нарахування процентів,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 у червні 2017 року пред'явила в суд позов до ТОВ &q?'я;Кредитні ініціативи&q?В ;, відповідно до якого просила визнати прострочення зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору №2615/1207/71-046 від 28 грудня 2007 року, починаючи з 28 листопада 2012 року - простроченням кредитора ТОВ &q?ро;Кредитні ініціативи&q?В ;.

Крім того, позивач просила визнати неправомірними дії щодо нарахування процентів по кредитному договору №2615/1207/71-046 від 28 грудня 2007 року починаючи з 28 листопада 2012 року.

ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовує недоведеністю факту передачі прав вимоги за кредитним договором №2615/1207/71-046 від 28 грудня 2007 року від первісного кредитора ПАТ &q?д ;Сведбанк&q?ре; до нового кредитора ТОВ &qu; ;Кредитні ініціативи&q?В ;.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.199-206).

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач, ТОВ &q?ля;Кредитні ініціативи&q?, ;, у визначений судом строк не подав.

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII &q? 0;Про судоустрій і статус суддів&qu &; у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?во;Голос України&q?ік; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII &qu.0;Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII &quві;Про судоустрій і статус суддів&qu &; апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII &qu0p; Перехідні положення&q?ді; ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В суд апеляційної інстанції сторони не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток: 5 червня 2018 року ОСОБА_3; 5 червня 2018 року уповноваженій особі ТОВ &quче;Кредитні ініціативи&q?аж; (а.с.218, 219).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність позивача та представника відповідача, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.

28 грудня 2007 року між ВАТ &qu'f;Сведбанк&qu0p;, яке є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк&q?ке; та позивачем укладено кредитний договір №2615/1207/71-046, за умовами якого банк зобов'язався надати кредит у розмірі 120 000 доларів США з кінцевим строком погашення 28 грудня 2032 року. Розмір процентів за користування кредитом встановлено у розмірі 12,5%. На забезпечення виконання зобов'язань позивача було укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року, яке набрало законної сили 25 червня 2012 року, задоволено позовні вимоги ПАТ &qut-;Сведбанк&qu> ; до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, стягнуто з них солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 148 268,13 доларів США та 195 929 грн. 28 коп., а також судові витрати. Зі змісту рішення вбачається, що заборгованість за кредитним договором розрахована станом на 24 лютого 2011 року.

Доказів, які б вказували на те, що рішення суду від 14 червня 2012 року виконано або вжито позивачем заходів для його примусового виконання сторонами не подано.

16 липня 2013 року на адресу позивача надійшов лист ТОВ &qu01;Кредитні ініціативи&q?ча;, у якому повідомлялось про відступлення права грошової вимоги (повідомлення від 08.01.2012 року), а також вимога про усунення порушень та добровільне виселення (від 15.02.2013 року). За змістом даного повідомлення, позивача було проінформовано, що право вимоги за кредитним договором відступлено ПАТ &quви;Сведбанк&q?ит; ТОВ &q?во;ФК &q?ст;Вектор Плюс&qut;; та те, що з переходом права вимоги змінились реквізити для погашення заборгованості.

Вимогою від 15 лютого 2013 року відповідачем також повідомлено, що ПАТ &qu3 ;Сведбанк&q?да; відступлено право вимоги за кредитним договором ТОВ &q?пл;ФК &q?во;Вектор Плюс&q?ит;, яке в свою чергу відступило його відповідачу. Станом на 15 лютого 2013 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 267 144,69 доларів США.

На неодноразові звернення позивача щодо надання їй документів, які підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором, відповідачем направлено позивачу витяг з Договору факторингу між ПАТ &q?о ;Сведбанк&q?яг; та ТОВ &q?ак;ФК &q? м;Вектор Плюс&q?ед;, витяг з Додатку №1 до Договору факторингу від 28 листопада 2012 року та витяг з Договору факторингу між ТОВ &qu12;ФК &q? в;Вектор Плюс&q? ф; та ТОВ &q?ж ;Кредитні ініціативи&q?то;.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 районний суд виходив з того, що неналежне повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, неподання документів, що підтверджують це не звільняє боржника від обов'язку виконати свої зобов'язання. При цьому, районний суд зазначив, що на момент розгляду даної справи питання про стягнення з ОСОБА_3 відсотків за користування кредитними коштами після заміни кредитора у зобов'язанні вирішено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 апеляційний суд виходить з наступного.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_3 позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.190-193). Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не була письмово повідомлена з наданням належних доказів про заміну кредитора в зобов'язанні за кредитним договором №2615/1207/71-046, а тому ТОВ &q?'я;Кредитні ініціативи&q?во; несе ризик настання несприятливих для нього наслідків - прострочення кредитора, відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_3 підставами пред'явлення позову є те, що станом на день подання даної позовної заяви відповідачем ТОВ &quст;Кредитні ініціативи&q?но; не підтверджено інформації щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №2615/1207/71-046, яке відбулось 28 листопада 2012 року, у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості виконати свої зобов'язання за вказаним кредитним договором. Оскільки, на думку позивача, у такому випадку має місце прострочення кредитора, дії відповідача щодо нарахування відсотків за кредитним договором починаючи з 28 листопада 2012 року є незаконними (а.с.6-18).

За правилом ч.1 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Водночас, відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

В даному випадку не вчинення відповідачем ТОВ &qut-;Кредитні ініціативи&q?ип; певних дій не свідчить про настання прострочення кредитора у зобов'язанні, оскільки ОСОБА_3 у зв'язку з обставинами, на які вона посилається, мала право погасити заборгованість первісному кредитору.

Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2017 року, на яке позивач посилається у відповіді на відзив від 5 квітня 2018 року і яке наявне в матеріалах справи та досліджене районним судом (а.с.151-153), скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року, яким частково задоволені позовні вимоги ТОВ &q? 2;Кредитні ініціативи&q?м ; до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2615/1207/71-046 від 28 грудня 2007 року, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В мотивувальній частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2017 встановлено, що 28 листопада 2012 року між банком та ТОВ &q?пн;Факторингова компанія &qu л;Вектор Плюс&q?ку; було укладено договір факторингу №15, відповідно до умов якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.

В цей же день 28 листопада 2012 року між ТОВ &que=;Факторингова компанія &q?е ;Вектор Плюс&q?ад; та ТОВ &q?іж;Кредитні ініціативи&q? к; було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, права на вимогу якої належить клієнту на підставі документації.

При цьому, апеляційний суд скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року не з підстав недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, а з підстав неправильного застосування норм матеріального права щодо нарахування відсотків за кредитним договором, строк виконання якого закінчився.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2017 року набрало законної сили, в касаційному порядку не скасоване (а.с.154).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином ОСОБА_3 на момент пред'явлення даного позову - 9 червня 2017 року, було достеменно відомо, що існує судове рішення, яким встановлено факт передачі права вимоги за кредитним договором №2615/1207/71-046 від 28 грудня 2007 року від ПАТ &q?ит;Сведбанк&q?м ; до ТОВ &qu1-;ФК &q? 2;Вектор Плюс&q?ок;, та від ТОВ &q?ве;ФК &quuo;Вектор Плюс&qu;Ф; до ТОВ &q?ор;Кредитні ініціативи&q?В ;.

За наведених обставин, висновки районного суду про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання прострочення зобов'язання ОСОБА_3 по кредитному договору №2615/1207/71-046 від 28 грудня 2007 року, починаючи з 28 листопада 2012 року - простроченням кредитора ТОВ &qu п;Кредитні ініціативи&q? 2;, є законними та обґрунтованими.

Оскільки районний суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання прострочення кредитора ТОВ &q? щ;Кредитні ініціативи&q? д;, висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дій ТОВ &q?я ;Кредитні ініціативи&q?мо; щодо нарахування процентів по кредитному договору №2615/1207/71-046 відповідають обставинам справи та положенням закону.

Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 фізично була позбавлена можливості виконати зобов'язання за кредитним договором №2615/1207/71-046, оскільки в порушення умов п.10.2 кредитного договору відповідач не уклав з позивачем додаткових договорів щодо способу і порядку погашення кредиту, встановлених п.3.1-3.11 кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення умов Договору факторингу від 28 листопада 2012 року його сторонами, які стосуються питань примусового виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2012 року, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки така бездіяльність вказаних осіб жодним чином не впливає на права та обов'язки ОСОБА_3 за кредитним договором №2615/1207/71-046.

Так, відповідно до норм чинного процесуального законодавства, звернення рішення суду до примусового виконання є правом особи, а не обов'язком. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо невідповідності обставинам справи та положенням матеріального права висновків районного суду про те, що надсилання відповідачем листів з вимогами про погашення суми боргу, зокрема, відсотків не може вказувати на порушення прав чи інтересів позивача, які мають бути захищені судом шляхом визнання неправомірними таких нарахувань, не є самостійним способом захисту порушених прав чи інтересів, оскільки є запереченнями у випадку пред'явлення вимог про стягнення таких коштів, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, апеляційний суд погодився з висновками районного суду про відсутність правових підстав вважати, що у даній справі мало місце прострочення кредитора, а тому останній не вправі нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до змісту п.2 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_3 просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування процентів по Кредитному договору № 2615/1207/71-046 від 28.12.2007 починаючи з 28.11.2012 (а.с.18).

З огляду на конкретні обставини справи районним судом, поряд із тим, що обставина прострочення кредитора є недоведеною, правильно встановлено, що у даному конкретному випадку визнання дій неправомірними є передумовою для захисту порушеного права, а не самостійним способом його захисту, оскільки вимога про примусове стягнення коштів не заявлена, а направлення вимог про добровільну сплату відсотків не обмежує прав ОСОБА_3, зокрема вільно розпоряджатися своїм майном.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідачів не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома